ПРИЙМИ МОЮ ВІРУ – ВРЯТУЙ УКРАЇНУ 5 страница

З настанням незалежності, здавалося б, люди мусили історично прозріти і чорне назвати чорним, а біле білим. Але ні, лише невелика частка передової інтелігенції своїми діями довела, що і в умовах національного гніту можна залишитися людиною, не зректися свого Роду і мови, можна і умовах гноблення відстоювати правду свого народу. Ця невеличка жменька національно свідомої інтелігенції здійснила чудо: вона не прогавила той короткий, як блискавка, історичний момент і висмикнула Україну з імперського іга, в якому світилася неминуча доля українського етносу – це впасти перегноєм у ґрунт більш активної нації. Але є серед нас досить і таких, і навіть з вищою освітою, що саме цього б і хотіли, бо не здатні позбутися запрограмованої в їхню свідомість програми національної саморуйнації. Переконувати цю категорію громадян – марна трата часу, ніякі аргументи не будуть взяті до уваги, тому що в зрілому віці людина своїх поглядів не змінює. Вона діє, як запрограмований робот, у який до тридцяти років (без чіткої грані) програма закладається, а після тридцяти реалізується. Лише в молодому віці людина позбавлена закоренілої політичної заангажованості, консерватизму, здатна сприймати нове, ламати усталені в суспільстві стереотипи, відгукуватись на видозмінні поклики своєї епохи, об’єктивно оцінювати минуле і плекати грандіозні плани на майбутнє. Тому моє слово звернене до молодих, хто ще не збайдужів до долі свого народу, не втратив Божого дару вільно мислити, жаги творчості, прагнення жити повноцінним, радісним і плідним життям у тісній злагоді з промислом Божим. Прийми, юначе, мою віру – і ти не згаєш час молодих років (найвідповідальніших у людському житті) на пошуки правдивого наукового світогляду. А що він у мене саме такий, ти невдовзі переконаєшся сам, якщо маєш аналітичний і допитливий розум.

Закликаю нове покоління українців виробити в собі і поширити на все суспільство нетерпимість до будь-яких проявів українофобства, паплюження, упослідження українства, його культури, мови а також його історії, в якій є чимало геніїв людського духу, з яких варто брати приклад. Якщо ти, наприклад, юначе, почуєш слово «шароварщина» і пройдеш мимо, бо тебе це не образить, то знай, що ти є ниций блазень, негідний правнук великих прадідів, що саможертовно врятували колись Україну також завдяки і шароварам, адже одяг козаків був розрахований на широкі рухи, необхідні в рукопашній битві. Якщо зустрінеш відверте нехтування українською мовою, то знай, що маєш справу із затурканим нетямою, в кращому випадку, або з ворогом твого народу – в гіршому, бо мова як носій інформації у вищому вимірі – це і є народ, в духовному вимірі – це його генетичний код, а в земному – це найсуттєвіший фактор, що той народ єднає. Коли зникає мова, то у вищому вимірі зникає і життєвий простір для того народу, зникає ідея того народу, а без ідеї не відбувається жодне дійство, не існує жодна істота (так, як без бадилля відмирає і коріння), отож, той народ неодмінно впаде перегноєм для розвою більш активної нації. Ти маєш моральне право пустити мимо ушей свою образу, мовляв, щоб не зв’язуватись з дурнем, але образу твого народу чи України – ні. А ще знай, що від твоєї сьогоднішньої громадянської позиції залежить доля не лише твого покоління, а й доля багатьох поколінь, що житимуть далеко після тебе, а можливо і ти там житимеш в наступній реінкарнації, як і сьогоднішня наша доля є наслідком дій, або бездіяльності поколінь, що жили до нас.

