Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Предмет, мета, завдання, методи та місце генетики поведінки у системі біологічних наук.




Поведінка – один з найважливіших засобів активного пристосування тварин до різноманіття умов оточуючого середовища. Воно забезпечує виживання та успішне відтворення, як окремої особини, так і виду в цілому.

Поведінкою називають активність живого організму, що направлена на взаємодію з оточуючим середовищем. Зазвичай під поведінкою розуміють таку поведінку, яка проявляється зовні, тобто ті дії, що можуть бути помічені спостерігачем. У найбільш загальному розумінні, поведінка – це відгук, що формується організмом, у відповідь на сигнали, які поступили до нього від навколишнього середовища.

Поведінка тварин на організмовому та надорганізмовому рівнях стала самостійним предметом наукового дослідження наприкінці ХІХ сторіччя. Термін «поведінка тварин» був уведений у якості наукового терміну у 1898 році зоологами Ч. Уітманом та К.Л. Морганом.

Дослідження поведінки тварин розпочалось одночасно у межах трьох дисциплін: зоології, психології та фізіології. Зоологи зосередились головним чином на вивченні видоспецифічної поведінки тварин; психологів цікавила поведінка тварин у зв’язку з проявою тих чи інших психічних здібностей; фізіологи ж вивчали нейрофізіологічні механізми поведінки. З кінця ХІХ сторіччя вся сфера дослідження поведінки та психіки тварин отримала назву «зоопсихологія».

До середини ХХ століття в області вивчення поведінки тварин сформувались два провідних напрямки: американська школа порівняльної психології та європейська школа етології.

Напрямок порівняльної психології припускав, що поведінка тварин майже цілковито формується зовнішнім середовищем у процесі «навчання» та представляє собою поєднання небагатьох безумовних та різноманітних умовних рефлексів. Представники етологічної школи вважали, що поведінка тварин є генетично фіксованою, уродженою. Вони також стверджували, що ця поведінка заснована на складних механізмах, які не можуть бути зведені лише до рефлексів. З часом обидва напрямки почали здійснювати активний обмін ідеями та взаємно запозичувати методи дослідження.

На рубежі 70-х років ХХ століття з'явились ще два напрямки у дослідженні поведінки тварин – соціобіологія та поведінкова екологія. Сформувався інтерес до вивчення розвитку поведінки у онтогенезі.

Таким чином, поведінка тварин здавна привертала увагу біологів. Їм цікавились зоологи, екологи, фізіологи, психологи. Поведінка стала предметом вивчення етології та зоопсихології, а з появою науки генетики, вона стала також об’єктом генетичного аналізу.

Генетика поведінки – порівняно молода область знань, що сформувалась на стику генетики, біології розвитку та комплексу наук про поведінку (психологія, зоопсихологія, етологія, екологічна фізіологія, тощо). Вона є, за своєю природою, міждисциплінарною областю знань.







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 171. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2018 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия