ЗОБОВ •ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗПОРЯДЖАННЯ ПРАВАМИ...____________ 427_

 

ність замовника, а майнові права інтелектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено догово­ром (ч. З ст. 1112 ЦК). Такий підхід обумовлено тим, що стосовно твору образотворчого мистецтва сам нематеріальний об'єкт інтелек­туальної власності нерозривно пов'язаний з матеріальним носієм.

Проаналізувавши загальне правило, можна зробити однозначний висновок: сторонам доцільно в договорі обумовлювати механізм роз­поділу прав на створений за замовленням об'єкт інтелектуальної власності. Адже більш доречним є чітке розмежування прав кількох осіб на один об'єкт.

До того ж законодавчо передбачено, що договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності повинен визначати способи та умови використання цього об'єкта за­мовником (ч. 2 ст. 1112 ЦК).

Умови договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право твор­ця цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними (ч. 4 ст. 1112 ЦК).

В. Інші договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

Оскільки при прийнятті ЦК не ставилась мета дати у ньому вичер­пний перелік договорів, у тому числі й у сфері інтелектуальної влас­ності, то на практиці учасники цивільних відносин укладають й інші договори.

Договір про передачу ноу-хау¹ - це договір, за яким правовлас-ник передає заінтересованим особам право на використання пов­ністю або частково конфіденційних знань, що включають відомо­сті технічного, виробничого, адміністративного, фінансового ха­рактеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, яка їх одержала.

Основна відмінність договору про передачу ноу-хау від ліцензій­ного договору полягає в тому, що для ліцензійного договору достат­ньо надати дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності, а за договором про передачу ноу-хау необхідно виконати активні дії— розкрити певні знання, що зберігаються в режимі секретності. Тобто розмежування проводиться за об'єктом. Ліцензійний договір укла­дається стосовно зареєстрованих результатів творчої діяльності (ви­нахід, корисна модель, промисловий зразок, торговельна марка, ком­понування інтегральної мікросхеми, сорт рослин) чи об'єктів автор­ського права, а договір про передачу ноу-хау - стосовно секретної ін-

Ноу-хау (англ. know-how - знаю як) - повністю або частково конфіденційні знан­ня, що включають відомості технічного, виробничого, адміністративного, фінансового характеру, використання яких забезпечує певні переваги особі, що їх одержала (Пра­во інтелектуальної власності: Підруч. для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. - KL: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - С. 596).

формації¹. Досить часто ці відомості при бажанні могли б бути запа­тентовані (наприклад, як винахід чи корисна модель), однак в кожній конкретній ситуації правовласник вирішує чи розкрити ці знання су­спільству і отримати охоронний документ, чи доцільніше залишити їх в режимі секретності. Досить наглядним є приклад секрету приго­тування напою кока-коли. Якби ці відомості свого часу були запатен­товані як винахід, то зараз вони були б суспільним надбанням і будь-яка заінтересована особа змогла б їх вільно використовувати. У той же час у випадку залишення відомостей в режимі секретності існує постійна загроза їх припинення у зв'язку з можливістю паралельного винахідництва чи розкриттям іншими особами.

Оскільки предметом договору про передачу ноу-хау є секретні знання, то у зв'язку з цим однією з обов'язкових його умов є дотри­мання конфіденційності отриманих знань.

Особливість предмета обумовлює специфіку процесу укладення договору про передачу ноу-хау, оскільки, з одного боку, заінтересо­вана особа має розуміти, стосовно яких відомостей вона набуде прав, щоб вирішити питання, чи потрібні вони їй, а з іншого - існує ймо­вірність розкриття змісту ноу-хау ще на стадії переговорів. Тому в цьому випадку доречно скористатися конструкцією попереднього до­говору. На практиці стосовно зазначених відносин він отримав назву опціонного. У ньому передбачається, яка частина інформації буде розкрита для вирішення потенційним контрагентом питання про до­цільність укладення договору про передачу ноу-хау і плата за цю час­тину відомостей. У випадку позитивного рішення і укладення догово­ру про передачу ноу-хау плата за попереднім договором зарахову­ється в рахунок платежів за основним договором.

Договір щодо управління майновими правами автора або інших суб'єктів авторського права і суміжних прав укладається між володільцем майнових авторських чи суміжних прав і органі­зацією колективного управління. Найбільш повно на сьогодні функ­цію останнього виконує Державне підприємство «Українське агент­ство з авторських та суміжних прав» Міністерства освіти і науки України.

Організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права чи суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: по-перше, погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права чи суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; по-друге, укладати договори з заінтересованими особами про використання прав, пере­даних в управління; по-третє, збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права чи

На практиці досить часто укладають змішані договори, у яких поряд з наданням ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності передається і ноу-хау. Пояснюється це, зокрема, тим, що патентовласник має певні знання, які полегшують ре­алізацію наданого дозволу.

Розділ XIV

суміжних прав суб'єктам авторського права і суміжних прав, права­ми яких вони управляють; по-четверте, вчиняти інші дії, передба­чені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захис­том прав суб'єктів авторського права чи суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів (ст. 49 Закону «Про авторське право і суміжні права»).

Договір про порядок розподілу прав на службові об'єкти інте­лектуальної власності - це цивільно-правовий договір, що укла­дається міме роботодавцем і працівником стосовно узгодження прав на створені у зв'язку з виконанням трудового договору резуль­тати творчої діяльності

У випадку відсутності такого договору застосовується загальне правило, передбачене ч. 2 ст. 429 ЦК: майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового до­говору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридич­ній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно.

Аналогічне правило застосовується і при розподілі права інтелек­туальної власності на об'єкт, створений за замовленням. Як уже за­значалось, сторонам доцільно у договорі більш детально врегулюва­ти свої права на такі об'єкти. Пояснюється це тим,що застосування загального правила про спільні права на службовий об'єкт у майбут­ньому може ускладнити взаємини з приводу цього об'єкта, якщо в певний момент працівник і роботодавець не зможуть досягти загаль­ної згоди. З погляду права ідеальною є ситуація, коли на об'єкт має права тільки один суб'єкт. Це спрощує процес реалізації прав.

Суб'єкти інтелектуальної власності вправі укладати й інші дого­вори стосовно об'єктів інтелектуальної власності. Головне, щоб їх умови не суперечили нормативним приписам актів цивільного зако­нодавства України.