Які з наступних видів витрат беруться до уваги при прийнятті рішень щодо оптимального обсягу виробництва фірми?

а) середні змінні витрати;

б) бухгалтерські витрати;

в) граничні витрати;

г) середні постійні витрати.

Економічний прибуток:

а) еквівалентний бухгалтерському прибутку;

б) має місце кожен раз, коли сукупний дохід перевищує зовнішні витрати;

в) не може мати місце на конкурентному ринку в довгостроковому періоді;

г) існує завжди на конкурентному ринку, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.

У моделі монополії вважається, що:

а) продавці і покупці сприймають ціни як задані;

б) проникнення на ринок нових фірм не обмежене;

в) у покупців обмежений вибір;

г) виробляється стандартизована продукція.

Бар’єром для вступу у галузь можуть бути:

а) патенти і ліцензії;

б) більш низькі витрати крупного виробництва;

в) законодавче оформлення виключних прав;

г) все перераховане вірно.

На відміну від конкурентної фірми монополіст:

а) може призначати будь-яку ціну на товар;

б) максимізує прибуток при умові МР = МС;

в) може виробити будь-який обсяг продукції і продати її за будь-яку ціну;

г) при даній кривій попиту може вибирати комбінацію ціни і обсягу випуску, яка дає максимум прибутку.

У довготерміновому періоді рівновага на монопольному ринку означає, що товари продаються за цінами, які:

а) дорівнюють граничним витратам;

б) дорівнюють граничному доходу;

в) перевищують граничні витрати;

г) дорівнюють середнім витратам.

Монополіст, що максимізує прибуток буде знижувати ціну на свій продукт, якщо:

а) середні витрати знижуються;

б) витрати на рекламу збільшуються;

в) граничний доход вищий за граничні витрати;

г) граничний доход дорівнює граничним витратам.

Щоб одержати максимум прибутку, монополіст повинен вибрати такий обсяг випуску продукції, за яким:

а) МС=Р;

б) МС=ТС;

в) МR=МС;

г) МR=ТС.

У монополіста граничні витрати, як правило, менші за ціну продукту тому, що:

а) ціна менша за граничний доход;

б) ціна більша за граничний доход;

в) граничні витрати менше середніх витрат;

г) граничні витрати більше середніх витрат.

Прикладом чого є ствердження: “Приватні вузи встановлюють плату за навчання для іногородніх студентів вищу, ніж для тих, хто мешкає в даній місцевості”:

а) монополії у вищій освіті;

б) відсутність контролю держави над вищою освітою;

в) цінової дискримінації;

г) неефективного розподілу ресурсів у вищій школі.

Монополіст, який бажає максимізувати прибуток, завжди виробляє такий обсяг продукції, за якого попит:

а) нееластичний або одиничної еластичності;

б) еластичний або одиничної еластичності;

в) одиничної еластичності;

г) монополіст не бере до уваги еластичність попиту.

Якщо крива попиту має одиничну еластичність, крива граничного доходу монополіста:

а) завжди вища від нуля;

в) завжди від’ємна;

б) спочатку додатна, а потім від’ємна;

г) завжди дорівнює нулю.

Що з наведеного можна пояснити наявністю монопольної влади:

а) відносно більш високі ціни на автомобілі “Форд” порівняно з автомобілями “Крайслер”;

б) високі ціни на “поп-корн” у місцевих кінотеатрах;

в) високі ціни на авіаквитки у період літніх відпусток;

г) усе вірно.

Монополіст може продати 10 одиниць товару по ціні 100 грн. за одиницю, але продаж 11-ї одиниці товару викликає зниження ціни до 99,5 грн. Чому буде дорівнювати граничний доход при переході виробництва з 10 до 11 одиниць?

а) 100;

б) 99,5;

в) 94,5;

г) 94,

В умовах монополії попит на продукцію такий, що крива довготермінових граничних витрат діючого виробництва перетинає криву граничного доходу в точці, де граничні витрати вищі за середні довготермінові витрати і не забезпечує при цьому мінімізацію останніх. Що потрібно зробити з метою збільшення прибутку?

а) збільшити випуск на існуючому виробництві;

б) збільшити ціну на продукцію;

в) збудувати завод з випуском продукції, що забезпечить мінімальні довготермінові середні витрати;

г) побудувати два заводи, з випуском на кожному, що забезпечить мінімальні середні короткотермінові витрати.

