Адміністративна модель ухвалення рішення

Адміністративна модель ґрунтується на тому, що, по-перше, менеджери мають неповну і недосконалу інформацію; по-друге, обмежені вимушеною раціональністю; по-третє, задовольняються першим-ліпшим вирішенням. Важливою в адміністративній моделі є задовільність. Цей підхід означає, що менеджер не схильний всебічно досліджувати рішення аж до відшукання найліпшого з варіантів. Він може обрати будь-яке рішення, що є більш-менш задовільним у цій ситуації.

Політичні чинники в ухваленні рішення

Політичні чинники - це ще один важливий елемент, що впливає на ухвалення рішення. такий важливий елемент політики, як утворення коаліцій, Коаліція - це неформальний союз індивідів або група, сформована для досягнення певної спільної мети.

Інтуїція і дотримання обраного напряму

Інтуїція - це віра, що не пов'язана з будь-яким логічним обґрунтуванням. Менеджери деколи ухвалюють рішення, маючи лише добрі передчуття, які важко ідентифікувати, однак вони допомагають менеджерам ухвалити рішення. Дотримання обраного напряму. Це означає, що менеджери, ухвалюючи рішення, настільки захоплюються одним курсом, що дотримуються його навіть тоді, коли рішення виявляється неправильним.

Схильність до ризику та ухвалення рішення. Цей аспект поведінки менеджера відображає його здатність ризикувати, ухвалюючи рішення.

Етика й ухвалення рішення. Етика особи - це власне переконання менеджера щодо правильності чи неправильності поведінки. Етика прямо пов'язана з ухваленням рішення.

Групове ухвалення рішення в організаціях

Щораз більше організацій у сучасних умовах використовують групове ухвалення рішення. З огляду на це розглянемо форми групового ухвалення рішення, їхні переваги та недоліки.

Форми групового ухвалення рішення. Є три найвідоміші методи групового ухвалення рішення: групою взаємодії, групою "дельфі" і номінальною групою.

Групи взаємодії. Наявною групою може бути функційний відділ, постійна робоча група або постійний комітет. Перевага цього методу полягає в тому, що взаємодія працівників часто приводить до появи нових ідей та сприяє порозумінню. Головний недолік той, що чиїсь інтереси можуть відігравати у цьому процесі надто важливу роль.

Групи "дельфі";. Таку групу створюють для досягнення консенсусу в експертних оцінках. Він передбачає надання можливості висловити свої думки групі експертів, що працюють індивідуально в різних місцях. Першим етапом у використанні процедури є формування групи експертів. Спочатку експерти повинні анонімно оцінити можливий час настання події. Особа, яка координує роботу цієї групи, збирає результати передбачень, визначає середнє значення і просить експертів надати варіанти розвитку подій.

Номінальні групи. На відміну від методу "дельфі", де члени групи не знайомі один з одним, членів номінальної групи збирають разом. Однак вони не розмовляють між собою, як члени групи взаємодії. Номінальну групу використовують для розробки творчих, інноваційних альтернативних ідей. Спочатку менеджер збирає групу спеціалістів потрібної проблематики та описує їм ситуацію. Потім члени групи описують якомога більше альтернативних варіантів рішень. Рішення, оголошують усій групі, їх обговорюють та голосують. Ідея, яка має найвищий рейтинг, є рішенням, що його пропонує група.

Переваги групового ухвалення рішення: застосовано більше інформації і знань; буде розроблено більше альтернатив; колектив ліпше сприймає ухвалене рішення; зміцнюються зв’язки між менеджерами; ухвалення ліпших рішень.

Недоліки групового ухвалення рішення: процес триваліший, а отже потребує більше витрат; можуть виникнути компромісні рішення, що не задовольняють усіх вимог; одна людина може домінувати під час ухвалення рішення групою; може з’явитися групове мислення.