Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
68 годин (2 година на тиждень)
Розвиток словника
Учень:
Засвоєння нових слівРозширення словника.. Закріплення та диференціація значень слів
– звертає увагу на нові слова у друкованих текстах, розповідях учителя, бесідах з рідними, теле- та радіопередачах, з’ясовує значення таких слів у вчителя чи інших дорослих;
– розуміє, швидко актуалізує, правильно вживає у різних контекстах слова, що належать до різних частин мови;
– розуміє та адекватно використовує у власному мовленні слова з абстрактним та збірним значенням;
– уміє пояснювати значення слів (з опорою та без опори на контекст);
Збагачувати словник учнів новими словами, що зустрічаються у навчальному процесі з усіх шкільних предметів, навчальній літературі, дитячих книжках тощо.
Уточнювати значення слів з абстрактним та збірним значенням.
Формувати диференційоване значення слів близьких, але не ідентичних зазначенням.
Формувати розуміння значення слова з опорою на контекст, ситуацію тощо.
Формувати в учнів уміння визначати узагальнене лексичне значення слова з опорою на його варіативні значення в різних контекстах та самостійно.
Слова, що позначають оцінку, спосіб дії, час і місце дії
– розуміє та адекватно використовує у мовленні прислівники зі значенням оцінки, способу дії, часу, місця дії; співставляє їх з відповідним запитаннями: як?, яким способом?, яким чином?, якою мірою? коли?, де?, куди?
Розширювати словник прислівників.
Формувати уміння відповідати на запитання як?, яким способом?, якою мірою? коли?, де?, куди?; самостійноставити питання до прислівників у реченні (словосполученні), складати речення та словосполучення з прислівниками, поширювати речення прислівниками (з опорою на запитання).
Багатозначні слова.
Переносне значення слова
– розпізнає багатозначність іменників (ніс у дитини, ніс у човна), прикметників (свіжий суп, свіжа газета), дієслів (іде людина, іде дощ); розуміє попередньо опрацьоване переносне значення слів;
Формувати розуміння значення полісемічних слів, що належать до різних частин мови у різних контекстах; уміння порівнювати значення полісемічних слів у різних контекстах.
Розвивати навички використання полісемічних слів у власному мовленні: складання словосполучень та речень із заданим полісемічним словом.
Синоніми та антоніми
– добирає до заданого слова синоніми, антоніми; уміє групувати їх, обирати найбільш точне слово з синонімічного ряду для висловлення думки, використовувати синоніми для заміни у тексті слів, що повторюються;
Розвивати уміння добирати антоніми та синоніми до заданих слів, складати з ними речення (словосполучення), використовувати синоніми та антоніми для увиразнення мовлення, уникнення повторів слів у текстах.
Словотвір
– уміє добирати слова з однотипними морфемами (суфіксами, префіксами, коренями, закінченнями);
Збагачувати словник похідних слів за рахунок оволодіння новими словотворчими морфемами, продуктивним способами словотвору, та шляхом активізації процесів словотворення в учнів.
Уточнювати та диференціювати значення словотворчих морфем та похідних слів, утворених з їх допомогою.
Удосконалювати навички словотвору з використанням засвоєних словотворчих морфем та словотворчих моделей.
Формувати розуміння значення слів, що складаються з кількох основ (синьо-жовтий, золотоверхий, легкокрилий, багатолюдний), уміння пояснювати значення таких слів та їх творення з використанням заданих основ.
Розвивати уміння добирати спільнокореневі слова до заданого кореня, утворювати слова із заданими афіксами.
Розвиток граматичної будови мовлення
Учень:
Прості та складні речення
– уживає у мовленні прості поширені речення, складає такі речення на задану тему або за подіями з власного досвіду з опорою на сюжетний малюнок, запитання, та самостійно;
– розуміє складні речення з сурядним та підрядним зв’язками; уміє утворювати (практичним способом) складне речення з сурядним зв’язком з двох простих;
Удосконалювати навички побудови простих поширених та непоширених речень на задану тему чи за малюнком.
