Порядок формування та управління портфелем цінних паперів банку.

Всі цп, що знаходяться в банках поділяють на: 1) цп, що належать банку (портфель цп банку); 2) цп власного боргу; 3) цп клієнтів (на зберігання в управлінні тощо).

Інвестиційний портфель банку класифікують: торговий портфель, портфель цп на продаж, портфель цп до погашення, портфель вкладень в асоційовані та дочірні компанії.

Торговий портфель цп – високоліквідні цп (боргові цп та акції), які придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни.

Портфель цп на продаж – цп (акції та інші цп з нефіксованим прибутком та боргові цп), до яких належать торгові цп та цп, що утримуються до погашення.

Портфель цп до погашення – боргові цп з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити (з фіксованим строком погашення), які придбаються банком для зберігання до строку погашення з метою отримання процентного доходу.

Портфель вкладень в асоційовані та дочірні компанії – пайові цп емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії.

Дочірні компанії – контролюються материнською компанією (банком). контроль передбачає, що банк (прямо або через дочірні компанії): володіє 50% або й більше голосів; володіє менше 50% голосів та має певні умови.

Віднесення цп до певного портфелю залежить від таких чинників: 1) намір інвестора під час придбання (тривалість періоду та мета придбання); 2) характеристика цп (ліквідність, дохідність, наявність активного діючого ринку); 3) умови, що виникають в період знаходження цп в портфелі банку.

Основним змістом процесу управління портфелем цп банку є:

– визначення кола цп найбільш прийнятих для вкладання коштів;

– оптимізація структури портфеля в кожний конкретний період часу.