Якщо індекс Херфіндайла-Хіршмана будь-якого ринку зростає, то це, при інших рівних умовах, свідчить про те, що індекс Лернера для фірм, що діють на цьому ринку:

а) зростає;

в) зменшується;

б) прямує до одиниці;

г) прямує до нуля.

Цінова дискримінація – це:

а) продаж за різними цінами однієї і тієї ж продукції різним покупцям;

б) дискримінація в оплаті праці робітників;

в) підвищення ціни на товар більш високої якості;

г) експлуатація за рахунок встановлення більш високих цін на споживчі товари.

Весь споживчий надлишок присвоює фірма, яка:

а) монополізує ринок;

б) максимізує різницю між граничним доходом і граничними витратами;

в) здійснює повну цінову дискримінацію;

г) сегментує ринок.

Монополія є неефективною, тобто виробляється продукція в неефективних обсягах, тому що:

а) ціна перевищує граничний дохід;

б) граничний дохід перевищує граничні витрати;

в) граничні витрати перевищують середні витрати;

г) середні витрати перевищують граничні витрати.

Якщо уряд регулює природну монополію і виходить лише із вимоги ефективності, тоді ціна має бути встановлена на рівні:

а) середніх змінних витрат;

б) граничних витрат;

в) середніх постійних витрат;

г) середніх сукупних витрат.

Уряд може присвоїти весь монопольний прибуток, якщо встановить ціну на рівні:

а) середніх сукупних витрат;

б) середніх змінних витрат;

в) середніх постійних витрат;

г) граничних витрат.

Монополістична конкуренція характеризується тим, що:

а) фірми можуть абсолютно вільно входити на ринок і виходити з нього;

б) на ринку діє невелика кількість фірм;

в) фірми, що діють на цьому ринку, випускають диференційовану продукцію;

г) фірми знаходяться у взаємозалежності між собою.

Якщо монополія в галузі замінюється на монополістичну конкуренцію, то від цього:

а) виграють продавці;

б) виграють покупці;

в) ніхто не виграє;

г) виграють і продавці і покупці.

Ринки досконалої і монополістичної конкуренції схожі тим, що:

а) випускаються однорідні товари;

б) ціна перевищує граничні витрати;

в) відсутні бар’єри для вступу конкурентів у галузь;

г) вірна відповідь відсутня.

Довготермінова рівновага на ринку монополістичної конкуренції означає, що:

а) ринкові ціни дорівнюють мінімальним значенням довготермінових середніх витрат;

б) ціни дорівнюють граничним витратам;

в) фірми не отримують економічного прибутку;

г) всі наявні виробничі потужності задіяні.

Монополістична конкуренція досить ефективна і вигідна споживачам тому, що:

а) диференціація продукту призводить до кращої реалізації найвибагливіших смаків споживачів;

б) фірми виробляють ефективний, з точки зору ринку, обсяг продукції;

в) досягається ефективне, з точки зору суспільства, використання ресурсів;

г) все наведене вірно.

Монополістична конкуренція виникає на ринках тих товарів, де еластичність попиту:

а) як правило низька;

в) приблизно дорівнює одиниці;

б) більша за одиницю;

г) може бути якою завгодно.

Що не відноситься до методів ведення нецінової конкуренції:

а) реклама;

б) надання гарантійного обслуговування;

в) надання споживацького кредиту;

г) сезонний розпродаж товарів.

В умовах монополістичної конкуренції:

а) Р = МR;

б) Р > MR;

в) P < MR;

г) Р < АR.

Для ринку монополістичної конкуренції не є характерним:

а) обмежений контроль над цінами;

б) відносно великі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

в) неможливість впливу на еластичність попиту з боку виробника;

г) використання засобів нецінової конкуренції.

Формою диференціації продукції є:

а) функціональні особливості товару;

б) часи роботи торгової точки;

в) різні ціни на одну і ту ж товарну групу;

г) зручні форми розрахунків.

При високій еластичності попиту на ринку монополістичної конкуренції, продавець формує таку стратегію поведінки підприємства, яка передбачає:

а) незначне маніпулювання цінами;

б) значну зміну обсягу виробництва продукції;

в) максимальний вплив на еластичність попиту;

г) всі відповіді вірні.

