ТЕСТОВІ ПИТАННЯ

1. Страхова послуга:

а) належить до складу фінансових послуг;

б) не належить до складу фінансових послуг, має специфічний статус;

в) має чітке законодавче визначення у вітчизняному законодавстві;

г) не має чіткого законодавчого визначення у вітчизняному законодавстві.

2. Страхова послуга за своєю економічною сутністю є:

а) страховою виплатою;

б) страховим полісом;

в) зобов'язанням страховика з надання страхового захисту.

3. Відповідно до класифікатора ГАТС, до складу страхових послуг належать:

а) послуги з проведення прямого страхування;

б) послуги страхових посередників;

в) послуги з перестрахування та ретроцесії;

г) актуарні послуги;

д) послуги щодо оцінки ризиків і врегулювання збитків;

є) послуги з управління коштами страхових резервів.

4. Ціна страхової послуги формується на основі:

а) тільки мінової вартості страхової послуги;

б) тільки споживчої вартості страхової послуги;

в) споживчої та мінової вартості страхової послуги.

5. Страхові тарифи з обов'язкових видів страхування встановлюються:

а) Законом України «Про страхування»;

б) відповідними Постановами Кабінету Міністрів України щодо проведення конкретних видів обов'язкового страхування;

в) страховою організацією;

г) Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

6. Для здійснення діяльності страхового брокера в Україні потрібно:

а) пройти реєстрацію у Національній комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

б) отримати ліцензію;

в) застрахувати свою відповідальність;

г) зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.

7. Відповідно до законодавства України, страховий брокер здійснює посередницьку діяльність у сфері страхування:

а) від імені страхувальника;

б) від імені страховика;

в) від свого імені.

8. Практичний андерайтинг вирішує чотири основні завдання:

а) підготовка документів для отримання ліцензії на право здійснювати певний вид страхування;

б) оцінка ризику, запропонованого на страхування;

в) залучення страхувальників у певному виді страхування;

г) отримання страхової премії від застрахованого;

д) визначення розміру страхової премії конкретного страхувальника;

є) визначення строків, умов договору та обсягів страхо­вого покриття;

ж) прийняття ризику на страхування або відмова в страхуванні.

9. Аквізиція – це:

а) оцінка страхових ризиків;

б) визначення розмірів та причин страхових збитків;

в) процес розрахунку страхових тарифів;

г) процес укладання та поновлення договорів страхування.

10. Дію договору страхування може припинити:

а) Наглядовий орган у сфері страхування;

б)страховик;

в)страхувальник;

г)страховий брокер;

д) аварійний комісар;

є)судові органи;

є) Ліга страхових організацій.

11. Страхова угода містить такі 4 етапи:

а) підписання договору страхування;

б) врегулювання претензій страхувальника;

в) суброгація;

г) андерайтинг;

д) актуарні розрахунки;

є) подання заяви про страхування.

12. Психологічна небезпека в страхуванні полягає у тому, що:

а) андерайтер неправильно визначить страхову премію за певним об'єктом страхування й повинен буде відшкодувати страховій компанії завдані збитки;

б) страхувальник втратить обережність у поводженні із застрахованим об'єктом;

в) страхувальник – шахрай;

г) страховики-конкуренти намагатимуться створювати негативний імідж страховика, якщо він відкриє філію на їх території.

13. Які пільги за відсутності страхових випадків можуть отримати постійні клієнти страхової компанії при страхуванні свого майна:

а) знижка зі страхового тарифу;

б) нарахування відсотків на страхові внески;

в) збільшення страхової суми;

г) місячний пільговий термін для укладання нового договору.

14. Страхувальник при страхуванні майна може отримати знижку зі страхового тарифу у таких випадках:

а) якщо договір страхування має франшизу;

б) якщо договір укладається на велику страхову суму;

в) якщо клієнт страхує не все майно, а певну його частину;

г) за наявності у страхувальника засобів гасіння пожежі.

15. При розірванні договору страхування життя страхувальник отримує:

а) страхову суму;

б) страхове відшкодування;

в) суму сплачених ним страхових внесків;

г) викупну суму;

д) страхові внески плюс інвестиційний доход у вигляді відсотків, нарахованих на зроблені страхові внески.

