ВЕЛИКА БУКВА I ЛАПКИ В IМЕННИКАХ.

Назви істот і неістот

Іменники можуть означати назви істот (хто?) та неістот (що?).

До істот належать іменники, що називають:

- осіб (мати, дитина, людина, футболіст, викладач);

- тварин (теля, кіт, голуб, зозуля, змія, комар, шершень);

- міфологічних істот (мавка, домовик, демон, чорт);

- померлих (мрець, небіжчик, покійник);

- означення людей у переносному значенні (зірка, дуб, пень, довбня);

Усі інші іменники є назвами неістот (кімната, метр, сміх, перемога, гурт, фінанси).

Зверніть увагу! Поділ іменників на істоти/неістоти не збігається з розрізненням живого/неживого в природі. Так, сукупність осіб: група, загін, хор, команда відносяться до неістот.

 

Завдання 1. Переписати речення, назвати в ньому iменники. Якi з iменникiв є назвами iстот, якi - неiстот? Як ви це з’ясували? Вказати серед iменникiв власнi та загальнi назви. Визначити вiдмiнки iменникiв, видiлити вiдмiнковi закiнчення.

Ой по горi роман цвiте, долиною козак iде... (Т.Шевченко.) В’ються тумани, пливуть над землею. (Олександр Олесь.) Небо тишею заворожене, небо сажею припорошене. (Г.Крук.) Ой ти коте Рябку, та вимети хатку, не стрибай над колискою, не ганяйся за мишкою, не йди рано в садочок, не полохай галочок, бо галочки налетять, малу Галю iзбудять. (Нар.творч.)

 

Завдання 2. Поставити іменники в орудному (ким? чим?) відмінку однини. Визначити закінчення.

Дума, усміх, вежа, тінь, князь, душа, скриня, молодість, площа, розмова, чорнобривець, жоржина, берег, ліхтарик, вітер, гора.

 

Скласти два-три речення, використовуючи подані слова.

 

Завдання 3. Повторити теоретичний матеріал. Виписати в зошит 5 іменників загальної назви та 15 власної назви.

Іменники загальні і власні

 

За своїм смисловим значенням і граматичними властивостями іменники поділяються на дві групи: загальні і власні.

 

Переважну більшість у мові становлять загальні іменники, що означають узагальнені назви однорідних предметів, — назви, спільні для ряду однотипних предметів, істот, явищ, понять: книжка, учень, місто, виставка, сад, море, блискавка, природа, бадьорість тощо.

 

Значно меншу групу становлять в л а с н і іменники, що означають індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів.

 

До власних назв належать:

 

- імена, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Катерина, Василь, Ярослав Мудрий, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Архімед, Цицерон;

 

- прізвиська тварин: Рябко, Барбос, Мурчик, Білий Бім Чорне Вухо;

 

- назви країн, держав, міст, сіл, гір, морів, озер, річок: Європа, Азія, Україна, Придніпров’я, Кривий Ріг, острів Земля Принца Карла, село Рясне, Південнокитайське море, Дніпро, Ла-Манш;

 

- назви книг, журналів, газет: драма «Лісова пісня», журнал «Сучасність», газета «Факти»;

 

- назви заводів, фабрик, пароплавів: завод «Більшовик», фабрика «Рошен», пароплав «Одеса»;

 

- назви організацій, установ, історичних подій, свят, почесні звання, найвищі посади: Рада Безпеки, Верховна Рада, Стародавня Греція, Перша світова війна, Прем’єр-міністр, Президент України;

 

- релігійні поняття: Матір Божа, Біблія.

 

Власні імена пишуться з великої літери, мають тільки однину (Київ, Харків) або тільки множину (Карпати, Чернівці).

 

Іноді прізвища та імена людей, коли вони служать для узагальненого означення цілого класу однорідних осіб, предметів і явищ, переходять до категорії загальних іменників: геркулес, дизель, кольт, браунінг, рентген, маузер, реглан, силует, донжуан.

 

Загальні іменники, виступаючи в мові у значенні індивідуальних назв, переходять у власні іменники: Захід (країни Західної Європи), планета Земля, Леонід Буряк, село Вишеньки. Часто тільки з контексту можна визначити, яким є іменник — власним чи загальним.