Індивідуальної фотографії робочого часу
Дата спостереження___________________________________________ ____________________________________________________________ Підприємство____________________________________________________________________________________________________________ Цех_____________________________________________________________________________________________________________________ Зміна____________________________________________________________________________________________________________________ Посада, прізвище та ініціали спостережника___________________________________________________________________________________________________________ Прізвище та ініціали робітника________________________________________________________________________________________________________________ Професія________________________________________________________________________________________________________________ Розряд__________________________________________________________________________________________________________________ Операція або вид робіт, що виконуються_____________________________________________________________________________________________________________ Устаткування або інструмент_______________________________________________________________________________________________________________ Умови праці____________________________________________________________________________________________________________________ Організація робочого місця____________________________________________________________________________________________________________________ Обслуговування робочого місця_________________________________ Продовження дод. Л Таблиця Л 3 Індивідуальна фотографія робочого часу робітника підприємства
Таблиця Л 4 Баланс робочого часу за даними індивідуальної фотографії робочого місця робітника підприємства
Використання робочого часу робітників аналізується за допомогою таких двох показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі звіту підприємства з праці. Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів, як: - кількість вихідних і святкових днів; - кількість днів чергової відпустки; - інші види відпусток, передбачених законодавством; - кількість днів непрацездатності; - неявка на роботу з дозволу адміністрації; - прогули; - інші не виходи. Тривалість робочого дня (зміни) визначають такі фактори: - величина нормативного робочого тижня; - час простою упродовж дня, зафіксований в обліку; - час інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо); - час понадурочної роботи (збільшує величину показника). Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх з аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. При цьому слід звернути увагу на величину зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини: - неявка на роботу з дозволу адміністрації; - прогули і цілодобові простої; Продовження дод. Л - внутрішньозмінні втрати робочого часу, зафіксовані в обліку; - облікований брак продукції. Проте необліковані втрати робочого часу можуть бути значно більшими. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва, праці, управління, простоями устаткування через його несправність, відсутність на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов’язані також із непродуктивною роботою, тобто: - випуском бракованої продукції, яка фіксується в обліку; - випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво); - списанням на збитки загублених або вкрадених деталей; - виготовленням несанкціонованої «лівої» продукції. Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фактично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями. Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників. За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спрямовані на скорочення втрат робочого часу і пов’язані з ним непродуктивні виплати заробітної плати. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньо змінних втрат робочого часу. В таблиці Л 5 представлені 14 видів режимів для праці та відпочинку, що не пов’язані з екстремальними умовами. Вони розроблені на основі вивчення динаміки працездатності представників 32 професій і рекомендуються для використання при розробці в бакалаврській роботі заходів щодо оптимізації режимів праці та відпочинку на підприємстві. Показник втоми «В» характеризує важкість праці так: - режими праці №1, №2 – відносяться до першої категорії важкості праці; - режими праці №3, №4 – відносяться до другої категорії важкості праці; - режими праці №5, №6 – відносяться до третьої категорії важкості Продовження дод. Л праці; - режими праці №7, №8 – відносяться до четвертої категорії важкості праці; - режими праці №9, №11 – відносяться до п’ятої категорії важкості праці; - - режими праці №12, №14 – відносяться до шостої категорії Таблиця Л 5 Типові внутрішньозмінні режими праці і відпочинку
Таблиця Л 6 Приклад графіка трьохзмінної роботи при п’ятиденному робочому тижні трьох виробничих бригад на __________ місяць
р – ранок (1 зміна), в – вечір (2 зміна), н – ніч (3 зміна), дв – день відпочинку
Продовження дод. Л Продовження табл. Л 6
Кожна з категорій важкості праці має свої характеристики, які наведені у навчальному посібнику «Організація праці». При проведенні досліджень умов праці на базовому підприємстві, студент має визначити категорію важкості праці на певній дільниці робіт і рекомендувати до впровадження той чи інший внутрішньо змінний режим праці та відпочинку. Оцінювання умов праці проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, що відображаються в карті умов праці на робочих місцях. Інтегральний показник важкості праці визначається за спеціальною формулою. При дослідженні умов праці на підприємстві, за неможливістю визначити інтегральний показник важкості праці розрахунковим шляхом, рекомендується визначати категорію важкості праці експериментальним шляхом на основі власних спостережень за умовами праці на конкретному робочому місці. В таблиці 6 представлений, як приклад, трьохзмінний режим роботи трьох виробничих бригад, які виконують роботу на одному й тому самому робочому місці почергово. Тобто, кожна з бригад продовжує роботу виконану попередньою бригадою. При розробці у бакалаврський роботі графіків двохзмінного або трьохзмінного режиму роботи працівників підприємства доцільно проектувати такий графік на три або чотири місяці. Це дає можливість здійснення більш ретельного обліку по кожній бригаді, відпрацьованої кількості годин на тиждень і на місяць, встановлення справедливого чергування роботи у першу, другу та третю зміни. Наявність такого, заздалегідь сформованого графіка роботи бригад дає можливість правильно планувати обсяг та черговість виконання робіт, поставку ресурсів, витрати заробітної плати.
