Сучасна українська 13 страница
— одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовину, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували мінеральні добрива, машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числівники, а іменники кінець, початок; — однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначе-ну кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів; — не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти, наприклад: неправильно правильно Для транспортування Для транспортування будматеріалів будматеріалів використовували використовували потужних КрАЗів і МАЗів. потужні КрАЗи й МАЗи. 10. Надавати перевагу не дієссловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: неправильно правильно допомагати надати допомогу доручити дати доручення змагатися провести змагання наїхати зробити наїзд оглянути здійснити огляд переговорити вести переговори Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути та под.). 11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в 3. відмінку, а не в Д., наприклад: неправильно повідомити студентові сповістити інженерові Карпенку Б. Т. правильно повідомити студента сповістити інженера Карпенка Б. Т. 12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в 3. чи Д. відмінку, наприклад:
зазнати біди завдати шкоди пильнувати чистоти шкодувати грошей на освіту радіти з перемоги Та це правило не варто застосовувати до іменників II відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно (закінчення) збігається з Д. відмінком, наприклад: неправильно запобігти вибуху було неможливо рейтингу не варто довіряти ремонту передувала інвентаризація правильно запобігти вибухові було неможливо рейтингові не варто довіряти ремонтові передувала інвентаризація Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, й додатка — іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставиться переважно в Р. відмінку, наприклад: неправильно інструкція не гарантує безпеку делегати не можуть висловити свої погляди не варто починати оранку ми не припинимо боротьбу відповідь на це не знаходили півроку правильно інструкція не гарантує безпеки делегати не можуть висловити своїх поглядів не варто починати оранки ми не припинимо боротьби відповіді на це не знаходили півроку 13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в Р. відмінку з приймеником, наприклад: неправильно ухилятися навчання відмовлятися подорожі правильно ухилятися від навчання відмовлятися від подорожі 14. Прізвища, що дорівнюють назвам істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: Викликати водія Зайця; Завершити дослід лаборантові Комарю.
Прикметник Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища, істоти. За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Усі вони змінюються за родами, числами й відмінками, а якісні, окрім того, мають ступені порівняння.
Ступені порівняння якісних прикметників Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порівняння - вищий і найвищий. 1. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти: Ваші факти є переконливішими, ніж їхні аргументи; Цей контракт вагоміший від минулорічного. 2. Найвищий ступінь означає, що в одному предметі чи понятті є найбільше певної якості: Цей архів мав найбільший за обсягом і кількістю стародруків матеріал пам'яток періоду Київської Русі. Не утворюються ступені порівняння від якісних та присвійних прикметників: білозубий, гнідий, чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий, порожній, босий, архіскладний, мертвий, сліпий, німий; харківський, материн, морський, тітчин, степовий, Оксанин, Сизоненків, Андріїв. Творення ступенів порівняння прикметників Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (передається одним словом) і складена (передається двома словами). 1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-. Із суфіксом -іш- основа прикметника залишається без змін: тугий - тугіший, різкий - різкіший, слизький - слизькіший, здоровий - здоровіший. 7 Зубков м. Із суфіксом -ш- основа прикметника зазнає певних змін: — суфікси -к-, -ок-, -ек- випадають: короткий - коротший, солодкий ~ солодший, тонкий - тонший, глибокий -глибший, широкий - ширший, далекий - дальший; — приголосні г, ж, з разом із суфіксом -ш- змінюються на -жч- (таких прикметників лише сім): дорогий - дорожчий, важкий - важчий, дужий - дужчий, тяжкий - тяжчий, близький - ближчий, вузький - вужчий, низький -нижчий; це буквосполучення зберігається і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати. У прикметниках: легкий - легший, довгий - довший ці зміни не відбуваються; — приголосний с разом із суфіксом -ш- змінюється на -щ-(таких прикметників є три): високий - вищий, товстий -товщий (і товстіший), красивий - кращий та в похідних: покращити, потовщення; — приголосні т, д перед -ш- звучать як ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий - коротший [ корд-ч:и і ], багатий - багатший [ багач:и і ]; — в інших випадках основа залишається без зміни: м'який - м'якший, дешевий - дешевший. 2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: тугіший - найтугіший, коротший - найкоротший, вищий -найвищий, багатий - найбагатший. Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння вищим ступенем. Тому слід писати: найкраще досягнення, а не краще досягнення; найвища міра покарання, а не вища міра покарання. Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш, а не самий близький товариш, найбільша планета, а не сама більша планета; найостанні-ші, найперші, а не самі останні, самі перші; найдотепніший, або найбільш дотепний, а не самий дотепний, дотепніший, найбільш дотепний; високоповажаний, а не самий високоповажаний; головний або найголовніший, а не самий головний. Не можна утворювати зменшену чи збільшену форму від усталених нормативних словосполучень та слів: середня школа, вища освіта, середній спеціальний навчальний заклад; колишній, торішній, позаторішній, минулий, позаминулий. Без порівняння велика міра якості передається: а) префіксами пре-, над-, все-, за-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (надто великий), ультрамодний, архіважлйвий; б) частками (словотворчими) чи, що, як: чималенький, в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-янн-), -енн-, -езн-: г) за допомогою прислівників дуже, украй, особливо, над- Зменшена міра якості передається: а) суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-): білуватий, б) прислівниками трохи, ледь, не дуже, не зовсім: трохи Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни: який?. як? високий — вищий вище низький — нижчий нижче важкий — важчий важче дорогий — дорожчий дорожче Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді: активніше - яке? активніше - як? найбагатше - яке? найбагатше - як? Смисл їх з'ясовується контекстом за допомогою питань.
