Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тактика збройних сил ХХ століття




У період між 1-ою (1914—18) і 2-ою (1939—45) світовими війнами розвиток тактики у всіх арміях світу йшов на основі моторизації і широкого впровадження у війська бойової техніки — нових систем артилерії, нових типів танків, автоматичної зброї та інших засобів збройної боротьби.

У середині 30-х рр. в Червоній Армії була розроблена теорія глибокого наступального бою, що була складовою частиною теорії глибокої операції.

Суть теорії глибокого бою полягала в завданні поразки противникові вогнем артилерії і ударами авіації на всю тактичну глибину, в прориві його оборони потужним ешелоном прориву, що складався із стрілецьких військ, танків безпосередньої підтримки, у розвитку успіху кавалерією, танками далекої дії, стрілецькими з'єднаннями у взаємодії з повітряно-десантними військами. Бій розглядався як загальновійськовий при вирішальній ролі піхоти і танків.

Теорія глибокого бою отримала визнання в більшості армій і успішно застосовувалася збройними силами у війнах середини 20 століття.

Прийоми ведення загальновійськового бою знайшли відображення в статутах багатьох армій. До основних принципів тактики відносилося:

глибоке ешелонування бойових порядків,

масоване вогневе придушення оборони противника,

спільна атака піхоти з танками,

артилерійський супровід їхньої атаки,

розвиток прориву танковими і моторизованими з'єднаннями,

застосування повітряних десантів,

створення глибокої протитанкової оборони,

використання в обороні мінних загород,

організація протиповітряної оборони тощо.

Всебічний розвиток тактика отримала за часів Другої світової війни. Війна підтвердила правильність раніше розроблених основних положень тактики і зажадала подальшого їхнього вдосконалення. Розвиток оборони йшов шляхом збільшення її глибини, зосередження сил і засобів на головних напрямах, створення великих резервів, здатних здійснити маневр на найзагрозливіші напрямки. Збільшувалася стійкість військ за рахунок створення протитанкових опорних пунктів, а пізніше і протитанкових районів; широке використання на деяких ділянках фронту знайшло обладнання широкорозгалуженої системи фортифікаційних споруд, у першу чергу траншей в ротних опорних пунктах та батальйонних районах оборони.

Поступово війська стали створювати, як мінімум, дві смуги оборони із застосуванням системи траншей. Тактична глибина оборони з 4—6 км збільшилася до 15—20 км. Ширина смуги оборони піхотних з'єднань зменшилася: для корпусу з 40—60 км до 10—35 км, для дивізії з 15—18 км до 6—14 км. Зросла тактична щільність: по стрілецьких батальйонах до 0,8—1,2, по артилерії до 30—40 гармат і мінометів, по танках до 2—5 одиниць на 1 км фронту.

Вдосконалювалася і тактика наступу. Якщо на початковому періоді війни в радянських військах у всіх частинах і з'єднаннях, до стрілецьких дивізій включно, для наступу створювався бойовий порядок в один ешелон, а в стрілецьких взводах і ротах практикувався стрілецький ланцюг, то починаючи з 1943 радянським військам довелося проривати суцільну глубокоешелоновану оборону противника. У зв'язку з цим бойові порядки стрілецьких частин і з'єднань знов стали будувати в 2—3 ешелони (бойовий порядок стрілецьких рот — в один ешелон — залишився без зміни). Враховуючи безперервне посилення оборони противника, смуги наступу радянських військ в ході війни звужувалися. Так, наприклад, стрілецькі дивізії наступали в смузі: взимку 1941—42 — 7—14 км, восени 1942 — 4—5 км, влітку 1943 — 2—2,5 км, в 1944—45 — 1,5—2 км. Подальше зростання кількості зброї і бойової техніки дозволяло збільшити тактичну щільність, яка в третьому періоді війни складала на 1 км ділянки прориву: по піхоті 6—8 стрілецьких батальйонів, по артилерії 150—250 гармат і мінометів, по танках — 20—30 одиниць. Все це давало можливість добитися на головних напрямах вирішальної переваги в силах і засобах.

Став проводитися артилерійський наступ. Просування піхоти і танків, що наступали, забезпечувалося діями інженерних військ при повній підтримці з повітря штурмовою та винищувальною авіацією.

Розроблені основні теоретичні положення і практичні рекомендації тактики успішно застосовувалися радянськими військами при прориві оборони противника і розвитку наступу у високих темпах, особливо в ході Білоруської операції 1944, Яссько-Кишинівської операції 1944, Вісло-Одерської операції 1945, Берлінської операції 1945. Практика тактичної підготовки військ і ведення ними бойових дій в ході війни знаходила теоретичне узагальнення в наказах, директивах і вказівках Верховного Головнокомандування і Генштабу, в статутах, настановах та військово-теоретичних працях.

Тактика англо-американських сухопутних військ в 2-ій світовій війні розвивалася шляхом вироблення найдоцільніших прийомів спільного використання в бою не лише родів сухопутних військ та авіації, а також військово-морського флоту. Великий досвід був придбаний в проведенні масштабних морських і повітряно-десантних операцій за участю сухопутних військ і широкому використанні танків-амфібій як засоби підтримки піхоти при боях за плацдарми.

У післявоєнний час впровадження у війська ракетно-ядерної зброї, що володіє величезними уражаючими можливостями, електроніки, різних видів новітньої звичайної зброї і бойової техніки, повна моторизація і механізація сухопутних військ незмірно збільшили їхні бойові можливості, змінили характер і способи ведення загальновійськового бою.

Засоби боротьби зробили визначальний вплив на зміну змісту загальновійськового бою. Вважалося, що в разі застосування ядерної зброї головний вміст загальновійськового бою складатимуть ядерні і вогневі удари у поєднанні з маневром і атаками військ. Зокрема, виникне необхідність застосовувати маневру військами та силами з метою використання результатів своїх ядерних і вогневих ударів для завершення розгрому противника або виведення військ з-під його ударів.

Висока приголомшуюча потужність ядерної зброї, велика далекобійність і точність влучення в ціль викликали необхідність розосередження військ по фронту і в глибину, збільшення ширини смуг дій з'єднань і частин, зосередження сил і засобів на головному напрямку, перш за все шляхом масування ядерної і звичайної зброї.

Масове надходження на озброєння мотострілецьких військ бойових машин піхоти і бронетранспортерів, самохідній артилерії та іншої бойової техніки дозволила різко збільшити темпи наступу. Мотострілецькі підрозділи отримали можливість вести атаку без спішування спільно з танками. Унаслідок насичення військ вертольотами, широкого застосування тактичних повітряних десантів, авіації, а також здійснення маневру військами повітрюм, загальновійськовий бій придбав наземно-повітряний характер.

 

 







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 70. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.007 сек.) русская версия | украинская версия