Продовження дод. Л Таблиця Л 7 Професійна підготовка кадрів на підприємстві
Таблиця Л 8 Підвищення кваліфікації працівників підприємства
На виробництві професійне навчання робітників може здійснюватися за такими типами навчання: безпосередньо на підприємстві; за межами підприємства; самостійна підготовка. Виділяють такі види професійного навчання кадрів з робітничих професій на підприємстві: - первинна професійна підготовка робітників; - перепідготовка робітників; - підвищення кваліфікації робітників. Метою професійного навчання робітників є: - забезпечення належного рівня підготовки робітників відповідно до вимог робочого місця; - створення умов для професійної мобільності робітника, як передумови до підвищення ефективності використання персоналу, професійно-кваліфікаційного просування працівників; - підвищення рівня продуктивності праці, якості продукції та систематичне оновлення номенклатури випуску продукції і забезпечення на цій основі конкурентоспроможності підприємства. Первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється у формі курсового чи індивідуального навчання, за робочими навчальними планами і програмами, що розробляються і затверджуються підприємствами на основі типових навчальних програм. Завершується первинна професійна підготовка робітників на підприємстві кваліфікаційною атестацією. Перепідготовка робітників здійснюється у таких випадках: Продовження дод. Л - для навчання робітників, котрі вивільняються у зв’язку з перепрофілюванням, реорганізацією підприємства тощо; - для розширення їх професійного профілю, підготовки до роботи в умовах колективної форми організації праці; - у разі потреби змінити професію у зв’язку з відсутністю роботи, що відповідає професії робітника, або втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією. Підвищення кваліфікації робітників дає змогу розширювати і поглиблювати здобуті знання, вміння і навички на рівні вимог виробництва. Плануванню підвищення рівня кваліфікації робітників на підприємстві повинна передувати робота служби управління персоналом з аналізу ефективності використання робочої сили в структурних підрозділах підприємства за професіями та рівнями кваліфікації, причин зниження середнього розряду робітників, відставання розряду робітників від розряду робіт, виникнення браку продукції з вини робітників, нераціонального використання фонду робочого часу тощо. Підвищення кваліфікації керівників та фахівців на підприємстві здійснюється з метою удосконалення знань, умінь і навичок за наявною спеціальністю, оволодіння новими функціональними обов’язками й особливостями трудової діяльності в умовах ринкових відносин, освоєння основ менеджменту, маркетингу, удосконалення навичок управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо. В процесі підготовки бакалаврської роботи студент має проаналізувати дані щодо організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників підприємства за три останні роки, обґрунтувати зв'язок рівня професійної підготовленості працівників підприємства та ефективності його діяльності. Визначити типи, види, характер та форми навчання, які мають місце на підприємстві, охарактеризувати зміст навчальних програм за якими відбувається навчання, контингент учасників. Виявити недоліки та запропонувати заходи щодо активізації процесу навчання, посиленню його впливу на результати роботи підприємства.
Продовження дод. Л Таблиця Л 9 Показники умов праці на робочому місці підприємства
Аналізуючи умови праці на підприємстві необхідно розглянути такі групи факторів; Продовження дод. Л - виробничі фактори, які обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку; - санітарно-гігієнічні фактори – це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці; - фактори безпеки, які передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення; - інженерно технічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкцій техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів; - естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо; - соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат а трудовому колективі. Аналіз умов праці рекомендується проводити на конкретному робочому місці або на групі робочих місць, що дасть можливість більш об’єктивно оцінити умови праці на підприємстві в цілому. Дослідження впливу вищезазначених груп факторів на працездатність працівників підприємства проводиться для того, щоб, по-перше, виявити напрямки та шляхи покращення умов праці, і, по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров’я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого дня тощо). Основним завданням аналізу умов праці на підприємстві є опрацювання студентом рекомендацій щодо шляхів та можливостей створення на робочих місцях нормальних умов праці, що сприятиме зростанню її продуктивності. Особливу увагу рекомендується звернути на законодавчо-нормативне регулювання умов праці. Зокрема слід проаналізувати дотримання на підприємстві вимог законодавства щодо створення належних умов праці. Продовження дод. Л Таблиця Л 10 Приклад оцінки трудового внеску бригади у формі коефіцієнта трудового внеску (КТВ)