Творення відносних прикметників 1. За допомогою суфікса -н-: хатній, вчасний, професійний, верхній. Якщо твірна основа закінчується на -н, то відбувається подвоєння -нн: день - денний, туман - туманний, бетон - бетонний, осінь - осінній. 7* Приголосні г, к, х перед суфіксом -н- чергуються відповідно з ж, ч, ш: дорога - подорожній, рік - річний, втіха - невтішний. Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний о або е: молитва - молитовний, дно - бездонний, церква - церковний, торгівля - торговельний, земля - безземельний, відро - п'ятивідерний. У прикметниках буквений, казармений, формений вставний е з'являється між твірною основою й суфіксом -н-. 2. У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан- (-ян-), літера н не подвоюється: горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний. 3. Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, творяться за допомогою суфікса -льн-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати - копіювальний, освітлювати — освітлювальний, наступати - наступальний, живити - живильний, навчати - навчальний, місити - місильний, свердлити - свердлильний.
Творення і вживання присвійних прикметників Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник. Від іменників II відміни на означення осіб прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів-, -ев- від іменників м'якої та мішаної груп: Гоголь — Гоголеве, Дем'ян — Дем'янів, Чернйш — Чернйшів, Чернйшеве. Присвійні прикметники обмежено вживаються в діловій мові на позначення належності предмета людині: Шевченків «Кобзар»-, Франкові сонети (але: шевченківські традиції, сковоро-дйнівські читання, лев-толстбвський стильУ. Частина присвійних прикметників уживається: а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева),
б) як прізвища: Пономарів, Дукин (від дука), Іванйшин (від Повні та короткі прикметники За наявністю закінчення прикметники бувають: 1. Повні — із закінченнями: теплий, добра, славне, зелені, Ці форми загальновживані для сучасної мови. 2. Короткі — без закінчення в діловій мові не вживаються.
Відмінювання прикметників Прикметники мають форми роду й числа та змінюються за відмінками.
Примітка. Для ділового та наукового стилів нормативним е закінчення -ому в М. відмінку однини для прикметників у формі чоловічого та середнього роду: на чистому, у червоному, в оригінальному. Особливості використання прикметників у ділових паперах 1. Перевага надається прикметникам книжного походження: неправильно правильно роботящий працьовитий малюсінький дуже малого розміру мерзлякуватий який боїться морозу довжелезний дуже довгий довготелесий високий на зріст безвихідне становище безпорадне становище згоден згодний вечірняя вечірня молодії молоді Отже, треба уникати вживання прикметників із розмовної, зниженої лексики, двозначним змістом, суфіксами збільшеності, зменшеності й пестливого забарвлення, стягнених повних та усічених форм, замінюючи їх однозначними, неемоційними прикметниками або розгорнутими пояснювальними конструкціями з інших частин мови. 2. У використанні ступенів порівняння окремих якісних прикмет- неправильно правильно працьовитіший дуже працьовитий завеликіший надто великий невдаліший менш вдалий 3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння неправильно правильно більш рішучіший більш рішучий найбільш доцільніший найбільш доцільний менш оптимальніший менш оптимальний найменш продуктивніший найменш продуктивний найбільш дотепніший найбільш дотепний 4. Прикметник двосторонній уживається тільки тоді, коли стосується двох сторін у значенні — особа, група осіб, організація, яка представляється в певному відношенні іншій особі, особам, організації. Поєднується зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, зв'язки, обов'язки, переговори. 5. У формах М. відмінка однини чоловічого та середнього роду слід використовувати закінчення -ому. неправильно правильно на попереднім з'їзді на попередньому з'їзді на старім обладнанні на старому обладнанні 6. Замість розмовної форми треба користуватися конкрет- неправильно правильно чималий, чималенький, великий, більший за.... великуватий, завеликий дуже великий якнайдовшу, щонайдовшу дуже довгу, надзвичайно довгу 7. Слово «самий» на означення вищого ступеня ніколи не неправильно правильно самий високий найвищий самий чорний найчорніший самий довгий найдовший 8. Уникають уживання присвійних прикметників, замінюю- неправильно правильно студентові досягнення досягнення студента або Петренкові пропозиції студентські досягнення пропозиції Петренка В. П.