16. Андерайтинг – це:

а) процес оцінки розмірів збитків та страхового відшкодування;

б) процес оцінки пропозиції страхувальника щодо прийняття ризику на страхування;

в) процес навчання страхових агентів;

г) процес визначення страхової суми за договором страхування.

17. Зміст договору добровільного страхування регулюється:

а) виключно законодавством;

б) виключно сторонами договору;

в) законодавством і сторонами договору.

18. Переваги накопичувального страхування:

а) у будь-який час можна отримати викупну суму;

б) є можливість накопичити певну суму до закінчення строку страхування;

в) страховик за будь-яких умов повинен здійснити виплату.

19. Існують такі види страхування життя:

а) пенсійне;

б) довічне;

в) змішане страхування життя.

20. Чи може людина, яка є інвалідом І групи, за додаткову плату укласти договір змішаного страхування життя зі страховиком:

а) так;

б) ні;

в) може, але на короткий строк.

21. При укладенні договору страхування до вступу в шлюб страхові внески повинні бути сплачені:

а) тільки за один раз;

б) тільки частинами впродовж дії договору страхування;

в) за один раз або частинами впродовж дії договору страхування.

22. Договір змішаного страхування життя в Україні може бути укладений на такий строк мінімально:

а) до 1 року;

б) на 3 роки;

в) не менше як на 10 років.

23. При укладенні договору страхування життя дітей страхувальниками є:

а) лише батьки;

б) батьки та інші родичі;

в) будь-яка особа.

24. Викупна сума виплачується за такими видами страхування:

а) страхування дітей від нещасних випадків;

б) страхування школярів від нещасних випадків;

в) змішане страхування життя;

г) страхування до вступу в шлюб.

25. Поняття «вичікувальний період» є характерним для:

а) страхування школярів від нещасних випадків;

б) страхування додаткової пенсії;

в) страхування до вступу в шлюб;

г) змішаного страхування життя.

26. Після закінчення строку дії договору довічного страхування страхувальник отримує:

а) страхову суму;

б) викупну суму;

в) правильно а) і б);

г) у наведених варіантах немає правильної відповіді.

27. 3а договором страхування життя страхова сума визначається:

а) страховиком;

б) страхувальником;

в) за домовленістю між страховиком і страхувальником

28. Ознаками нещасного випадку є:

а) випадковість;

б) спустошливість;

в) короткостроковість;

г) глобальність.

29. Страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі в основному охоплює:

а) всіх без винятку громадян;

б) громадян окремих професій;

в) тільки дорослих.

30. Страхування життя й здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини належить до:

а) страхування життя;

б) медичного страхування;

в) страхування від нещасних випадків.

31. Страхування здоров'я громадян це:

а) медичне страхування;

б) страхування від нещасних випадків і медичне страхування;

в) страхування життя й страхування від нещасних випадків;

г) страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичне страхування.

32. Послуги зі страхування від нещасних випадків може надавати:

а) будь-яка страхова компанія;

б) тільки спеціально визначена для цього страхова компанія;

в) тільки страхова компанія, що надає послуги з ризикових видів страхування.

33. Договір добровільного страхування від нещасних випадків може бути укладений за умови, що страхувальник:

а) надасть страховику довідку з місця своєї роботи;

б) доведе свою платоспроможність;

в) надасть страховику заяву про страхування.

34. В якому порядку здійснюється сплата страхових внесків у разі страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті:

а) відраховуються із заробітної плати або пенсії;

б) сплачуються за місцем роботи пасажира;

в) входять до вартості квитка;

г) сплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.

35. Договір страхування від нещасних випадків передбачає виплату у разі:

а) смерті страхувальника впродовж дії договору страхування;

б) дожиття до закінчення договору страхування;

в) встановлення застрахованому IIІ групи інвалідності.

36. Під час визначення ступеня ризику щодо страхувальника (застрахованого) у разі страхування від не щасних випадків ураховується:

а) вік;

б) інші чинні договори страхування;

в) майновий стан.