Розвивати уміння поширювати речення однорідними підметами, додатками, присудками, означеннями (практично, без використання термінів).
Формувати розуміння складних речень з сурядним та підрядним зв’язком.
Розвивати навички побудови складних речень з сурядним та підрядним зв’язком із двох простих.
Розвивати уміння використовувати сурядні та підрядні сполучники і сполучні слова творення складних речень.
Зв’язок слів у реченні
– уміє виділяти в реченні слова, граматично пов’язані між собою; ділити речення на окремі словосполучення: іменник (підмет чи додаток) + прикметник (означення), іде весела гра; дієслово (присудок) іменник у непрямому відмінку (додаток; обставина місця або часу), намалював дерево, поїхав у село, прокинувся вранці; дієслово (присудок) + прислівник (обставина способу дії, місця, часу), гарно намалював, подивився праворуч зробимо завтра; іменник (обставина)+прикметник, з великим задоволенням; а також інші словосполучень з прийменниками та без прийменників;
– уміє встановлювати зв’язок між словами у реченні (словосполученні) за допомогою запитань;
– уміє відтворювати зв’язок між словами у деформованому реченні;
Розвивати уміння ставити запитання до всіх слів у реченні, встановлювати зв’язки між словами та словосполученнями у реченні, ділити речення на окремі словосполучення.
Розвивати навички синтаксичних трансформацій (розширення, звуження, упорядкування деформованого речення).
Слова, які позначають назви предметів
– уміє групувати слова, що позначають назви предметів за питаннями хто?, що?;
– наводить приклади слів, які позначають назви предметів і відповідають на питання хто?, що?;
– уміє визначати рід іменників за їхньою початковою формою (узгоджуючи їх з особовими займенниками 3-ї особи однини), диференціює у власному мовленні однину і множину іменників, відмінкові форми іменників;
– узгоджує іменники з перехідними та неперехідними дієсловами у словосполученнях та реченнях;
– уміє добирати іменники у відповідних граматичних формах з опорою на запитання (кого?, чим? кому? на чому? тощо).
Розвивати навички добору іменників за лексико-граматичним значенням предметності та питаннями хто?, що?
Формувати уміння співвідносити запитання непрямих відмінків з іменниками у відповідних відмінкових формах
Формувати уміння диференціювати іменники від слів з близьким лексико-граматичним значенням (читання-читати, письмо-писати, синька-синій, Україна-український).
Формувати уміння диференціювати іменники назви істот та неістот, адекватно ставити питання до них.
Розвивати уміння визначати практичним способом число іменника (один чи багато), рід іменника, шляхом узгодження його з особовим займенником 3-ї особи однини.
Уточнювати семантико-синтаксичні (граматичні) значення іменників у прийменникових та безприйменникових сполученнях з дієсловами.
Слова, які позначають назви дій
– уміє групувати слова, які позначають дії предметів і відповідають на питання що робить?, що робив?, що зробив?, що буде робити?; наводить приклади таких слів;
– розуміє та правильно уживає у мовленні дієслова доконаного та недоконаного виду утворені префіксально-суфіксальним способом (намалювати, вивчити, зробити тощо), часові форми таких дієслів (малював, намалював, малюю, малюватиму буду малювати);
– уміє визначати рід дієслів (у формі минулого часу, третьої особи однини) за родом узгодженого з ними іменника;
– диференціює у власному мовленні однину і множину дієслів; особові та часові форми дієслів; узгоджує дієслова з іменниками у числі та роді (для дієслів минулого часу, 3-ї особи однини).
Розвивати навички добору дієслів за лексико-граматичним значенням дії та за питаннями що робить?, що робив?, що зробив?, що буде робити?
Формувати уміння диференціювати дієслова від слів з близьким лексико-граматичним значенням (бігати-біг, жовтіти-жовтий, лінитися-лінивий-лінь, веселитися-веселий).