Сталося так, що твій народ не лише був зайвим в імперії зла, а таким же залишився і в «самостійній Україні», бо вся економіка, внаслідок вище названих причин, опинилася в чужих руках, часто ворожих до України. Але сьогоднішня наша скрута і безпорадність не прийшли з нічого, вони є наслідком цілого ланцюжка причин, який починається тим глибше, чим глибше ти знаєш історію. Я почав би відлік від міжусобиць київських князів, але довірюся поету Дмитру Креміню, який сказав: «…але всілись на виї

гендлярі й демагоги

і летить

над пропащі

роки в цьому столітті

камінь пущений з пращі

іще в неоліті».

Підіб`ємо деякі підсумки. Якщо всю демагогію більшовизму оцінити за наслідками, то вона чудово вписується в старе, як світ, колоніальне гасло: «Розділяй і володій!» Тоді наших поділили на бідних і багатих (сьогодні, до речі сказати, ділять на «східняків» і «західняків»), люди вигнали за кордон всіх своїх капіталістів, після чого колесо історії стало смертоносним, воно зробило повний оберт, і тепер ми маємо капіталістів чужих, які такими стали не завдяки таланту чи праці, чи успадкували багатство від діда-прадіда, а внаслідок грабунку затурканого, безправного люду. Згадаймо скільки добра для нашого народу зробив капіталіст Харитоненко, скільки всього набудував, що й досі ми з того живемо, а нові капіталісти не лише не будують, а й поруйнували мало не всі цукроварні, що колись наставив Харитоненко.

Ціле століття руйнації, страждань, крові і смертей потребувалося, щоб люди зрозуміли, що Харитоненко був порядною, патріотичною людиною, що зневажали його даремно, та й то зрозуміли ще далеко не всі. За що ж милувати нас Господу?

Нашу національну катастрофу і її причини в повній мірі повинні вивчати школярі і студенти, інакше наші нові покоління дивитимуться на світ крізь рожеві окуляри, будуть такі ж наївні, як їхні прадіди, і одного разу опиняться «зав’язаними в мішку», коли питання: бути, чи не бути їм у цьому світі - залежатиме не від них. Усвідомлення молоддю історичних втрат, до того ж, - це могутній стимул не рости байдужою, стимул до навчання, до удосконалення себе і навколишнього світу.

Ці злочини проти нації не підлягають ні забуттю, ні прощенню! А кого вони в цьому не переконали, тому нагадаю ще один. Панічно тікаючи із Західної України від німецької навали, підла влада антихриста спершу перебила політв’язнів, фактично, всю тамтешню інтелігенцію. Але ще й не просто так, а часто з витівкою, щоб одержати більшу садистську насолоду. Ось так, енкаведисти, набитий в`язнями ешелон, облили горючою рідиною, підпалили і локомотивом штовхнули на замінований міст через р. Дністер. Хто після вибуху вижив і намагався випливти, тих докінчили кулеметами. Якби це сталося в будь-якійсь іншій країні, то про це знав би весь світ, а ось у нас про це ніхто не хоче знати, або ще знайдуться і такі, що можуть сказати: «Туди їм і дорога!» (набутий синдром саморуйнації внаслідок підневільного рабського животіння).

 

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОЛЕ – ПОЛЕ БОЖОЇ СВІДОМОСТІ

 