поради матері, батька і друга Але усталеним є вживання присвійних прикметників: а) у термінологічних словосполученнях: адамове яблуко, архімедова спіраль, базедова хвороба, бертолетова сіль, вейєрштрассова сигма-функція, ермітів многочлен, гурвіців критерій, жорданова лема, карданова передача, кесарів розтин, клейнова пляшка, ланґранжові дужки, петрові батоги, рентгенівський апарат, фредгольмів мінор, штрумова система та ін.; б) у крилатих висловах: аріаднина нитка, авгієві стайні, езопівська мова, дамоклів меч, прокрустове ложе, сісіфю-ва праця та ін. 9. Уникають уживання прикметників, що походять від географічних назв з додатковим роз'яснюючим іменником. неправильно правильно білоцерківський житель житель м. Біла Церква кременчуцькі цигарки цигарки з м. Кременчук брестська адреса адреса в м. Брест китайські товари товари з Республіки Китай Але усталеним є вживання подібних прикметників, які означають географічні назви, що походять: а) від топонімів та інших географічних назв: Харківська область, Великобурлуцький район, Красноярський край, Київський проспект, Керченська протока, Казахська затока, Дніпровський лиман, Чукотський півострів та под.; б) від імен, прізвищ чи псевдонімів: Соломонові острови, Магелланова протока, Баренцове море, місто Корсунь-Шевченківський, селище Гоголеве, селище Кіровське та под. 10- Прикметник узгоджується з іменником на означення певних професій, посад та звань жінок лише в чоловічому роді. неправильно правильно старша викладачка старший викладач досвідчена інженер досвідчений інженер нова професорша новий професор винахідлива капітан винахідливий капітан 11. Усі прикметники (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками два, три, чотири, стоять у Н. та 3. відмінках множини й мають переважно закінчення -і, а не -их. Це ж стосується і прикметника останній із числівником п'ять і більше. Два нестандартні вироби Експонувалося три оригінальні розробки Чотири великі контейнери Останні десятеро працівників За останні вісімдесят років 12. Для визначення часу треба: а) уживати відповідні прик- неправильно правильно у позаминулорічну навігацію позаторішньої навіґаціг у минулому році торік (минулого року) у позаминулому році позаторік у тому місяці того місяця в останній понеділок останнього понеділка у наступному кварталі наступного кварталу 13. Треба слідкувати за узгодженням прикметникових закін- неправильно правильно медичні приладдя медичне приладдя величезні каміння величезне каміння пошкоджені коріння пошкоджене коріння рідкі пруття рідке пруття
Граматичні форми власних назв
Кардаш Кардаша Кардашеві Кардашу Кардаша Кардашем ... Кардашеві ...Кардашу Мішана група
Маляр Маляра Маляреві Маляру Маляра Маляром... Маляреві...Маляру
Маляр Маляра Молярові Маляру Маляра Малярем...Молярові...Маляру
Примітки: 1. Прізвища, що закінчуються на -р, належать до твердої, м'якої та мішаної груп. За типом твердої групи відмінюються всі прізвища, крім тих, що мають у своєму складі -ар (-яр): Вихор, Кушнір, Снігур, Сдкур, Спектор, Тур та под. До м'якої групи належить частина прізвищ із суфіксом -ар: Бондар, Кобзар, Крамар, Пушкар, Свічкар та под. До мішаної групи — прізвища із суфіксом -яр: Дігтяр, Золяр, Козяр та под., але прізвища Гайдар, Гончар відмінюються за типом твердої, а не мішаної чи м'якої груп (хоча гонча'р — гончаря, гончареві, гончарем, гончарю). 2. За типом II відміни змінюються чоловічі прізвища на зразок Піч, Рись, Розкіш — Пічем, Рйсем, Рдзко-шем, хоч утворені вони від іменників жіночого роду III відміни. 3. На відміну від однозвучних загальних назв, що мають у Р. відмінку однини закінчення -у (-Ю), прізвища в цьому відмінку закінчуються на -а (-я): Борщ — Борща, Гай — Тая, Грім — Грома, Сніг — Сніга, Холод — Холода. До іменникових, а не прикметникових прізвищ належать прізвища із суфіксом -ИН, що означали національну приналежність: Волошин, Грузин, Литвин, Русин, Сербин, Турчин. Ор. відмінок однини в чоловічих прізвищах цього типу має закінчення -ом (а не -им): Волошином, Грузином, Литвином та ін. Прізвища прикметникового походження мають закінчення прикметників чоловічого чи жіночого роду відповідної групи — твердої або м'якої.