Удосконалювати навички узгоджувати дієслова з іменниками у числі та роді (для дієслів минулого часу).
Формувати навички творення граматичних форм дієслів доконаного та недоконаного виду, часу за аналогією та самостійно.
Формувати уміння практичним способом визначати число та рід іменника за узгодженим з ним дієсловом (Покажи де: іде-ідуть; співає-співають, зайшов-зайшла, намалював-намалювала?).
Слова, що позначають ознаки предметів
– уміє добирати слова, що відповідають на питання який?, яка?, яке? які? і означають відносні, якісні та присвійні ознаки предметів;
–уміє групувати такі слова за заданим принципом (слова, що позначають колір, величину, швидкість, матеріал, національність, тощо);
– розуміє та правильно уживає у мовленні якісні прикметники та утворені від них прислівники, у вищому та найвищому ступені (довгий, найдовший, швидше, найшвидше тощо) уміє утворювати названі граматичні форми слів за аналогією та самостійно;
– уміє визначати рід прикметників за родом узгодженого з ними іменника, диференціює у власному мовленні часові, родові та відмінкові форми прикметників з узгодженими іменниками;
– уміє добирати прикметники у граматичних формах відповідних до заданого запитання (яким? якому? на якому? тощо).
Розвивати уміння добирати прикметники за лексико-граматичним значенням ознаки предметів та запитаннями.
Формувати уміння диференціювати запитання який?, яка?, яке?, які? до прикметників у різних родових та числових формах.
Розвивати уміння добирати різні ознаки до заданих предметів чи явищ.
Формувати навичку визначати та називати однорідні предмети що відрізняються за ступнем вираження ознаки (довгий, довший, найдовший).
Розвивати уміння узгоджувати прикметники з іменниками у роді числі та відмінку.
Словозміна
– уміє утворювати початкову форму іменників від форми будь-якого непрямого відмінка однини;
– уміє ставити питання до слів у непрямих граматичних формах; (у реченні чи словосполученні);
– уміє добирати до слова у відповідних граматичних формах до заданого запитання (кого?, чим? кому? що робитиме?, що зробив?, що робила?, що будуть робити? тощо).
Розвивати спрямованість уваги на граматичне оформлення мовлення.
Розвивати навички правильного граматичного оформлення слів у словосполученнях та реченнях, дотримання граматичних зобов’язань, що накладаються головним словом стосовно залежного.
Формувати контроль (самоконтроль) за дотриманням граматичних норм мови.
Формувати навички довільної словозміни іменників, прикметників, дієслів (з опорою на запитання).
Розвиток зв’язного мовлення
Учень:
– уміє використовувати у власному мовленні засвоєну лексику та синтаксичні конструкції;
– усвідомлює послідовність, причинність та зміст подій у зв’язних висловах, прослуханих текстах;
Розвивати уміння правильно актуалізувати та використовувати у власному мовленні засвоєні слова, синтаксичні конструкції.
Удосконалювати навички давати повні відповіді на запитання педагога, чітко і логічно, послідовно формулювати власні запитання, висловлювати власні думки, міркування, пояснення.
Стилі мовлення (практично)
– розрізнює (практичним способом) мовлення за стилями: розмовним, діловим та художнім;
– диференціює тексти за характером зв’язного вислову: опис, розповідь;
Формувати уміння спостерігати за використанням слів у творах різних за стилями та жанрами, за особливостями побудови описів, розповідей.
Аналіз тексту (основна думка тексту, заголовок, схема побудови тексту, план)
– уміє самостійно ділити текст та логічно завершені частини, визначати за допомогою учителя основну думку тексту; визначати відповідність заголовка змістові тексту, добирати заголовок до тексту та окремих його частин;
– знає схему побудови тексту (початок (зачин), основна частина, кінцівка);
– уміє складати план тексту сюжетного характеру (за допомогою учителя);
Удосконалювати навички аналізу текстів за змістом та структурою.