Сьогодні вже ніхто не заперечує, що вся наша планета, все живе і неживе пронизане живою таємничою силою, яка умовно називається інформаційним полем землі (останнім часом мова йде про лептонний газ як носія інформації). Перші дослідники припускали, що можливо, всі події накарбовуються на навколишніх об’єктах подібно тому, як звук накарбовується на грамофонній платівці. Але потім вияснилось, що люди можуть сприймати інформацію не лише минулу, а й майбутню, а також і таку, яка нічим не пов’язана з якоюсь місцевістю. Отже, назва «інформаційне поле Землі» чисто умовна, бо, скоріш за все, це інформаційне поле охоплює не лише Землю, а весь всесвіт, і якщо люди не здатні сприймати інформацію з інших планет, то це тому, що не набули ще такого розвитку. Що інформаційне поле сягає далеко за межі землі, може слугувати факт із життя святого російської церкви, юродивого Христа ради Прокопія Устюжського. Треба сказати, що Прокопій не був юродивим від природи, він себе таким зробив із релігійного фанатизму. Хоч його саможертовність була даремною, бо не цього чекає Бог від людини, але його приклад дивує нас тим, що може винести людина, якщо в щось дуже повірить – нехай і помилково. Цей святий все життя проходив голий і босий, як влітку, так і взимку, як вдень, так і вночі, майже не спав, майже не їв, а жив на паперті церкви. Він відцурався всього земного, жив лише Богом, все життя терпів холод, голод, зносив знущання над собою людей. Можливо, внаслідок усього цього у нього розвинулись здібності сприймати майбутнє. Так, одного разу він після служби в церкві звернувся до людей з вимогою негайно всім молитися Матері Божій, тому що Бог може знищити їхнє місто, як Содом і Гоморру. Але люди вирішили, що коли цей чоловік юродивий, то він нічого розумного сказати не може. Від того, що люди йому не повірили, Прокопій проплакав декілька днів на паперті церкви. Потім знову не витримав, побіг по місту і став кликати людей до каяття і молитви, щоб урятувати місто. Але і це нікого не переконало, і йому нічого не залишалося, як знову плакати на паперті. Та ось раптом потемніло небо, в ньому заблискали вогні, затремтіла земля і роздався гуркіт такий, що не було чути слів людей (1290р). Аж тоді всі люди збіглися до церкви і стали молитися Матері Божій. На другий день вияснилось, що в двадцяти поприщах (верствах) від міста камінням вибило геть усю місцину під назвою Котовальская Вєсь. Для нас тут цікавий той факт, що Прокопій Устюжский відчув наближення цієї загрози за тиждень. Враховуючи космічні швидкості, можемо вирахувати на якій відстані від Землі перебувало те каміння, що загрожувало місту Великий Устюг. З цього робимо висновок, що ми живемо не в інформаційному полі Землі, а в інформаційному полі всесвіту, або в сфері Божої Свідомості, шляхом якої Він керує світом.

Все живе і неживе цією Свідомістю пов’язане і становить одне ціле. Упав з дерева один листочок – і весь світ змінився. Більше того, ти можеш цю подію сприйняти з іншого боку Землі, якщо маєш розвинену таку здатність, і якщо той листочок для тебе важливий.

Але людина здатна сприймати події не лише теперішні, а і минулі, і майбутні. Світ знає безліч прикладів із життя визначних людей, майбутня доля яких була відома їм, чи їхнім друзям через віщий сон, чи ворожіння. Не приводжу прикладу, бо майже кожен читач може пригадати безліч подібних прикладів зі свого життя, чи своїх знайомих.

Поле Божої Свідомості надзвичайно чутливе і розумне, воно тонко реагує на почуття людини, на її думки, слова і вчинки. Тому слова людини і навіть думки відіграють у нашому житті магічну дію. Психічний настрій людини, її характер, світогляд, думки, слова, потрапляючи в Поле, програмують там для людини події, яких вона прагне, не усвідомлюючи того, вона ніби притягує їх.

З цього погляду легко тлумачиться факт, скажімо, такої галузі юриспруденції як жертвологія, яка до цього часу не має науково доведеного пояснення. Юристами давно помічено, що існують люди, яких систематично грабують злодії, або такі, що стають жертвами інших насильницьких дій. Якщо трапилося, наприклад, пограбування людини на дорозі, то це, як і кожний факт, не є випадковістю. Повинно відбутися багато подій, які цю трагічну зустріч зумовлять. Всі вони (події) підготовляються у Полі, як у комп’ютері, і спускаються на землю для реалізації. Таким чином, людина, яка можливо лише підсвідомо очікує (боїться) пограбування, думає про нього – робить на нього заявку в Полі Божої свідомості. Тобто, вона створює відповідну ідею, а кожна ідея об’єктивно прагне матеріалізуватись, реалізуватись. Та кожна дія, як у нашому світі так і в тонкому, зустрічає протидію, отож, ідея іде туди, де є найменший спротив, де вже «готові її прийняти». І тут відіграє роль навіть не мускулатура жертви, не те, що вона володіє мистецтвом поєдинку, чи має при собі зброю, а більше – її внутрішня вольова сила, яка живить захисну ауру людини. Цей внутрішній психічний стан людини і її аура позначаються на зовнішньому стані людини, тому злочинці - мають такий талант – серед багатьох людей безпомилково вибирають потенційну жертву (такі експерименти проводились у США). Так же діє і зла ідея, лише «дивиться» не на зовнішній вигляд, а на її захисну ауру, і вибирає таку, у яку легше проникнути.