Тривала рівновага на ринку монополістичної конкуренції призводить до:

а) зниження індексу Харфіндейла-Хіршмана;

б) зниження індексу Лернера;

в) зростання економічних прибутків;

г) зникнення економічних прибутків.

На відміну від чистої монополії, на ринку монополістичної конкуренції:

а) відсутня монопольна влада;

б) відсутня цінова дискримінація;

в) крива попиту на товар фірми має спадний характер;

г) вільний вступ та вихід з ринку.

Фірма у стані рівноваги однозначно отримує на ринку монополістичної конкуренції прибутки у разі, якщо її:

а) АС=Р;

б) АС<Р;

в) АС=МС;

г) МС=MR.

Фірма у стані рівноваги на ринку монополістичної конкуренції однозначно несе збитки, якщо її:

а) АС=МС;

б) АС<Р;

в) АС=Р;

г) АС>Р.

 

Ринки досконалої та монополістичної конкуренції мають загальну рису:

а) випускаються диференційовані товари;

б) випускаються однорідні товари;

в) на ринку оперує багато покупців та продавців;

г) кожна фірма має горизонтальну криву попиту на свій продукт.

Якщо при певному обсязі виробництва граничні витрати монопольно конкурентної фірми менші за її середні витрати і дорівнюють граничному доходу, то це означає, що:

а) фірма отримує прибуток;

б) фірма зазнає збиток;

в) фірма досягла рівноважного обсягу виробництва;

г) правильної відповіді немає.

Олігополія – це ринкова структура, де працює:

а) велика кількість фірм, які конкурують між собою та виробляють однорідний продукт;

б) велика кількість фірм, які конкурують між собою та виробляють диференційований продукт;

в) невелика кількість фірм, які конкурують між собою;

г) невелика кількість фірм, які не конкурують між собою.

Першим економістом, хто намагався створити теорію олігополії, був:

а) Едвард Чемберлен;

б) Огюстен Курно;

в) Джоан Робінсон;

г) Джон Гелбрейт.

Якщо фірма знизить ціну, то конкуренти її підтримають, а якщо фірма підвищить ціну – ніхто не буде наслідувати такий приклад. Мова йде про:

а) цінову війну;

в) цінове лідерство;

б) ламану криву попиту;

г) високу цінову конкуренцію.

Фірма є олігополістом, якщо:

а) встановлює ціну на рівні МС;

б) йде за ціною лідера;

в) встановлює ціну на рівні АVC;

г) встановлює ціну, виходячи з кривої попиту.

“Ламана” крива попиту для олігополіста обов’язково передбачає:

а) розрив кривої MR;

б) розрив кривої МС;

в) що ціна товару не повинна бути вище MR;

г) що поведінка фірм не оптимальна.

 

Картельний договір буде нестабільним, якщо:

а) картель регулює виробництво однорідного товару;

б) фірми будуть наслідувати порушника домовленостей;

в) члени картелю мають однакові витрати;

г) ніщо з наведеного невірно.

Олігополістичний ринок має таку спільну рису з ринком монополістичної конкуренції як:

а) відсутні будь-які бар’єри для входу в галузь;

б) для фірми характерна стратегічна поведінка;

в) діє незначна кількість виробників;

г) фірми мають ринкову владу.

Найвірогідніше, що учасник картелю збільшив би свій прибуток:

а) встановлюючи вищу ціну, ніж у інших учасників картелю;

б) продаючи свій товар за нижчою ціною, ніж у інших учасників картелю;

в) проводячи активну нецінову конкуренцію;

г) обмежуючи обсяг випуску своєї продукції нижче встановленої квоти, щоб підвищити ціну.

Картель може встановити повну монополію на ринку з відкритою інформацією, можливістю укладання угод довіри та вільним входом:

а) і в короткотерміновому, і в довготерміновому періоді;

б) у короткотерміновому, але не в довготерміновому періоді;

в) у довготерміновому, але не у короткотерміновому періоді;

г) тільки за умов дуополії Бертрана, а не Курно.

Граничний продукт фактора виробництва у грошовому вираженні дорівнює:

а) ціні останньої одиниці продукту;

б) зміні загального розміру виручки при використанні додаткової одиниці фактора виробництва;

в) обсягу виробництва при використанні додаткової одиниці виробничого фактора;

г) зміні ціни на продукцію, вироблену за допомогою даного виробничого фактора.

