Соціальне саморегулювання в суспільстві та громадська влада

Серед різних видів управління в суспільстві (управління в родині, технічними системами та ін..) особливе місце займає громадське, соціальне управління. Воно може мати природний (безструктурна) характер (наприклад, управління демографічною ситуацією, коли в роки суспільних потрясінь, революцій, криз народжуваність природно знижується, виникнення необхідних суспільству професій для задоволення його нових потреб, приплив нових поселенців в муніципальне утворення, зникнення неперспективних селищ, тенденції інтеграції в міжнародному співтоваристві та ін.) В цьому випадку соціальне управління здійснюється у формі саморегулювання, самоврядування колективу (державно організованого суспільства, територіального колективу, міжнародного співтовариства і т.д.). Саморегулювання - це управління всередині колективу, не відокремлене від нього. В тій чи іншій формі воно існує в будь-якому колективі. Багато явища саморегулювання, природного самоврядування пов'язані з використанням інститутів безпосередньої демократії (заміна правлячої партії шляхом виборів, рішення сільського сходу, референдум в муніципальній освіті і т.д.).

Поряд із самоврядуванням у суспільстві є й така управлінська діяльність, яка виходить ззовні, від структур, що належать колективу, але як би відокремлюваних, відокремлюються від нього своїми повноваженнями по відношенню до цього колективу. Так, держава - складова частина суспільства, але воно здійснює управлінські функції по відношенню до суспільства - всеосяжного колективу даної країни; органи місцевого самоврядування (рада, мер та ін.) реалізують повноваження по відношенню до муніципального утворення (територіальному колективу певної місцевості); центральний комітет політичної партії здійснює управлінські функції по відношенню до її низових організацій та членів, правління кооперативу - по відношенню до його членів і т.д.

Такі повноваження мають владний характер. В основі суспільного управління лежить влада.

Колектив і громадський колектив. Як явище влада властива будь-якому колективу. Навіть на вечірці друзів буває керівник - тамада, який може дати або не дати слово чергового оратору. Суспільна влада пов'язана, звичайно, не з подібними тимчасовими, а з організаційно оформленими громадськими колективами постійного характеру. Але й такі колективи далеко не однакові. Різні за своїм характером виробничий колектив підприємства, політична партія, суспільство тієї чи іншої країни, територіальний колектив міста, релігійне об'єднання і т.д.

У різних колективах іманентно притаманна колективу влада здійснюється і самим колективом (це буває при використанні інститутів безпосередньої демократії, наприклад, на загальних зборах або референдумах), але зазвичай вона реалізується складається в цьому ж колективі, але на ділі відокремленими від нього своїми функціями і, отже, положенням, органами та посадовими особами. Характер такої влади і форми її реалізації неоднакові. Вони визначаються в кінцевому рахунку природою того чи іншого колективу. Наприклад, повноваження завідувача канцелярією по відношенню до колективу працівників канцелярії зазвичай мають лише технічний характер, пов'язаний з процесами праці. Таке технічне управління колективом стосується насамперед професійних, а не соціальних аспектів діяльності колективу. Воно необхідне, наприклад, для забезпечення безперебійної роботи підприємства, організації, спільноти (наприклад, артілі старателів). У виробничому колективі значення мають навички, професіоналізм керівника. Такий керівник наділений лише певною часткою владних повноважень і лише в певному відношенні - для забезпечення циклу праці. Такий керівник колективу поставлений над ним лише в невеликому ступені (бригадир - він теж робочий). Його влада, якщо і може бути названа владою, носить технічний характер. Це паравласть (подібна влади, часткова влада).

Соціальна влада, відокремлена від колективу, пов'язана з громадськими колективами, з громадськими інтересами колективу і його членів (а не з технічними навичками чи професіоналізмом). Це громадська за своїм характером (а не особиста, як у сім'ї, не техніко-виробнича, як у бригаді, і не релігійна, як в об'єднанні віруючих) владу. Вона зумовлена ​​не родинними відносинами, не завданнями виробничого циклу (трудовий колектив), не загальною вірою (наприклад, релігійний колектив), не роллю «авторитета» в банді, а єдністю деяких громадських інтересів членів колективу.