37. До обов'язкових видів страхування від нещасних випадків в Україні належать:

а) страхування життя й здоров'я осіб похилого віку;

б) довічне страхування;

в) страхування спортсменів вищих категорій;

г) державне обов'язкове страхування життя й здоров'я суддів.

38. У якому співвідношенні перебувають страхова медицина й медичне страхування:

а) не пов'язані між собою;

б) медичне страхування – це складова страхової медицини;

в) страхова медицина – це складова медичного страхування.

39.Обов'язкова форма страхування характеризується:

а) безстроковістю;

б) суцільним охопленням об'єктів страхування;

в) вибірковістю об'єктів страхування;

г) нормованістю страхового забезпечення.

40. Обов'язкове медичне страхування передбачає надання страхового захисту громадянам з урахуванням:

а) доходу;

б) їх віку;

в) характеру роботи;

в) правильно а), б) і в).

41. Суб'єктами добровільного медичного страхування є:

а) страховик,страхувальник,застрахований, лікувальна установа;

б) тільки страховик, страхувальник, застрахований, лікувальна установа, фонд охорони здоров'я;

в) страховик, страхувальник, лікувальна установа

42. У системі медичного страхування медична допомога може бути надана:

а) лікувальними установами;

б) самостійно практикуючими лікарями;

в) тільки державними лікувальними установами.

43. Страхова медична компанія повинна:

а) укласти договір про співпрацю з лікувально-профілактичною установою;

б) контролювати якість медичних послуг, які надає лікувально-профілактична установа;

в) лише укладати договори зі страхувальником.

44. Добровільна форма медичного страхування потрібна:

а) тільки для заможних людей;

б) для більш повного задоволення потреб страхувальників у страховому захисті;

в) як альтернатива обов'язковому страхуванню.

45. На розмір страхових внесків, які сплачує страхувальник згідно з договором добровільного медичного страхування, впливає:

а) строк страхування;

б) обрана програма страхування;

в) фінансовий стан страховика;

г) рівень забезпечення медичними послугами на території, де проживає страхувальник.

46. За добровільної форми медичного страхування страхувальник має право:

а) вибору програми страхування;

б) заміни за своїм бажанням лікувальної установи;

в) отримання будь-якої необхідної медичної допомоги.

47. Медичне страхування громадян, які виїжджають за кордон передбачає:

а) планове лікування;

б) надання невідкладної допомоги у разі нещасного випадку;

в) зубне протезування.

48. Потреба підприємств у захисті від можливих збитків в умовах ринкової економіки може бути задоволена шляхом:

а) самострахування;

б) співстрахування;

в) створення товариств взаємного страхування для покриття своїх специфічних ризиків;

г) укладення договорів страхування;

д) перестрахування.

49. Страхування майнових ризиків підприємства включає:

а) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

б) страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції;

в)страхування втрати прибутку внаслідок вимушеної зупинки виробництва;

г) страхування працівників підприємства від нещасних випадків;

д) страхування електронного обладнання;

є) страхування вантажоперевезень;

ж) страхування інвестицій;

з) страхування кредитів.

50. Об'єктом страхування за стандартним полісом страхування від вогню є:

а) бухгалтерські документи;

б) будівлі й споруди;

в) товари, що не належать страхувальнику, але знаходяться у нього на зберіганні;

г) автотранспорт, що належить підприємству.

51. Основними ризиками в страхуванні від вогню (FLЕХ) є:

а) перерва у виробництві внаслідок пожежі;

б) вибух;

в) стихійні явища;

г) удар блискавки;

д) крадіжка майна підприємства.

52. До поточних витрат страхувальника з продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві належать:

а) заробітна плата робітників і службовців;

б) орендна плата;

в) витрати на придбання сировини та матеріалів, які використовуються в господарській діяльності страхувальника;

г) податок на додану вартість;

д) відсотки по кредитах або інших залучених коштах;

є) штрафи, пені та інші штрафні санкції, якщо вони безпосередньо не пов'язані зі застрахованою діяльністю.