Формувати навички проведення бесід за змістом прочитаного чи почутого тексту, постановки запитань, відповіді на запитання близько до тексту та “своїми словами”.
Розвивати уміння висловлювати власні міркування щодо змісту текстів: виражати ставлення до персонажів чи подій, наводити аналогічні приклади з власного досвіду тощо.
Розвивати уміння планувати власний вислів: визначати тему майбутнього вислову, його заголовок, основні частини, включення до нього елементів опису чи міркувань.
– уміє усно переказувати текст зі зміною особи та часу дії; усно і письмово переказувати невеликі тексти за готовим, чи попередньо складеним планом;
– уміє будувати (з попереднім колективним обговоренням) усні монологічні вислови за сюжетним малюнком чи серією сюжетних малюнків, а також на теми близькі досвіду учня (про ігри, спостереження, екскурсії, дозвілля);
– уміє будувати невеликі монологічні вислови описового характеру (опис тварин, осіб, предметів), чи вислови-міркування, включати їх до складу власних розповідей;
– уміє написати невеликий лист про свої справи;
– намагається змістовно, точно, послідовно, виразно, емоційно висловлювати думки, дотримується правил фонетичного, лексичного та граматичного оформлення мовлення;
– знає правила мовленнєвого етикету, уміє складати письмове запрошення, поздоровлення; використовує у власному мовленні етикетні кліше: вітання, звертання, прохання, подяки тощо;
– знає напам’ять і уміє чітко та виразно відтворювати вірші, скоромовки, загадки, пісні тощо.
Розвивати навички монологічного мовлення: аналізувати події, ситуації, про які йтиметься у вислові, визначати у них головне та другорядне; планувати вислів; виражати зміст ситуацій чи подій за допомогою мовних засобів;
дотримуватись послідовності у викладенні думки; завершувати зв’язний вислів невеличким висновком чи міркуванням.
Формувати різні форми зв’язного монологічного вислову: переказ, опис, міркування, розповідь.
Розвивати писемні форми монологічного мовлення: письмовий лист, лист-запрошення, лист-подяка тощо.
Формувати навички виразного мовлення: уміння передавати за допомогою інтонації: настрій, стан, характер персонажів; чітко та виразно декламувати вивчені напам’ять твори.
Мовленнєвий етикет
– знає правила мовленнєвого етикету, уміє складати письмове запрошення, поздоровлення;
Формувати уміння дотримуватись норм мовленнєвої поведінки, використання у власному мовленні етикетних кліше: вітання, звертання, прохання, привітання, побажання, подяки тощо.
Тематика для розвитку мовлення
Спогади про літо
Учень:
– знає про особливості погоди влітку, сезонні зміни в природі, значення лісу в житті людини, назви найпоширеніших рослин і тварин місцевих лісів, полів, лук, водойм;
– складає невеликі усні розповіді про літні канікули (допомогу дорослим, дозвілля, спостереження за природою, екскурсії тощо);
Життя дітей у нашій країні
– знає про особливості життя дітей в різних регіонах нашої країни (ігри народів, що живуть в Україні, допомога дорослим, участь дітей в охороні природи, суспільно корисній праці);
– уміє переказати прочитаний текст, скласти (з допомогою учителя) власну розповідь на задану тему з елементами міркувань;
Осіннє золото
– знає характерні особливості різних періодів осені, про зміни в житті диких та свійських тварин, про сезонні види робіт, працю дітей на пришкільній ділянці (на полі);
– уміє складати розповідь за аналогією до прочитаного про зміни які відбуваються в природі восени, працю людей, допомогу дітей дорослим; складати опис улюбленої домашньої тварини;
– дбайливо ставиться до природи, розуміє значення природоохоронних заходів;
Про добрі справи
– знає і дотримується правил доброї поведінки у школі, на вулиці, вдома, у громадських місцях; розуміє значення моральних норм у житті людини і суспільства; усвідомлює значення своїх обов’язків перед вчителями, друзями, однокласниками, членами родини;