Громадські колективи теж мають різний характер. Багато хто з них є різного роду добровільними об'єднаннями (партії, профспілки, виробничі кооперативи і т.д.). В них виникає своя громадська корпоративна влада. Вона реалізується і самим об'єднанням (наприклад, на загальних зборах його членів), і створюваними ним органами (правліннями, радами, комітетами та ін.) Деякі об'єднання створюються в зв'язку з приватними інтересами своїх членів (наприклад, об'єднання акціонерів, які прагнуть отримати особисту прибуток в акціонерному товаристві, або об'єднання колекціонерів-філателістів). Для доступу в такі колективи встановлені особливі умови (наприклад, в клуб футболістів або союз письменників), корпоративна влада в подібних колективах є приватною корпоративною владою. Елементи публічного управління в суспільному управлінні такого колективу мінімальні, але вони є. Який би не був колектив (якщо це тільки не злочинна, антисуспільна організація і не колектив, заснований на родинних зв'язках), у владі такого колективу завжди є ознаки, зародки публічної влади, але це не означає, що всякий колектив володіє саме публічною владою.

Більш значні такі елементи в масових об'єднаннях, які переслідують суспільно значимі цілі політичного чи соціально-економічного характеру (політичні партії, профспілки та ін.) Влада, яка існує в них, має публічний корпоративний характер. Повною мірою публічна влада і публічне управління притаманні територіальним публічним колективам внаслідок їх особливої ​​природи.

Територіальний публічний колектив. Слово «публічний» в українській мові найчастіше розуміється як загальне, суспільне надбання. У деяких західних мовах за традицією, що йде від латині, public, publique і т.д. позначає й «суспільний», і «державний», хоча в багатьох навчальних дисциплінах на перший план висувається останнє значення. Курси публічної адміністрації, існуючі в багатьох західних університетах, включають перш за все державне і в меншій мірі муніципальне управління.

У науці зазвичай особливо не виділяються територіальні публічні колективи. Тим часом такі колективи мають багато особливостей. Як говорилося, саме з ними пов'язані в повному обсязі публічна влада і публічне управління, хоча така влада і форми публічного управління в залежності від характеру територіального публічного колективу далеко не однакові.

Територіальні публічні колективи різні за складом, масштабами та формами. Найбільш всеосяжний територіальний колектив - міжнародне співтовариство, рішення від його імені приймає Організація Об'єднаних Націй (її органи). Є регіональні та інші міжнародні організації (наприклад, Організація африканської єдності), вони також можуть приймати з певних питань (згідно статуту) зобов'язують щодо своїх членів рішення. Деякі з таких організацій вже досить централізовані, наприклад, в Європейському союзі, що включає вже 27 держав, створюється своє, європейське право. Європейський союз має не тільки риси конфедерації, а й багато елементів федеративної держави (Європейський парламент, єдина валюта тощо), у такого об'єднання є своя міжнародна наддержавна влада. Набагато меншою централізацією володіє Союзна держава Білорусі і Росії, проголошена у відповідності з договором між ними в 1999 р., але і воно має спільні органи, які можуть приймати зобов'язуючі рішення (в основному за згодою кожного учасника договору).

Публічним територіальним колективом є державно організоване суспільство тієї чи іншої країни. В даний час на Землі існує 200 держав. Іноді виникають переддержавні утворення (такими були, наприклад, звільнені райони в деяких країнах Африки під час збройної боротьби проти колоніалізму). Вони створюють свої органи управління, які спираються в основному на повстанські збройні сили. Публічним колективом особливого роду є народ суб'єкта федерації у федеративній державі. У всіх країнах суб'єкти федерацій мають свої законодавчі органи, органи управління (окрім Танганьїки - одного із суб'єктів федерації Танзанії). Публічними територіальними колективами є територіальні (національно-територіальні) автономні утворення (наприклад, Автономна Республіка Крим на Україну, що має свою конституцію), регіональні муніципальні утворення (наприклад, департаменти у Франції), громадські муніципальні утворення (міста і села). Всі територіальні колективи мають власну (наддержавну, державну або недержавну) публічну владу. Вона здійснюється від імені даного колективу в межах, встановлених міжнародними угодами, конституціями і законами. Всі територіальні публічні колективи мають свої органи управління, які обираються населенням територіальних публічних колективів або формуються інакше (в ООН є Рада безпеки, в Європейському союзі - Європарламент, в державах - парламент, глава держави та інші, в муніципальних утвореннях - рада, мер і т. д.). Якщо обраних органів немає або не існує інституту загальних зборів членів, яка бере рішення (наприклад, Генеральна асамблея ООН, сільський сход в невеликому муніципальному освіту), то дана одиниця не є територіальним колективом, а являє собою адміністративно-територіальну одиницю, керовану «згори» призначеним представником держави (або суб'єкта федерації).