На противагу потенційним жертвам існують люди, які, навпаки, здатні «виходити сухими із води». Особливо це помітно на прикладах війни. Ще запорожці помітили, що існують козаки яких не бере ні куля, ні шабля. Таких у Запорізькому війську називали характерниками. Іван Сірко, до речі, об’єднав таких у окрему сотню і використовував її на самих складних напрямках бою.

Також і в Другій Світовій траплялися випадки характерництва. Один із них, надзвичайно показовий, мені розповів один фронтовик. Він був кулеметником і, отже, займав передову позицію, тому не помітив, як залишився на бойовому рубежі сам – інші чи то втекли, чи відступили. Глибока образа на командирів, які не попередили його про відступ, збурила його єство. Кулемет лишати не можна – поплатишся головою, тому він піднявся і став його тягти. В цей час весь вогонь противника зосередився на ньому. Навколо роєм засвистіли кулі, але його емоційна злість надала йому впевненості, що жодна куля його не зачепить. Ця впевненість супроводжувала його всю війну. Вона його не покинула навіть під килимовим бомбардуванням американської авіації, під яке він потрапив, будучи полоненим, і після якого нічого живого не залишалося.

Пояснюючи цей феномен, звертаю вашу увагу на той факт, що той фронтовик в хвилину екстремальної ситуації своїм вибуховим викидом психічної енергії вплинув на Поле так, що спланував там свою подальшу долю. Далі, з одного боку, постійно підживлював у Полі свою «недоторканність» своєю впевненістю, а з другого – постійно підживлював свою впевненість гарантією від Поля – все це взаємопов’язане, як одне ціле.

Отже, психічний настрій людини, таким чином, впливає на навколишній світ. Людина, що бачить світ у чорних тонах, наворожує собі невдачі, тоді як людині оптимістичній завжди щастить. А ще добавлю, що цей «механізм матеріалізації ідеї» діє ще більш витончено, якщо ви, наприклад, пошкодили ногу, то пошкодити її другий раз, та ще й в тому самому місці, шанси зростають, бо така ідея уже «проторила» для себе відповідний канал. Тут зауважу, що штучний оптимізм не допоможе, тільки тверде внутрішнє переконання без найменшої долі сумніву притягне удачу.

Я тому так детально розтлумачую ці факти, щоб переконати читача, що змагання людини за виживання відбувається не лише на землі, а й «на небі», точніше, не лише в матеріальному світі, а і в паралельному. А те, що стосується однієї особи, однаково стосується і всього суспільства. Від того, як налаштована суспільна свідомість, які тенденції в ній переважають, яким своє минуле бачить народ і як його оцінює, яким уявляє своє майбутнє, наскільки він упевнений у своїх силах і в завтрашньому дні, які завдання перед собою ставить і з якими зусиллями береться за їх реалізацію – така і доля простелиться йому з ласки Божої: або доля характерника, або доля жертви, або щось нейтральне. І тут українцям є над чим замислитись.

