Навчальні диктанти

1) Ще головний герой поеми Гомера “Одіссея” під час мандрів послуговувався зоряною картою. Найкращими орієнтирами для нього були, мабуть, Велика й Мала Ведмедиці, що повертаються навколо Полярної зірки, неначе годинникові стрілки. За цими сузір’ями неважко зорієнтуватися не тільки в просторі, а й часі.

Перекладач Борис Тен зазначає, що в стародавній Греції Ведмедицю називали ще й Возом, бо збирання врожаю й перевезення його на великих возах провадилося в греків тоді, коли це сузір’я стоїть найвище.

У нашому народі говорили, що колись на такому возі чумаки перевозили сіль із Криму. Звідси українська назва сузір’я - Чумацький віз.

Впродовж століть українські селянки будили дітей до роботи словами: ”Вставай, дитино, вже Віз дишлом повернувся”. Фразеологізм перекинути воза означає, що скоро світатиме. (За В.Ужченком,115 сл..)

 

2) Хворіла в мами дитинка. Ночами матуся співала їй колисанок.

Прийшов дідусь і каже: “Пусти, жіночко, переночувати!” Коли побачив дитя, похитав головою й говорить:”Лягай спочинь, а я догляну дитину!” Впала жінка, заснула.

Уранці прокинулась, а діда з дитинкою слід простиг. Вибігла надвір і бачить чорну панну. Питає в неї: ”Панночко, куди дід поніс моє дитя?”

А то була Ніч. Говорить вона жінці: “Скажу й дорогу покажу, але виспівай мені пісні, що співала дитині!”

Та виспівала. Ніч сказала:”Біжи тією стежкою, вона тебе приведе! То смерть твоє дитя забрала”.

Привела стежка жінку до лісової хижки. Смерть дитину ще не принесла, бо мамине серце її випередило.

Тут дід на порозі. Каже жінці: “Я тобі твої пісні поверну, тільки залиш мені дитину!” Не згодилась матір. Віддав їй дід дитя, а сам упав і на порох розсипався. (130 сл, за народною казкою.)

 

3) Київська осінь тисяча вісімсот вісімдесят п’ятого року. Золотисто-жовте, брунатно-червонувате листя шарудить в алеях навколо пам’ятника Святому Володимиру. Далеко видніється з Володимирської гірки глибоковода течія Славути. Васнєцов вдивляється у глибінь ріки, а думки його ширяють поміж стін новозбудованого Володимирського собору.

Увесь цей біло-сірий простір стін з темними плямами треба розписати. Художник розмірковує, які сюжети де слід розмістити. Пригадує репродукції фресок давньоруських та візантійських соборів.

Протягом десяти років Віктор Васнєцов виконав п’ятнадцять величезних композицій, написав тридцять окремих постатей, створив чотири тисячі квадратних аршинів стінопису. Особливу увагу серед його робіт привертає надвівтарний образ Богоматері з Божим Сином на руках.

Разом із Васнєцовим над внутрішнім оздобленням храму працювали художники Свєдомський, Нестеров, Пимоненко та Катарбінський. (З журн., 110 сл.)

 

4) Павло Житецький належав до української інтелігенції початку двадцятого століття, яка копіткою працею вписала яскраву сторінку в історію нашої культури. Наукова спадщина вченого велика і багатогранна. Він є автором досліджень з історичної фонетики та історії української мови, літератури та фольклору.

До багатьох своїх наукових праць Павло Гнатович додав зразки творів староукраїнської писемності. Його нездійсненною мрією залишилося створення великого зібрання давньої української літератури. В архіві вченого зберігається багато пам’яток церковнослов’янської, давньоруської і староукраїнської літератури і мови та записів уснопоетичної творчості.

Павло Житецький був чесною та порядною людиною, справжнім патріотом. Він мав власну думку, яка не завжди вкладалася у загальноприйняті рамки. Протягом багатьох років він переслідувався владою за неблагонадійність. (З календаря, 106 сл.)