Коли конкурентна фірма досягає рівня виробництва, за якого грошовий вираз граничного продукту кожного ресурсу дорівнює ціні цього ресурсу, то вона:

а) виробляє продукт при мінімальних витратах, але не обов’язково одержує максимальний прибуток;

б) одержує максимальний прибуток, але не обов’язково виробляє продукцію при мінімальних витратах;

в) одержує максимальний прибуток при мінімальних витратах виробництва;

г) не обов’язково одержує максимальний прибуток.

Попит на ресурси залежить від:

а) ціни продукту, який вироблено за допомогою даного ресурсу;

б) ціни ресурсів-замінників;

в) ціни даного ресурсу;

г) все перераховане вірно.

Якщо конкурентна фірма максимізує прибуток, продаючи продукцію за ціною 2 грн. за одиницю і купує ресурс по ціні 10 грн., то грошове вираження граничного продукту ресурсу дорівнює:

а) 2 грн.;

б) 5 грн.;

в) 10 грн.;

г) 20 грн.

Зміни в технології виробництва, які призводять до збільшення граничного продукту фактора виробництва, викликають зміщення:

а) кривої попиту на фактор ліворуч;

б) кривої попиту на фактор праворуч;

в) точки рівноваги вниз по кривій попиту на фактор;

г) точки рівноваги вгору по кривій попиту на фактор.

Яке з наведених положень вірно стосовно фактора виробництва, пропонування якого в довготерміновому періоді абсолютно нееластичне:

а) крива пропонування вертикальна;

б) доход, який одержує власник фактора виробництва є чистою економічною рентою;

в) фактор не має альтернативного використання;

г) вірно все перераховане.

Якщо в даному виробничому процесі капітал і праця виступають субститутами, то при зростанні ціни капіталу крива попиту на працю:

а) зміщується праворуч;

в) зміщується ліворуч;

б) залишається без змін;

г) стає горизонтальною лінією.

Визначте фактор, що не впливає на еластичність ринкового попиту на ресурс:

а) частка витрат на ресурс у витратах фірми;

б) еластичність попиту на вироблену продукцію;

в) серед наведеного вірної відповіді немає.

Якщо зростає частка витрат на ресурс у витратах фірми, то еластичність попиту на даний ресурс:

а) збільшується;

б) знижується;

в) залишається незмінною;

г) можливий будь-який з наведених варіантів.

Граничні витрати певного фактора для фірми, що діє на досконало конкурентному ринку:

а) більше середніх витрат фактора;

б) постійні;

в) мають дорівнювати граничному виторгу, щоб визначити, яку кількість продукції потрібно виробляти;

г) є засобом виміру тих вигод, які отримує підприємство.

Встановлена державою мінімальна заробітна плата – це:

а) рекомендована нижня межа індивідуального доходу;

б) розмір прожиткового мінімуму;

в) нижня межа заробітної плати робітника будь-якого підприємства;

г) вартість основних продуктів споживання за певний період часу.

До інвестицій у людський капітал не відносяться:

а) витрати на освіту;

б) витрати на охорону здоров’я;

в) витрати на відрядження;

г) витрати на підвищення кваліфікації.

Якщо заробітна плата знижується, то, за інших незмінних умов, робітник:

а) працює більше;

б) працює менше;

в) працює стільки ж;

г) вирішує це питання залежно від його смаків та уподобань щодо відпочинку і споживання.

Конкурентна фірма, що максимізує прибуток, повинна додатково наймати робітників лише тоді, коли:

а) загальна виручка менше загальних витрат;

б) граничний продукт праці у грошовому вираженні менший, ніж ставка заробітної плати;

в) граничний продукт праці у грошовому вираженні більший, ніж ставка заробітної плати;

г) величина граничного продукту у грошовому вираженні зростає.

На якому ринку праці рівноважний обсяг зайнятості нижчий, ніж на конкурентному ринку праці:

а) на ринку монопсонії;

б) на ринку, де профспілка монополізує пропозицію праці;

в) на ринку з двосторонньою монополією;

г) усе перераховане вірно.

Зміни рівня реальної заробітної плати можна визначити, співставляючи зміни рівня номінальної заробітної плати із змінами у:

а) рівні цін на товари і послуги;

в) нормі прибутку;

б) ставках оподаткування;

г) тривалості робочого часу.