53. До додаткових витрат страхувальника в страхуванні від перерв у виробництві включають:

а) витрати на модернізацію виробництва;

б) витрати, пов'язані з терміновим ремонтом;

в) витрати через прискорені поставки майна, необхідного для відновлення господарської діяльності.

54. У страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції «конструкторський брак полягає у:

а) відхиленні від попередньо запланованих розмірів, функцій. Він може стосуватись як окремого виробу, так і певної їх кількості;

б) відхиленні від попередньо запланованих розмірів, функцій, що є характерним для всієї серії продукції;

в) відсутності в інструкціях із застосування продукції відомостей щодо можливих небезпек з її використання або нечітке повідомлення про них.

55. У страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції страховим захистом покриваються такі ризики:

а) відповідальність підприємства за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу;

б) відповідальність за майнові збитки, завдані споживачу продукції;

в) відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю споживача;

г) відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю службовця, який працює на підприємстві страхувальника.

56. На розмір страхових тарифів у страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції впливають такі чинники:

а) вид продукції, що виготовляється страхувальником;

б) вид майна страхувальника;

в) місцезнаходження підприємства страхувальника;

г) розмір та обсяг страхового покриття;

д) репутації страхувальника;

є) суми позовів, що подані щодо страхувальника в попередні роки.

57. У страхуванні відповідальності товаровиробника позивач має право подати позов:

а) у країні виготовлення продукції або в країні, де має місце факт заподіяння шкоди;

б) тільки в країні виготовлення продукції;

в) тільки в країні, де настає факт заподіяння шкоди.

58. При страхуванні професійної відповідальності винятком є відповідальність, що виникає з таких причин:

а) через дискредитацію та наклеп;

б) через нечесність, шахрайство, кримінальні дії застрахованого;

в) застосування по договорах страхувальника штрафних санкцій, гарантійних чи аналогічних їм зобов'язань;

г) проведення страхувальником або особами, що знаходяться з ним у трудових відносинах експериментів та дослідів.

59. Під страхуванням фінансово-кредитних ризиків розуміють ймовірність настання збитків у суб'єктів господарювання в результаті:

1)проведення будь-яких операцій в фінансово-кредитній і біржових сферах;

2)проведення операцій з фондовими цінностями;

3)інвестування грошових та інших ресурсів у будь-який вид виробництва, робіт чи послуг;

4)невиконання або неповного виконання дебіторами до­говірних зобов'язань;

5)зазнання страхувальником збитків (як прямих, так і непрямих) унаслідок будь-якого порушення учасником угоди (контрагентом) прав і законних інтересів страхувальника;

6)визнання страхувальника неплатоспроможним унаслі­док форс-мажорних обставин, проведення операцій з фондовими цінностями.

60. Залежно від характеру господарської операції фінансові ризики можуть виявлятися як:

1)майнові;

2)виробничі;

3)індивідуальні;

4)торгові;

5)класичні;

6)фінансові.

61. Які з нижчезгаданих видів ризиків належать до фінансових:

1)ризик неплатоспроможності;

2)інвестиційний ризик;

3)інфляційний ризик;

4)дисконтний ризик;

5)ризик коливань економіки;

6)ризик вкладання коштів у цінні папери.

62. Під час розробки договору страхування кредитних ризиків за основу беруть:

1) розроблені страховиком і затверджені в Національній комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг Правила страхування кредитів;

Правила страхування фінансових ризиків;

2)умови ринкової економіки;

3)Правила страхування майнової відповідальності стра­хувальника з виконання фінансових зобов'язань перед банком-кредитором з кредитної угоди тощо.

63. Основними розділами договору страхування кредитних ризиків є:

1)предмет та об'єкт договору страхування;

2)докладний перелік страхових випадків та виключення з них;

3)страхова сума, страховий тариф, франшиза, порядок здійснення розрахунків;

4)особливі побажання клієнта в разі виникнення ризику;

5)термін дії та порядок набрання чинності договором;

6)права та обов'язки сторін;

7)порядок виплати страхового відшкодування;

8)відповідальність сторін;

9)порядок внесення змін і припинення договору.

