ДІАЛЕКТИЧНИЙ МЕТОД ПІЗНАННЯ
Існує багато філософських методів пізнання, гносеологічних підходів, вихідних принципів і методологічних основ, які в тій чи іншій мірі можна розглядати як загальнофілософські, універсальні і всеза-гальні. Діалектичний метод виділяється тим, що він виявився найбільш слушним в історичному плані, ліг в основу розробки найбільш сильних і продуктивних філософських систем, є науково апробованим і науково обгрунтованим, що дозволяє його широко використовувати як загальнонауковий метод дослідження. Такому статусові відповідають не всі модифікації діалектики (ідеалістична, «негативна», містико-пантеїстична, метапсихічна, діалектика інтеграл-раціоналізму, ідеал-раціоналізму, екзистенц-діалектика розуму і навіть теологічна і міфологічна діалектика), проте більше усього матеріалістична діалектика, діалектико-матеріалістичний метод пізнання, діалектико-матеріалістична логіка. Це ОБ'ЄКТИВНА ДІАЛЕКТИКА. Етимологія поняття «діалектика» Сокраг: метод знаходження істини в діалозі шляхом зіткнення протилежних суджень і виявлення суперечностей у мисленні. Платон; вчення про світ істинного буття незмінних духовних сут-ностей (не метод, а теорія). Арістотель: метод отримання не істиннісного, а можливісного знання, формування через умовиводи правдоподібних положень, заснованих на поглядах (моральність). Стоїки (Хрісипп): наука добре говорити за допомогою зв'язних міркувань і правильно сперечатись за допомогою міркувань у вигляді запитань і відповідей. Абеляр: мистецтво розрізнення істини і.брехні, вміння витончено логічно розмірковувати у сперечаннях. Декарт: мистецтво гнучкого оперування поняттями, що дозволяють обертати доводи опонентів проти них самих. Бекон: наука, заснована на поглядах і переконаннях (теорія). Кант; наука видимості, що має зворотний логічний результат у вигляді відшукання антиномії (суперечності) розуму, яка доводить нездатність його осягти істину. Гегель: — логіка, яка через відшукання протилежного має на меті отримати позитивний результат для дальшого розвитку та імманентного просування до істини; — логіка, що встановляє зв'язок протилежностей, осягнення протилежностей у їх єдгості; — логіка, що встановлює рухливий початок буття через принцип розвитку; — логіка саморефлекції світового розуму. Як бачимо, історична діалектика постає в трьох модусах: а) діалектика як логіка, тобто спосіб мислення (логіка мислення), б) діалектика як метод пізнання, філософського дослідження, в) діалектика як теорія розвитку буття. Це дало підстави уже в наш час дійти висновку про єдність діалектики (як методу), логіки і теорії пізнання. У світлі єдності діалектики, логіки і теорії пізнання різниця,ііж об'єктивною і суб'єктивною діалектикою відносна, хоч вони і різняться за обсягом, предметом, формами і способами дослідження.
|