В минулому імперському Союзі на все українське послідовно і методично накочувалися негативні стереотипи, які з часом в’їлися в кров, в мізки і навіть в гени кожного з нас. Згадаймо: все, що становило національну ознаку, то було «буржуазний націоналізм», «фашизм», «шароварщина», в літературі вичавлювався «хвильовізм», в живопису – «бойчукізм», гумор Остапа Вишні був «хуторянський, дядьківський», а ще згадайте (лайливі) слова: «мазепинщина, петлюрівщина, махновщина, бандерівщина», а ще зверніть увагу, що в усьому морі російської кінопродукції всі найганебніші типи мають українські прізвища, або іншою ознакою засвідчують свою українськість, а ще пригадайте насмішкуваті вигадки на українську мову на зразок: «залізяку на пузяку – гоп!», що, мовляв, означає «на краул!», чи там «як залізяка дрючилась» (как закалялась сталь) - і, якщо все це прийняти на віру, то стане ясно, що народу з таким минулим немає місця в майбутньому. Більшість з цих ідеологем були накатані настільки, що стали самодостатніми і життєздатними навіть в cучасному демократичному середовищі, вони підхоплюються і підживлюються нашими головотяпами від політики, чим сіється розбрат і національне самоїдство.

Від історичної поразки України потерпіло поразку і все українське і проукраїнське, яке тепер справляє враження примітивізму, нікчемності, слабкості. Згадайте, скільки політичних акцій відбулося в «незалежній» Україні за 20 років. Були і такі, які відверто заперечували право українців на свою власну державу, такі що закликали до розчленування України, згадайте, скільки ворожих акцій проводили сучасні «комуністи» - прямі послідовники тих комсомольців, що потрошили селянські господарства в 32 – 33 роках, згадайте, скільки вже згоріло українських церков (лише на Львівщині 30) від… «не дотримання правил пожежної безпеки», а також хата – музей Т. Шевченка, а також музей Шевченка в Палермо, згадайте майже чорносотенні розгули фанатиків московського патріархату - і до всього того нашим правителям не було ніякого діла, і лише проукраїнські акції, навіть цілком мирні, розганялися кийками, і лише проукраїнські патріотичні молодіжні організації піддаються репресіям, тому що тут є відповідний прецедент, є впевненість, що тут бити можна і треба. Тобто, така «ідея» вже не одноразово прочовгала для себе відповідний канал і, отже, тепер тяжіє до повторних реалізацій. Перегородити цей «канал» здатна лише потужна думка нації, а знести його геть зовсім здатен лише потужний викид психічної енергії всієї нації.

Штучно створена упослідженість всього українського, не лише стала побутовою звичайністю як само собою зрозуміле, вона стала суттю багатьох із нас і зайняла міцні позиції в паралельному світі. До того ж, сьогоднішні українці – це далеко не ті, що були до 33-го року, вони не здатні чинити опір антинаціональній агресії, і не лише демонстративно, а навіть і в думках – сприймають національну образу, як належне. Феномен експерименту 33-го року можна грубо порівняти з народною практикою винищення щурів. Їх ловлять побільше, закривають у діжці і тримають до того часу, доки вони не починають поїдати один одного. Коли ж останніх випускають на волю, то вони і там продовжують поїдати своїх родичів. Ось так і народ, який був доведений до трупоїдства, людоїдства, дитиноїдства, продовжував займатися самоїдством уже в духовному вимірі. Справжні українські комуністи – романтики (одні очолювані Миколою Скрипником, другі – Нестором Махном) відійшли в небуття, на їх місце прийшли ті комуністи, що пережили голодомор і криваву вакханалію «Чорного Ворона», це були люди з випотрошеним почуттям людської, тим більше національної гідності, вони були ницими перед сильним і зверхніми до своїх нещасних одноплеменців. Вони радо, навперебій русифікували українські школи, щоб піднятися на якийсь щабель на кар’єристичній драбині, чи й просто втриматися на посаді, бо таким чином зміцнитися в кар’єрі було значно легше, ніж, скажімо, вирізнитися стабільними економічними показниками району, чи області.