64. Страхування товарних кредитів – це страхування ризиків, які виникають:

1)у процесі реалізації товарів і надання послуг;

2)під час перевезення товарів;

3)під час завантажування;

4)під час пакування товарів.

65. Причинами страхування фінансових (грошових) кредитів є:

1)ризик банкрутства боржника;

2)відмова від платежу в обумовлений термін;

3)форс-мажорні обставини, які вплинули на боржника;

4)зміна керівництва компанії-кредитоотримувача.

66. Які проблеми виникають у страхових компаній у разі страхування споживчих кредитів:

1) висока збитковість операцій страхування;

2) труднощі, що виникають під час реалізації права регресу;

3) неготовність більшості страховиків проводити докладне та кваліфіковане розслідування страхових випадків;

4) зниження пильності банківських установ щодо оціню­вання кредитоспроможності позичальника

67. Основними ризиками, які відносяться до страхування кредитів під інвестиції, є:

1)капітальний;

2)відсотковий;

3)комунікаційний;

4)периферійний;

5)селекційний;

6)часовий;

7)ризик ліквідності;

8)ризик законодавчих змін.

68. Страхування заставного майна здійснюється в:

1)обов'язковій формі;

2)добровільній формі;

3)обов'язковій та добровільній формах;

4)залежно від місця знаходження заставного майна.

69. Заставне майно може страхуватися від різних ризиків:

1)пожежі;

2)стихійних лих;

3)падіння керованих літаючих об'єктів або їх уламків;

4)часткової чи загальної аварії обігрівальної, водогінної, каналізаційної систем, систем пожежогасіння, вибуху вибухонебезпечних речовин, матеріалів, котлів, апаратів, обладнан­ня, зокрема й тих, у яких використовується високий тиск;

5)форс-мажорних обставин;

6)протиправних або зумисних дій третіх осіб.

70. Страхування експортних кредитів включає такі основні види:

1) невиконання закордонним контрагентом договірних зобов'язань унаслідок власної неплатоспроможності або з різних незалежних від нього причин політичного характеру;

2) страхування будівель, споруд, вантажів, засобів транс­порту, будівельно-монтажних ризиків, міжнародних торгово-промислових виставок тощо;

3) страхування валютних ризиків;

4) страхування внаслідок ушкодження заставного майна під час перетинання кордону

71. Які з названих видів страхування охоплюються поняттям «автотранспортне страхування»:

а) страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції;

б) страхування цивільної відповідальності власників автомобілів;

в) страхування вантажів;

г) страхування автомобілів;

д) страхування додаткової пенсії для працівників автотранспортних підприємств.

72. Які з названих у тесті № 1 видів страхування здійснюються (в-дь зазначити на кожну дужку – а, б, в – окремо):

а) лише в обов'язковій формі;

б) лише в добровільній формі;

в) може бути й «А» та «Б».

73. Які ризики передбачає поняття «повне авто-каско»:

а) викрадення (угін) застрахованого автомобіля;

б) пошкодження автомобіля страхувальника внаслідок ДТП;

в) заподіяння шкоди здоров'ю водія, який перебував у автомобілі, на який наїхав власник страхового поліса «авто-каско»;

г) вихід з ладу додаткового обладнання автомобіля внаслідок повені.

74. Фактори, які враховуються під час визначення обсягу відповідальності страховика (авто-каско):

а) вартість автомобіля;

б) час придбання автомобіля;

в) пробіг автомобіля до оформлення страхування;

г) стаж водія;

д) умови зберігання (охорона) автомобіля;

є) характер використання транспортного засобу (для комерційних потреб; особистих поїздок);

ж) можливість сплати страхової премії (у повному розмірі, частково (пропорційне страхування)).

75. Які з перелічених нижче випадків за системою «повне авто-каско» не вважаються страховими:

а) пошкодження автомобіля під час перевезення залізничним або водним транспортом;

б) деформація кузова автомобіля падаючими під час бурі деревами;

в) викрадення автомобіля під час його знаходження на платній автостоянці;

г) пошкодження автомобіля вогнем, що сталося внаслідок допущених страхувальником помилок під час ремонту електросистеми.

