Суспільно-економічне значення професії та перспективи її розвитку

Зварювання металів знайшло поширення завдяки технічним та економічним перевагам у порівнянні з іншими способами з'єднання деталей, конструкцій та споруд. В машинобудуванні, наприклад, зварюють пластикові труби і лінолеум, у легкій промисловості – елементи одягу і взуття. У важкому машинобудуванні застосовують зварювання з великими потужностями джерел нагрівання (дугові механізовані, електрошлакові, електронно-променеві та інші), в сільському господарстві – ручне дугове і газове зварювання. В електронній промисловості, де зварні з'єднання виконуються під мікроскопом, навпаки, застосовують малі потужності і досягають великої точності (імпульсне, лазерне, електронно-променеве, ультразвукове, кон­тактно-конденсаторне та інші види зварювання).
Значного поширення набули наплавлення, паяння, контактне зварювання і різання. Сучасне зварювальне обладнання значною мірою забезпечується програмним керуванням і обчислювальними машинами. Перспективним є зварювання з використанням променевої і плазмової енергій.
Електронно-променеве зварювання і різання різних матеріалів широко використовуються в космосі. Сфера використання зварювання з кожним роком розширюється, зростають також вимоги до якості зварювальних робіт.

Суть процесу газозварювання полягає в тому, що зварювані деталі нагрівають вогнем до температури плавлення і утворюється міцне з'єднання. Для створення полум'я використовується суміш ацетилену і чистого кисню. В комплект для газового зварювання входять: зварювальний пальник, балон з газом і газовою апаратурою.
Зварювальний пальник– основний інструмент газозварника. В ньому відбувається змішування ацетилену з киснем і утворюється зварювальне полум'я. Існує велика кількість різноманітних пальників, що працюють на суміші кисню з ацетиленом. Подача газу в пальник регулюється за допомогою кисневого і ацетиленового вентилів, що знаходяться на корпусі пальника.

Різноманітні типи пальників дозволяють виконувати зварювальні роботи у більшості галузей господарського комплексу. Робоче місце газозварника повинно бути організоване так, щоб максимально скоротити витрати часу на виконання допоміжних операцій. Безпека в роботі досягається за рахунок ретельного дотримання відповідних правил і стану зварювального устаткування. Робочому місцю газозварника необхідна площа не менша 4 м2, ацетиленові генератори і балони з горючими газами мають знаходитися від нього на відстані не менше 10м. Газозварник працює у спецодязі з цупкої тканини, брезентових рукавицях, захисних окулярах закритого типу з склом-світлофільтром.
Залежно від розмірів конструкцій, що зварюються, і характеру виробництва робоче місце електрогазозварника може бути розміщене безпосередньо біля зварюваного виробу чи у спеціальній кабіні. Така кабіна обладнується вентиляцією, що не допускає забруднення повітря домішками, які виділяються при зварюванні. Електрогазозварник забезпечується спецодягом з брезенту чи сукна, а також спецвзуттям. Для захисту обличчя від променів зварювальної дуги і бризок розплавленого металу використовується маска або щиток з легкої фібри чорного матового кольору з захисними світлофільтрами.

Патон Євгеній Оскарович - директор Інституту електрозварювання Академії наук Української РСР у Києві, дійсний член Академії наук Української РСР, член Президії Академії наук Української РСР.

Народився 20 лютого (4 березня) 1870 року в місті Ніцца (Франція). З дворян. Син російського дипломата, що був тоді консулом у Ніцці. Одержав блискучу домашню освыту.

У 1892–1893 роках призивався на службу в Російську армію, служив в артилерійських частинах Київського військового округу в званні «фейерверкер».