Але повернемося до інформаційного Поля. Інформаційне Поле як прояв Божої Свідомості з готовністю допомагає активній діяльності людини (і всього живого). Досить тобі активно взятися за якусь важливу справу – і на твоєму шляху почнуть зустрічатися предмети, публікації і просто люди, які допоможуть тобі у твоїй справі, а кинута на стіл книга може відкритися на потрібній тобі сторінці. Більше того, ти ще колись вирішиш зробити важливе діло, а потрібні знахідки будуть покладені на твоєму майбутньому шляху вже сьогодні – розумне Поле подбає про це наперед. Більше того, ти спочатку можеш навіть не здогадатися, що річ, котра впала тобі в очі, тобі потрібна, і лише потім ти похапцем вернешся її шукати.

Підкріплюю цю тезу випадком надрукованим у газеті за підписом: Віктор К., Сумська область. «Було це ще до розвалу СРСР. Жив тоді я в м. Красноводську (тепер м. Туркменбаші). Підробляв як «бюро добрих послуг» - ремонт побутової техніки. Одного разу зайшов у дитячий садочок. Там знайшлась зіпсована швейна машинка «Тула», у якої човник замикався пружинною пластинкою. Ось ця клята пластинка і зламалась. Запчастин для неї немає і знайти нереально, оскільки дуже рідкісна модель. Заготовку також дістати ніде – периферія. Я пояснив ситуацію завідуючій. Але запевнив, що, як тільки підвернеться заготовка, зразу прийду ремонтувати. В наступний ранок іду на роботу, а сам думаю: «Ну де мені взяти цю саму пластину?» Уявив у думці її товщину, пружність, навіть колір темний, ніби то тримаю у руках. На праці за вирішенням рутинних проблем про це забув. Повертаюсь надвечір і бачу: біля мого будинку на асфальті лежить пластина-заготовка. Із якого механізму вона вийнята – ума не прикладу, хоч інженер-конструктор, в техніці (без зайвої скромності) кумекаю. Лежить вона. А всі її старанно обминають. Аж стовбняк на мене напав, очі з орбіт полізли. Схопив, роздивляюсь: точно така, яку вранці замовляв у думці. В наступний ранок іду в дитсадок, ремонтую машинку. А завдитсадком і каже мені з докором: «Чого ж говорив, що немає запчастини?» Тоді я їй пояснив, що дитячий садок – містилище невинних дитячих душ, а його завідуюча – ангел-охоронець цих душ. Ось Господь і підкинув для неї на благодійну справу цю дефіцитну детальку. Не мені, а їй! Здається, їй дійшло, що дива трапляються і в наш час. А грошей за ремонт не взяв. Гріх!» Висновок, як бачите, дописувач зробив на основі християнської віри і тому – висновок не правильний. Аналізуючи багато подібних дивних випадків, беруся стверджувати, що Бог не переймався невинністю дитячих душ, а просто зреагував на сильне бажання Віктора К., і якби те бажання передбачало злочинні наміри, Бог (краще Поле) виконали б бажання з таким же успіхом. Зауважу: щоб знайти Віктору ту детальку, то спочатку її хтось мусив загубити. Ось так на малому прикладі можна зрозуміти і більш великі події. Якщо, наприклад, нашу Україну хтось бажатиме більше за нас, то ми її неодмінно загубимо, щоб отой «хтось» її знайшов. Поспішаю попередити, що сьогодні ми свою Україну щодня, щохвилини губимо, хлопці, губимо!

Поле не втручається у волю людини, воно лише адекватно реагує на її активність. Чим емоційніша твоя активність, чим щиріша заповзятливість – тим більша взаємодія з Полем, тим більша його допомога, незалежно, що правда, від того, добрий, чи злий твій намір. Злочинцю Поле допомагає в однаковій мірі, як і праведнику, так само, як допомагає зайцю втекти від лисиці, а лисиці – спіймати зайця. І взагалі, що добро, а що зло – це лиш фактор людської оцінки, яка, до речі сказати, часто буває помилковою. З погляду зайця, лисиця – злодійка, а з погляду лисинят, їхня мама найкраща, бо приносить їм зайчатинку.

