Особливості менеджменту Фінляндії

Коротка довідка

Фінля́ндія (фін. Suomi, швед. Finland; офіційно Фінля́ндська Респу́бліка, фін. Suomen tasavalta, швед. Republiken Finland) — держава у Північній Європі. Член Північної Ради (з 1956 року), Європейського Союзу (з 1995 року) і Шенгенської угоди (з 1996 року). Незалежна держава з 6 грудня 1917 року.

Географічне розташування: межує на сході з Росією, на північному заході — із Швецією і на півночі — із Норвегією. На півдні і заході береги країни омивають води Балтійського моря і його заток — Фінської та Ботнічної.

Столиця — Гельсінкі.

Чисельність населення — 5 367 188 людини.

Офіційні мови: фінська та шведська.

Релігія - лютеранство.

Державний прапор затверджений 1 травня 1918 року. Його прообразом стали прапори фінських яхт-клубів, що з'явилися у часи входження країни до Російської імперії.

Державним гербом Фінляндії є коронований лев з піднятим над головою мечем, який топче криву шаблю.

За версією журналу Newsweek, країна займає 1 місце в списку «Найкращі країни світу».

 

Особливості менеджменту Фінляндії

Оригінальна модель менеджменту, що ґрунтується на активізації людського фактора, яка одержала назву «управління за результатами», сформувалася у Фінляндії. Сутністю її є реалізація системи кінцевих цілей діяльності організації, їх визначає вище керівництво спільно з виконавською ланкою менеджерів та робітниками. Після цього аналізують способи їх досягнення, а шляхи і методи в межах цих способів виконавці обирають самостійно. Тому фінська модель менеджменту є унікальною в кожній конкретній організації як щодо визначення результатів, так і шляхів їх досягнення. Для правильного вибору очікуваних результатів здійснюють їх кількісне та якісне оцінювання. Після цього розробляють прогноз на 10—15 років і відповідно до наявних можливостей визначають цілі на 3—5 років. Результатом є вибір стратегії, тобто методів підвищення конкурентоспроможності й основних шляхів досягнення цілей. Щорічно на основі ситуаційного аналізу складають план, у якому визначають ключові результати і цілі, а також способи їх оцінювання. На основі визначених цілей затверджують тимчасовий бюджет, в якому фік сують потребу в машинах і обладнанні, трудових ресурсах і інвестиціях. Розробляють також графіки роботи структурних підрозділів і окремих виконавців. У процесі виконання програми здійснюють проміжний контроль результатів, а також передбачених планом заходів і графіків робіт. Ступінь досягнення кожного ключового резуль тату оцінюють двічі на рік як у робочих виробничих гру пах, так і на рівні вищого керівництва фірми. Нерідко для цього залучають зовнішніх консультантів. Цю систему управління широко застосовують і в інших європейських країнах.

Отже, західноєвропейський менеджмент розвивається у руслі загальних тенденцій, характерних для менеджменту як загальносвітового явища: створення мультидивізіональних структур управління, підвищення ролі людського фактора в управлінні та виробництві, реалізація відно син лідерства в колективі, застосування «м'яких» способів впливу на людей.