– уміє переказати текст на моральну теми з включенням у нього власних міркувань, оцінок; може навести приклади хороших і поганих вчинків, аргументувати свою оцінку щодо них;
Зима
– знає характерні ознаки погоди та природи взимку, сезонні зміни в житті рослин і тварин, про працю людей взимку, природоохоронні заходи (допомога диким птахам та звірям, захист рослин тощо);
– уміє скласти опис природи взимку (з опорою на наочність), опис змін що відбуваються у зовнішності та житті тварин взимку (заєць, ведмідь, білка);
Весна
– знає характерні особливості погоди, та зміни в природі на весні; про зміни в житті рослин, диких і свійських тварин; назви комах, перелітних птахів, перших весняних квітів; про заходи охорони природи (рослин, риб, птахів, звірів) на весні; про працю людей та суспільно корисну працю дітей навесні;
– уміє скласти опис природи в різні періоди весни, опис диких тварин, рослин, що цвітуть навесні; скласти розповідь про працю людей у полі, в саду, на городі, про участь дітей у весняних роботах на пришкільній ділянці, цікаві випадки під час весняних канікул;
Усна народна творчість
– знає кілька різножанрових жанрів творів усної народної творчості (казки, прислів’я, приказки, загадки, пісні, тощо) українського народу та народів світу; усвідомлює значення творів усної народної творчості у культурній спадщині людства;
– уміє переказувати відомі казки, складати діалоги за казками, бере участь у колективних інсценізаціях казок, обрядових пісень тощо; самостійно складає казки (за запропонованим сюжетом); придумує продовження чи початок до вже відомих казок; добирає загадки, прислів’я за запропонованою темою (про звірів, про пори року, про працю тощо);
Наша Батьківщина
– знає символи України (державний прапор, герб, гімн), вірші, пісні про Україну; назви найбільших міст України та основні відомості про них; назву столиці України, визначні місця м. Києва, назву головної вулиці та площі столиці України, легенди про виникнення міста, про його жителів, та його історію; усвідомлює значення української мови як найбільшого культурного надбання нашого народу; знає знаменні дати, свята, українського народу, народні традиції та звичаї;
– уміє переказувати невеликі оповідання про історію українського народу, народні легенди; розповідати напам’ять вірші, про Україну українську мову;
Знання про мову. Мовленнєві уміння
136 годин (4 години на тиждень)
Звуки і букви
(повторення вивченого у 2 класі)
Учень:
– уміє виконувати повний звуковий аналіз слів, характеризувати звуки мови (голосний чи приголосний, твердий чи м’який, дзвінкий чи глухий); знає особливості артикуляції звуків, вимова яких коригується або потребує корекції;
– розрізнює на слух тверді та м’які приголосні звуки у складі слів, уміє позначати м’якість приголосних на письмі за допомогою букв ь, і, я, ю, є;
– розрізнює на слух дзвінкі та глухі приголосні звуки у складі слів, адекватно позначає їх на письмі;
– правильно записує слова з апострофом після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї;
– уміє спостерігати за звучанням ненаголошених голосних та дзвінких і глухих приголосних звуків у слабких фонетичних позиціях, за різницею у звучанні та написанні слів з такими звуками;
– знає алфавіт, уміє користуватися ним для пошуку слів у словнику, розміщувати задані слова у алфавітному порядку (за першою буквою);
– правильно вживає на письмі велику літеру на початку реченні та у іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл, річок;
Удосконалювати навички диференціації на слух та у власному мовленні звуків мовлення.
Формування правильних фонематичних уявлень (передусім на матеріалі звуків, що змішуються дітьми у читанні та на письмі).
Удосконалення навичок звукового аналізу слів з порою на слухове сприймання, власне приговорювання, за уявленнями.
Розвиток слухової уваги, слухового контролю, слухової пам’яті.