Прізвища, що походять від нечленних (коротких) форм якісних та відносних прикметників {Буй, Глух, Куц, Мблод), нечленних форм дієприкметників (Бажан, Кохан, Продай, Рубан), утратили граматичні ознаки першооснови й відмінюються як іменники твердої, м'якої або мішаної групи II відміни: Жуй, Пух, Коць, Молот, Таран.
Прізвища, що мають форму присвійних прикметників із суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Кирчів, Гуреїв, Зе-ров, Лечев, Беєв, Домчин,Ільїн та прізвища на -ишин (-їшин): Гнатишин, Андріїшин відмінюються за зразками:
Примітки: і. У прізвищах на -ів звук і чергується у відкритому складі з о тільки після твердих приголосних (Степанів — Степанову, бо Степан; Якимів — Якимовим, бо Яким), і з е тільки після м'яких та шиплячих приголосних (Іванців — Іванцева, бо Іванець; Лукашів — Лукашевим, боЛукаш). 2. Нормативним є також відмінювання прізвищ на -ів, -їв за таким зразком: Михайлів — Михайліву, Луків — Луківом, Стеців — Стеціва та под. (що зумовлено традицією різних територій, а не фонетичними правилами). Форми множини утворюються тільки на позначення родини (з особливостями форм Р. відмінка): Голоблі — Голоблів, Паляниці — Паляниців.
Складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних та фонетичних варіантах, які передаються за традицією вживання як різні за джерелом походження: Бондарук — Боднарук Герасимєнко — Гарасименко Гнатенко — Ігнатенко Задорожний — Задорожній Колесник — Колісник Олєксієнко — Алексієнко Панасенко — Опанасенко Петльований — Питлюваний Чебурко — Чепурко та ін. Нормативним є написання прізвищ на -иченко: Калиничен-ко, Михайличенко, Мірошниченко, Павличенко, Різниченко, Удовиченко та под. (хоча Ісіченко). Не подвоюються приголосні у прізвищах: Кириленко, Комісар, Комісаренко, Поліський, Савенко, Філіпенко, Черкаський. и пишеться: а) у переважній більшості після к: Кизя, Кикоть, Кищук, б) у суфіксах -их(а): Зубиха, Костиха, Павлиха; і пишеться в суфіксі -ій під наголосом: Бабій, Багрій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій. У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу о в і в закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол. Але існує тип прізвищ, де голосні о, е при відмінюванні чергуються в закритому складі з і: Біловіл — Біловбла, Кривоніс — Кривоносу, Сивокінь — на Сивоконі, Чорновіл — Чорновблу. Голосні о, е чергуються з нульовим звуком (випадають): Бурячок — Бурячка, Вітер — Вітра, Кравець — Кравця, Майстер — Майстра. У прізвищах Жнець, Швець, Чернець при відмінюванні теж відбувається випадання е: Жнеця, Швецю (хоча жнець — женця, швець — шевцю), Чернецем (хоча чернець — ченцем). Відбувається чергування голосних за загальними правилами: Кіт — Кота, Корінь — Кореневі, Нйкін — Нйкона, Че-чіль — Чечеля. Однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисіль — Кисіля, Куліш - Кулішеві, Лакіш — Лакішем, Свистіль — Свистіля, Чіп — Чіпом, що зумовлене бажанням відокремити прізвище від подібного слова, тобто традиційною практикою вживання або потребою збереження ідентичності основи. Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Мамин-, Нечуй- та ін. Не відмінюються: Бонч-, Дольд-, Кос-, Кара- і под. Паралельні форми існують і відповідно відмінюються
До невідмінюваних належать поодинокі чоловічі прізвища, наприклад: Зене, Леле, Півторадні, Дожі та под.. Кл. відмінок прізвищ має два нормативні варіанти: Бей! Бею! Негода! Негодо! Коваленко! Коваленку! Сухомлйн! Сухомлй-не!
|
правильно
материна, батькова і другова поради