Багато з нас увірували в той світ, де все було поставлено з ніг на голову, багато з нас сьогодні магією слів і думок утримують нашу державну фуру в болоті, надія тут може бути лише на молодь, яка не знала рабства. Нове покоління в найпершу чергу покликане здолати в суспільній свідомості комплекс національної меншовартості як основу саморуйнації, національного самоїдства, покликане зняти з народу ауру жертви, і витворити над ним ауру характерника.

 

ПАРАНОРМАЛЬНЕ

 

Людський розум може створювати уявні зримі образи. В моєму колі люди згадували про сільського «гіпноза», який на потіху мужикам «показував чорта» - вигляне із-за дерева і сховається. Такий дар особливо розвинений в колі тібетських монахів. Створений монахом уявний образ має назву «тюльпа». І це не просто привид, а істота наділена фізичною констатацією, що здатна подавати звуки, запахи, кидати тінь, здійснювати фізичну дію і т. д. Цей феномен пояснює паранормальні факти, пов’язані з духами, полтергейстами і іншими чудернацькими видіннями. Людський розум здатен також переміщати предмети – такі експерименти неодноразово проводились у різних країнах, а найбільшого успіху тут досягнуто у Китаї. Схоже, що ці загадкові здібності людського розуму використовують іноді істоти з паралельного світу, щоб над нами пожартувати. Щоправда, жарти в них – це жарти бешкетників зі спотвореним почуттям гумору. Ось вихватки полтергейста, взяті із журналу пітерської групи з вивчення цього явища під керівництвом кандидата технічних наук Бориса Марченка – дійсного члена двох міжнародних академій: вул. Чудновського, 8 – дух знущався над папугою, обливав його водою. Вул. Хрустицького, 25 – барабашка розбив вікна, люстру, посуд і телефон. Старо-Петергофський проспект, 21 – кидався цеглою, приготовленою для ремонту, в гостей і т. д. Б. Марченко вважає, що духи цілком матеріальні, лише складаються з якоїсь особливої матерії, наприклад мікролептонів. Але що характерно, барабашка проявляє себе лише на людях і ніколи без них. Схоже, що дух не може вплинути на матеріальний світ, але він може вселитися в людину і використовувати її, забуті нею, незвичайні здібності, щоб якось про себе заявити. Найчастіше дух-барабашка чомусь вибирає хлопчика у віці полового визрівання. Внаслідок цього, деякі вчені дійшли висновку, що дух викликається «грою полових гормонів» (дивне тлумачення). Скоріш усього тут та причина, що паранормальні здібності – це вища ступень розвитку людини, якою вона уже колись володіла, а вік полового визрівання є найбільш оптимальним для прояву тих здібностей. Я особисто мав досвід спілкування з полтергейстом в 33 роки. Барабашка затіяв вибухи невідомого походження (гучності вибуху гранати), які незрозуміло де відбуваються – у дворі, чи в хаті – розбудив усю родину і перевів нам ніч. Ця подія привела мене в шок ще і з тієї причини, що про полтергейст я тоді ще не мав ніякого уявлення, бо це були часи «розвиненого соціалізму», в якому полтергейстам не було місця в засобах інформації, і слова такого ніхто не знав.

Уявний образ «тюльпа» - це дитина нашого духу, і її дії до певного часу можна спрямовувати думкою, але вона може вийти з під контролю і почати жити самостійним життям. А оскільки ми їх можемо «народжувати», то варто здогадатися, що і інші істоти (в нашому житті, в минулому, майбутньому, паралельному) також можуть володіти такими здібностями і посилати до нас своїх «представників», щоб заявити про себе.

На користь того, що духи існують як самостійні істоти, а не лише як витвір людської фантазії, може слугувати досвід психіатрії, для якої це питання не риторичне, адже людину, одержиму якимсь духом, треба лікувати, а успіх, як відомо, наполовину залежить від правильного діагнозу. Як би там не було, а на сьогодні психіатрія розрізняє п’ять рівнів одержимості: 1. Нав`язливий невроз.

2. Розщеплення особистості: а – повернення до первинної особи, б –
одержимість духом, що застряг у цьому світі, в – одержимість одним із минулих
втілень.

3. Вторгнення свідомості іншої людини.

