Тема 2. Необхідність, можливість і межі публічного управління. Необхідність публічного управління
Як вже говорилося, найбільш загальна причина виникнення управління в публічному колективі - необхідність регулювання відносин у ньому з метою виконання «спільних справ» і подолання руйнівних колективних конфліктів. Для виконання цих завдань виділяється особливий шар людей, застосовуються різні форми управлінських дій. В сучасних умовах суспільне життя ускладнюється, розростається сфера загальних справ держави, муніципальної освіти, іншого публічного колективу. Роль управлінської праці підвищується, його спеціалізація стає різнобічною, нерідко публічне управління проникає і в ті сфери, які раніше вважалися винятково приватною справою (деякі питання сімейного життя, духовне життя особистості). Державний, муніципальний апарат, апарат добровільних об'єднань зростає, він збільшується в пропорції до кількості населення, зайнятого іншою справою. Продовжує діяти і друга причина - соціальна асиметрія суспільства і пов'язані з нею конфлікти, які набувають публічне значення (в публічному колективі виникають і конфлікти, не мають суспільно значущого характеру). Хоча в умовах сучасного суспільства відбувається поліпшення якості життя всіх верств населення (в розвинених країнах і навіть в країнах середнього рівня розвитку вже немає тієї убогості в робочих сім'ях, яку описував Ф. Енгельс у роботі про становище робітничого класу в Англії в середині XIX ст.), проте соціальна нерівність існує, а іноді й поглиблюється. Стан деяких зарубіжних промислових магнатів досягає десятків мільярдів доларів (у поодиноких випадках дорівнює всьому щорічного державному бюджету Росії), а окремих осіб - майже сотні мільярдів доларів (один з творців Інтернету - У-Гейтс в США). Та й в Росії, за даними зарубіжної преси, є громадяни, чий статок становить від 1 до 8 млрд. дол. США (2003 р.). Існує безліч інших відмінностей в суспільстві, пов'язаних з різновидами праці, професій, віковими, статевими та іншими особливостями різних груп людей. Відносини між ними (наприклад, необхідність особливої турботи про жінок або дітей) теж потрібно регулювати. В регламентації потребують громадські об'єднання, різні інститути, поведінка індивідів, якщо воно набуває суспільне значення. Для регулювання всіх цих процесів і відносин в публічних колективах необхідні управління і особливий шар людей, що займаються цим. Виділення публічного управління як особливої професії, створення спеціальних органів, державної і муніципальної служби, органів і посадових осіб добровільних об'єднань, наділення їх особливими повноваженнями з управління та іншими правами ведуть до відчуження цих органів та осіб від публічного колективу. У сучасних умовах застосовуються різні способи, для того щоб це відчуження подолати (партиципації, громадські ініціативи, цивільні комітети, безпосередню участь громадян в управлінні і т.д.). Проте ці процеси не можуть привести до стирання відмінностей публічного колективу і його управлінських інститутів. У будь-якому колективі завжди необхідні регулятивні органи, обрані ним посадові особи, що діють від імені колективу з метою вирішення загальних справ та врегулювання суспільно значущих конфліктів. З використанням нової техніки, інформатики управлінські інститути будуть ставати все ближче до населення, набувати безпосередній характер. Однак вони навряд чи можуть бути замінені простим голосуванням населення по кожному випадку прийняття рішень. По-перше, технічно неможливо проводити безперервні голосування або збори громадян для вирішення всіх питань, по-друге, голосуванням не завжди можна прийняти вірне рішення (наприклад, якщо буде запропоновано збільшити з завтрашнього дня заробітну плату втричі, більшість, безсумнівно, проголосує «за», хоча у суспільства немає реальних економічних можливостей зробити це). Органи управління, сформовані колективом, як передбачається, з його кращих представників, в ряді випадків можуть прийняти більш зважене рішення (в кінцевому рахунку в інтересах населення), ніж це зробить саме населення, наприклад шляхом голосування.
|