Оцінка діяльності бригади здійснюється за допомогою певної системи показників. Ці показники мають бути узгоджені з показниками роботи підприємства, утворювати з ними єдину систему показників і водночас ураховувати специфіку діяльності бригади. Змістовна ув’язка показників по вертикалі не означає прямого їх перенесення на рівень бригади у незмінному вигляді. Наприклад, показник прибутку є визначальним на рівні підприємства, то на рівні бригади його замінює показник витрат. Продуктивність праці на рівні підприємства обчислюється на основі обсягу товарної продукції у
Продовження дод. Л грошовому виразі, а на рівні бригади це може бути обсяг продукції у натуральних вимірниках тощо. Показники, за якими здійснюється контроль і оцінювання діяльності бригади, повинні мати кількісний вимір на основі оперативного і бухгалтерського обліку, і, які залежать від їхньої роботи. Здебільшого до таких показників належать випуск продукції у натуральному виразі, номенклатура продукції, елементи витрат, що залежать від роботи бригади та обліковуються на її рівні, ритмічність виробництва, продуктивність праці. У процесі аналітичної оцінки виявляються абсолютні та відносні відхилення фактичних величин показників від запланованих, аналізуються причини відхилень. Для оцінки економічних процесів, діяльності бригади застосовується критерій динаміки показників. Фактична величина певного показника за останній рік дослідження порівнюється з аналогічним показником першого року дослідження. Це дає змогу вивчати динаміку певних показників і оцінювати тенденції розвитку. У таблиці Л 10 представлено приклад оцінки роботи виробничої бригади у формі коефіцієнта трудового внеску (КТВ), у якому інтегруються певним чином зазначені показники. Для визначення КТВ установлюється його нормативна величина, що дорівнює 1. Такий рівень КТВ відповідає випадку, коли планові завдання за всіма оцінними показниками виконано на 100%. Фактичний КТВ обчислюється коригуванням нормативної величини на підвищувальні та понижувальні коефіцієнти, що враховують виконання плану за окремими показниками. Чим вищий КТВ, тим вищою є оцінка діяльності бригади. Таблиця Л 11 Аналіз порушень трудової дисципліни працівниками підприємства (кількість випадків)
Продовження дод. Л Поняття «дисципліна» стосовно людської діяльності означає чітке дотримання встановленого порядку, загальновизнаних або директивно встановлених правил. На практиці розрізняють різні види дисципліни залежно від того, ким вони встановлені і якої сфери людської діяльності стосуються правила, що складають зміст відповідної дисципліни: - трудова дисципліна трактується передусім як дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; - технологічна дисципліна передбачає точне виконання всіх вимог технології виготовлення продукції; - виробнича дисципліна передбачає своєчасну і точну реалізацію виробничих завдань, виконання посадових обов’язків, правильну експлуатацію обладнання, дотримання правил охорони праці і техніки безпеки тощо; - дисципліна праці об’єднує перераховані вимоги і передбачає сумлінне виконання працівниками всіх своїх службових обов’язків. В процесі підготовки бакалаврської роботи з відповідної теми, студент має виконати аналіз порушень трудової дисципліни на підприємстві упродовж всіх років по яких проводяться дослідження. Дослідити заходи, які були вжиті до порушників трудової дисципліни з боку адміністрації підприємства та наслідки вживання цих заходів. Проаналізувати ті положення колективного договору, що стосуються трудової дисципліни та міри які можуть застосовуватися до порушників. Доцільно також проаналізувати виконання керівниками підприємства своїх обов’язків щодо забезпечення на підприємстві належного рівня трудової дисципліни. Особливу увагу необхідно звернути на міри спрямовані на упередження виникнення порушень трудової дисципліни. В тому числі розглянути питання заохочення зразкової поведінки працівників підприємства, заходи заохочення, та їх вплив на дисципліну праці. Дослідити вплив трудової, технологічної та виробничої дисципліни на ефективність діяльності підприємства. Розробити заходи щодо посилення дисципліни праці на підприємстві. Продовження дод. Л Таблиця Л 12 Характеристика стану охорони праці на підприємстві
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Охорона праці на підприємстві – це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров’я людини робіт) і санітарно-гігієнічних (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо) та навчально-інформаційних заходів, які забезпечують нормальні умови і безпеку праці. Найгострішим питанням охорони праці на підприємстві є боротьба з виробничим травматизмом. Документи Міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про охорону праці» в цих питаннях спрямовані: на вивчення і врахування виробничого травматизму, забезпечення роботодавцями безпеки праці, відшкодування збитків потерпілим, профілактику травматизму, забезпечення працівників інформацією з охорони праці і техніки безпеки. Продовження дод. Л На підприємствах з кількістю працівників в 50 і більше осіб роботодавці зобов’язані створювати службу охорони праці, На підприємствах з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право зупиняти роботу виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників. Роботодавці зобов’язані за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавці повинні забезпечити вжиття відповідних оздоровчих заходів. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Фінансування охорони праці на підприємстві здійс
|
