Особистість людини,у тому числі і засудженого,може бути правильно зрозуміла лише на основі всебічного охоплення всіх її зв’язків,усього того,що її оточує й що з нею взаємодіє.Формування особистості засудженого,його ціннісних орієнтацій проходить під суперечливим впливом різних факторів:з одного боку,важлива роль у цьому процесі належить соціальним інститутам(суспільству,професійним і іншим групам,ЗМІ),з іншого боку,на особистість впливають спадкові задатки,анатомо-фізіологічні,психічні і інші властивості,якості людини. Слід зазначити, що більшості ув'язнених притаманні специфічні емоційні стани — недовірливість, підозріливість, тривожність, дратівливість, збудливість, агресивність, а також пригніченість, почуття власної неповноцінності і т. ін. Вони викликаються наступними чинниками: 1) ізоляцією від суспільства і розміщенням у замкненому середовищі, 2) обмеженням у задоволенні потреб, у першу чергу білогічних, через тотальну регламентацію поведінки, 3) примусовим включенням до одностатевих соціальних груп. Ряд засуджених вважає, що застосоване до них покарання — приносить їм користь, а кара сприяє позбавленню від мук сумління призводить до морального очищення, а особливо небезпечні злочинці у місцях позбавлення волі почувають себе там значно краще, ніж на волі.