Крива попиту на працю на конкурентному ринку співпадає з:

а) кривою граничних витрат на оплату праці;

б) кривою граничного продукту праці;

в) кривою граничного продукту праці у грошовому вираженні;

г) кривою граничних витрат продукту, що виробляється.

При збільшенні ставок заробітної плати:

а) відбувається скорочення зайнятості, якщо попит на працю нееластичний;

б) відбувається збільшення зайнятості, якщо попит на працю еластичний;

в) відбувається збільшення зайнятості, якщо попит на працю нееластичний;

г) відбувається скорочення зайнятості, якщо попит на працю еластичний.

Граничні витрати на оплату праці:

А) являють собою збільшення змінних витрат при збільшенні обсягу випуску продукції на одиницю;

Б) являють собою збільшення постійних витрат при збільшенні обсягу випуску продукції на одиницю;

В) являють собою збільшення сукупних витрат на працю при наймі додаткового працівника;

Г) абсолютно нееластичні для монополіста.

У випадку двосторонньої монополії на ринку праці рівноважна ціна скоріше за все буде дорівнювати:

а) рівноважній ціні монополії;

б) рівноважній ціні монопсонії;

в) рівноважній ціні ринку досконалої конкуренції;

г) якійсь величині, що менша за рівноважну ціну монополії, але більша за рівноважну ціну монопсонії.

При прийнятті рішень про інвестиції фірми беруть до уваги:

а) номінальну процентну ставку;

б) реальну процентну ставку;

в) номінальну процентну ставку з врахуванням реальної ставки проценту;

г) тільки інші, не вказані фактори.

Якщо номінальна процентна ставка становить 12%, а рівень інфляції – 8%, то реальна процентна ставка дорівнює:

а) 3,7%;

б) 1,5%;

в) 4%;

г) 96%.

Норма позичкового процента – це:

а) встановлений державою максимальний розмір плати за кредит;

б) відношення позичкового процента до розміру позики;

в) різниця між сумою грошей, яка повертається, і позиченою;

г) різниця між номінальною і реальною позичковою ставкою.

 

Якщо процентна ставка знижується, то, за інших незмінних умов, споживач:

а) зберігає менше;

б) зберігає більше;

в) все, назване вище, вірно залежно від переваг теперішнього та майбутнього споживання;

г) збереження дорівнюють нулю.

Рентний доход – це доход, який:

а) одержує власник будь-якого ресурсу;

б) одержують продавці від продажу землі;

в) виплачується за користування землею та іншими природними ресурсами;

г) одержують від продажу землі та інших природних ресурсів.

На ставку позичкового процента не здійснює вплив:

а) термін надання позики;

в) обсяг позики;

б) ризикованість проекту;

г) вірна відповідь відсутня.

Позитивне рішення стосовно будівництва нового театру, який приноситиме 10% прибуток протягом 200 років експлуатації, буде прийнято за умови, що банківська ставка становитиме:

а) не більше 2%;

в) менше 10%;

б) не більше 20%;

г) 10% або більше.

Підприємство намагається інвестувати гроші, взяті в кредит, в обладнання, яке коштує 20 тис. грн. з терміном експлуатації один рік. Очікується, що завдяки цьому додатковий річний доход буде становити 22 тис. грн. При якій ставці процента вигідно здійснювати інвестування?

а) 14%;

б) 8%;

в) 10%;

г) 12%.

Ставка процента по облігаціях буде тим нижчою, чим:

а) більший ризик, з яким вони пов’язані;

б) нижча їх ліквідність;

в) більша очікувана інфляція;

г) коротший термін, на якій вони емітована.

Фірма планує взяти банківську позику на будівництво нового підприємства. Процентна ставка становить 18% річних. Очікувана норма прибутку – 20%. За цих умов фірма:

а) не буде будувати нове підприємство;

б) буде будувати нове підприємство;

в) за даної інформації не може прийняти рішення;

г) немає правильної відповіді.

За певного попиту на інвестиції їх величина:

а) не залежить від процентної ставки;

б) може або збільшуватися, або зменшуватися при підвищенні процентної ставки;

в) буде скорочуватися, якщо буде підвищуватися процентна ставка;

г) буде збільшуватися, якщо буде підвищуватися процентна ставка.

До факторів диференціації земельної ренти не відноситься:

а) родючість землі;

б) кваліфікація сільськогосподарських робітників;

в) застосована технологія;

г) місцезнаходження ділянок.