І.Франко. Твори цієї групи (козацькі літописи
Твори цієї групи (козацькі літописи. – І.С.) майже нічого спільного з традиційним літописанням не мають. М.Зеров Виявилося, людина здатна не лише фіксувати окремі події, але й інтерпретувати їх, встановлювати між ними причинно-наслідкові зв’язки, виділяти головне й другорядне. Книжник стає співтворцем історії, дістає моральне право давати її подіям індивідуальне, суб’єктивне тлумачення. Особливість митця все виразніше обумовлює появу на Україні нової жанрової модифікації літопису – історично-мемуарної прози («козацькі літописи»). Опис історії переростає в її художнє досягнення, пошук і виділення ключових, кульмінаційних моментів, у яких боротьба антиномічних начал – а серед них історії і вічності – виявляються найгостріше. Ю.Ісіченко Кожен літописець, беручись за перо, усвідомлював ту величезну відповідальність, яка лежить перед ним як митцем і хроністом. Усі вони виступають ідеологами свого стану, патріотами його і нації, свідомими творцями духовних пам’яток, ревними виразниками просвітницько-виховної ролі літератури, історії, переконаності про взаємозалежність доль і поколінь, станів, нації та їх згуртованості й шляхетності, виразниками державності України. М.Корпанюк «Літописи»” Ф.Сафоновича, Самовидця, Граб’янки, можливо, й Перша книга С.Величка і «Короткий літопис», і твір П.Симоновського писалися з державного доручення і не тільки відтворювали історичну пам’ять, а й несли і поширювали державну ідею свого часу, отже, мали призначення значною мірою публіцистичне, а це вже зумовлювало їхню літературну одежу й примушувало використовувати художні засоби, дбаючи не лише про науковий виклад, а й про інтерес у читанні… В.Шевчук
Тема І5: Творчість Феофана Прокоповича (1677-1736)
План: 1. Життєвий і творчий шлях та громадсько-політична діяльність Феофана Прокоповича. 2. Феофан Прокопович як теоретик літератури. Основи теорії драми у поетиці 1705 р. 3. Поетична творчість Феофана Прокоповича («Епінікіон», «За Могилою Рябою», «Запорожець кающийся»): її ознаки. 4. Трагедокомедія Феофана Прокоповича «Володимир» (1705), її новаторський характер, місце у розвитку української історичної драми.
Тексти: Ø Ф.Прокопович. Про поетичне мистецтво… Вірші. Володимир // Слово многоцінне… — Кн. 4. — С.12-95.
Література: 1. Автусевич Т. Київський період творчості Феофана Прокоповича і бароко // Українське літературне бароко... – С.178-192. 2. Андрущенко М. Київська шкільна драматургія // Андрущенко М. Парнас Віршотворний… — С. 76-82. 3. Білецький О. Поетика драми. Теорія драми в історичному розвитку. – К., 1950. – С.45-46. 4. Благой Д. Феофан Прокопович // Благой Д. История русской литературы ХVІІІ ст. – М., 1955. – С.68-76. 5. Возняк М. Історія... – Кн.2. – С.200-216. 6. Грицай М. Українська драматургія ХVІІ–ХVІІІ ст.... – С.70-76. 7. Грицай М. Українська література XVI – XVIIІ ст. і фольклор. — К., 1969. — С.58-60. 8. Гудзій М. Феофан Прокопович // Матеріали... – Т.І. – С.574-600. 9. Єфремов С. Історія... – С.173-176. 10. Іваньо І. Естетична концепція і літературна творчість Ф.Прокоповича // Літературна спадщина Київської Русі... – С.223-249. 11. Костомаров М. Архієпископ Феофан Прокопич // Костомаров М. Галерея портретів. – К., 1993. – С.265-276. 12. Маслюк В. Латиномовні поетики і риторики... – С.136-144. 13. Наливайко Д. Поетики й риторики епохи бароко // Українське бароко: В 2-х т. — Т.І. — К., 2004. — С.239-244. 14. Ничик В. Феофан Прокопович. – М., 1977. 15. Орлов П. История русской литературы ХVІІІ ст. – М., 1991. – С.19-24. 16. Прокопович Ф. Сочинения. – М., 1961. 17. Сивокінь Г. Схоластика Феофана Прокоповича // Урок української. — 2001. — №6. — С.56-57. 18. Ткаченко О. Елегії Феофана Прокоповича // Ткаченко О. Елегія в давній українській літературі ХVІ-ХVІІІ ст. – Суми, 1996. – С.38-41. 19. Шевчук В. Його живив бентежний дух: Слово про Феофана Прокоповича // Шевчук В. Дорога... – С.12-183. 20. Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література ХVІ-ХVІІІ століть: У 2 кн. – Кн. ІІ: Розвинене бароко. Пізнє бароко. – К., 2005. – С.306-319.
Поміркуйте над висловлюваннями: Феофан Прокопович належав до найталановитіших українців свого часу. Одначе його життя пішло таким шляхом, що з його таланту не мала Україна великої користі. М.Возняк Три різко відмінні періоди розрізняємо у житті Ф.Прокоповича: київський, коли його життя було віддано науці й поезії, перший петербурзький, коли він стає церковним реформатором Росії – стає фактично державним діячем – в цей час тільки інколи кличе в гостину до себе музи, з якими сприятелювався був у Києві; і, нарешті, - другий петербурзький, коли вся його енергія іде тільки на те, щоб утриматися на хвилях каламутного моря двірцевих пристрастей та збурень. У цей час його рука мертвіє до писань творчих, і, тільки смутячись і в розпачі, він може потягтися до пера.
|