76. Унаслідок ДТП власник забезпеченого автомобіля завдав шкоду третім особам (4 людей) на загальну суму 610 тис. грн. (з них 260 тис. грн. – шкода, заподіяна життю та здоров'ю). Яка сума (грн.) буде компенсована страховиком потерпілим:

а) 576 500;

6) 610 000;

в) 460 000;

г) 550 000.

77. В яких випадках страховик може відмовити у виплатах третім особам за шкоду, заподіяну власником забезпеченого автомобіля:

а) страховий випадок мав місце за межами області, в якій зареєстрований автомобіль;

б) якщо власник автомобіля, якому внаслідок ДТП завдано шкоду, не має поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності;

в) третю особу визнано винною в настанні страхового випадку;

г) якщо за кермом автомобіля на час скоєння ДТП перебувала особа, не зазначена в страховому полісі.

78. Від чого залежить розмір страхової премії за ОСЦПВВНТЗ за легковий автомобіль, який належить фізичній особі:

а) марки автомобіля;

б) об'єму двигуна;

в) пробігу автомобіля;

г) місця реєстрації автомобіля;

д) наявності права на пільги;

є) терміну страхування;

ж) стажу водія;

з) основної професії водія.

79. Якщо власник «зеленої картки», купленої в ІНГО-Україна під час туристської поїздки територією Польщі, завдав своїм автомобілем шкоду третім особам (громадянам Німеччини), до кого повинні звернутися потерпілі за страховими компенсаціями завданих збитків:

а) безпосередньо до АСК Інго-Україна;

б) до МТСБУ;

в) до Польського національного транспортного страхового бюро;

г) до Посольства України в Польщі;

д) до Посольства Німеччини у Варшаві;

є) до іншої установи (якої?).

80. Хто є гарантом страхових виплат з ОСЦПВВНТЗ у разі банкрутства страховика, який продав поліс:

а) акціонери страхової компанії;

б) Нацкомфінпослуг;

в) МТСБУ;

г) Мінфін України.

81. Потреба в страхуванні майна громадян зумовлена:

а) помилками, допущеними під час користування майном;

б) нестачею власних коштів для фінансування потреб родини;

в) виникненням стихійних явищ;

г) виникненням пожеж.

82. В якій формі здійснюється страхування майна громадян:

а) добровільній;

б) тільки обов'язковій;

в) обов'язковій та добровільній.

83. До укладення договору страхування будівель страховик має:

а) оглянути будівлю;

б) скласти страховий акт;

в) обчислити суму страхового відшкодування;

г) з'ясувати вартість будівлі.

84. Страховому захисту за договором страхування домашнього майна підлягають:

а) будівлі;

б) меблі;

в) кімнатні рослини;

г) електроприлади;

д) документи, рукописи.

85. Які фактори впливають на розмір тарифних ставок у разі страхування домашнього майна:

а) комплексність страхування;

б) сімейний стан страхувальника;

в) вік страхувальника;

г) строк страхування.

86. Додатковий договір страхування домашнього на укладається, якщо страхувальник:

а) бажає збільшити страхову суму;

б) хоче застрахувати деякі групи домашнього майна;

в) переїздить на нове місце проживання;

г) бажає застрахувати дачний будинок.

87. На випадок яких подій здійснюється страхування тварин:

а) забою з господарських міркувань;

б) загибелі в дорожньо-транспортній пригоді, під час перевезення;

в) загибелі від повені;

г) загибелі від хвороб.

88. Страхова сума за договором страхування тварин може бути встановлена:

а) у межах ринкової вартості тварини;

б) у будь-якій сумі, заявленій страхувальником;

в) тільки в розмірі 80 % вартості тварини.

89. В якій формі здійснюється страхування цивільної відповідальності громадян – власників будівель:

а) добровільній та обов'язковій;

б) тільки добровільній;

в) тільки обов'язковій.

90. За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, які мають у власності зброю, страховик відшкодовує збитки:

а) за шкоду, заподіяну життю страхувальника;

б) за шкоду, заподіяну здоров'ю третьої особи;

в) за знищене майно третьої особи;

г) за пошкоджене майно страхувальника.