4. Одержимість безтілесним духом.

5. Одержимість духом, не пов’язаним з людиною (дияволом).

Ще одним доказом, що духи існують як самостійні істоти, можна вважати той факт, що у випадку полтергейста екзорцизм (вигнання духу священиком), як правило, не дає результатів, які обов’язково мусили б бути при священному навіюванні на свідомість мешканців будинку, якби дух був лише проекцією підсвідомого одного із них. Не можна також розцінювати витівки полтергейста як можливого впливу якогось земного магнетизму, оскільки в діях полтергейста завжди спостерігається присутність розуму. Так, він поводить себе, як бешкетник зі спотвореним почуттям гумору, але рідко завдає шкоди, частіше просто наводить безлад, що є платою за доставлений «концерт». А ще – з ним можна домовлятися.

Паранормальні досліди доводять, що життя, за великим рахунком, незалежне від матерії. Воно належить до іншого рівня дійсності. В такому всесвіті, яким його уявляють сучасні біологи, немає місця яснобаченню, передбаченню майбутнього, екзоматозу (перебування поза тілом), полтергейстам, здвигам у часі, випадкам синхронії, тим більше немає місця життю після смерті. Але сьогодні жоден об’єктивний дослідник усього цього не стане заперечувати. Усвідомивши це, стає зрозуміло, що людство сьогодні наближується до поворотної точки своєї еволюції. До речі, фізики, що занурюються в субатомний світ, стрічаються з відмінним від звичного земного рівнем дійсності, де закони фізики не діють, де рівень свідомості сучасної людини не здатен дати пояснення цьому світу, який чимось схожий на паранормальне: електрони поводять себе, як бешкетники зі спотвореним почуттям гумору, фотон (найменша частинка світла) поводить себе, як розумна істота, і ті і другі починають існувати тільки тоді, коли за ними спостерігає людина, електрони «володіють телепатією». Ну, ось такий експеримент: два електрони вистрілюють з одного гнізда в різні напрямки, одному з них виставляють перепону, внаслідок чого він змушений здійснити зигзаг, щоб її обминути. У другого електрона перепони немає, але він «із солідарності зі своїм братом» також здійснює аналогічний зигзаг, - телепатичний зв'язок? Або ось іще дивина: одинокий протон здатен інтерферіруватись сам з собою (тобто, другий протон являється нізвідки). А ще в тому світі електрон, щоб зробити повний оберт навколо своєї осі, мусить обернутись не раз, а двічі, це наводить на думку, що той світ має не 360 градусів, а 720 – в субатомному світі може бути ще один вимір, а ще вчені помітили, що на субатомний світ можна впливати думкою – це навіть породило новий напрямок науки під назвою «антропічний принцип». Цей останній феномен зайвий раз підтверджує, що слова і думки людини справляють в нашому житті магічну дію, а слова і думки всієї нації справляють магічну дію глобальну. Підсилю цю гіпотезу бодай одним історичним фактом.

В 13-му ст. (1274р.) внук Чингісхана Хубілай вирішив покарати Японію. Але японські жерці стали молитися, і сталось невірогідне. Монгольський флот через раптовий шторм не зміг висадитись. Через 7 років Хубілай знову пішов на Японію, і японські жерці знову стали молитися. Раптово тайфун, що налетів на монгольський флот, потопив його повністю. В грудні 1944 р. 3-ій флот США приготувався до десанту, який мав сказати останнє слово у війні з Японією. Не маючи ніякого захисту, Кабінет Міністрів Японії закликав увесь народ здійснити молитву на честь богині Сонця Аматерасу і закликати її обрушити на кораблі ворога священний вітер Камікадзе. Ці «заходи» викликали на флоті США дружній сміх. Але через декілька днів раптовий тайфун накинувся на кораблі США. Перевернулись і затонули 3 есмінця, 28 кораблів дістали серйозні ушкодження, з авіаносців змило за борт 146 літаків, загинуло 800 моряків – і операція США проти Японії зірвалась.