Розвиток навичок складового аналізу слів, визначення наголошених складів та звуків у слові.
Розвивати уміння спостерігати за звучанням голосних та приголосних звуків у слабких та сильних фонетичних позиціях, порівнювати звучання та написання слів з такими звуками.
Текст
– має уявлення про текст як зв’язані за змістом речення; уміє визначати опорні слова у тексті, ділити його на смислові частини, добирати заголовок до тексту та окремих його частин, складати план до тексту, визначати тему тексту та його головну думку;
Розвивати навички цілісного сприймання тексту, уміння ініціювати та підтримувати бесіди за змістом сприйнятого тексту.
Речення
Визначення речення.
– знає, визначення речення, знає, що текст складається із речень;
– правильно позначає на письмі межі речення: велика літера на початку речення; крапку, знак питання, знак оклику – на кінці;
– роздільно записує слова у реченні;
– знає про роздільне написання прийменників (на, в, у, під, над, з, біля, за, перед, до) з наступними словами;
Розвивати навички виділення речень з усного та письмового тексту, визначати відмінність між реченням та сполучення окремих слів за наявністю завершеної думки.
Коригувати за необхідності навички роздільного написання слів у реченні (у тому числі написання прийменників з наступним словом).
Вчити практичним способом розрізнювати прийменник зі співзвучними префіксами.
Головні та другорядні члени речення
– виділяє головні члени речення, знає їхні назви (підмет і присудок); диференціює головні і другорядні члени речення (без розподілу);
– уміє графічно позначати головні та другорядні члени речення; будувати речення за простими схемами;
Формувати уміння визначати головні члени речення за запитанням та за синтаксичним значенням (про кого говориться – підмет, що говориться – присудок).
Формувати уміння визначати другорядні члени речення що відносяться до підмета та присудка.
Поширені та непоширені речення
– уміє визначати поширені і непоширені речення; звужувати та розширювати речення за рахунок другорядних членів (з опорою та без опори на запитання);
Розвивати навички поширювати речення другорядними членами (з опорою та без опори на запитання)
Зв’язок слів у реченні
– уміє встановлювати зв’язки між словами у реченні за допомогою запитань, визначати другорядні члени речення пов’язані з підметом і присудком; складати поширені і непоширені речення із заданими підметом і присудком або за схемою, поширювати речення за допомогою запитань; складати речення різні за метою висловлення (розповідні, питальні, спонукальні);
Розвивати уміння ставити запитання до всіх слів у реченні, встановлювати зв’язки між словами та словосполученнями у реченні, ділити речення на окремі словосполучення.
Розвивати навички синтаксичних трансформацій (розширення, звуження, упорядкування деформованого речення)
Слово
Учень:
Багатозначні слова
– уміє спостерігати за уживанням багатозначних слів, наводити приклади словосполучень із багатозначними словами;
Формувати розуміння значення полісемічних слів, що належать до різних частин мови у різних контекстах; уміння порівнювати значення полісемічних слів у різних контекстах.
Розвивати навички використання полісемічних слів у власному мовленні: складання словосполучень та речень із заданими полісемічними словами.
Слова з однаковим звучанням але різним значенням.
– спостерігає за найуживаніших омонімами (без уживання терміну); може пояснити їхнє значення; скласти речення (словосполучення) зі словами-омонімами;
Формувати уміння диференціювати значення слів омонімів у словосполученнях та реченнях, самостійно будувати речення та словосполучення з такими словами.
Слова близькі і протилежні за значенням
– має уявлення про синоніми та антоніми, уміє добирати їх до заданих слів;
– уміє використовувати синоніми для увиразнення думки, уникнення повторів слів у текстах;
Розвивати уміння добирати антоніми та синоніми до заданих слів, складати з ними речення (словосполучення), використовувати синоніми та антоніми для увиразнення мовлення, уникнення повторів слів у текстах.
Сталі словосполучення
– розуміє значення кількох найуживаніших фразеологізмів,
– може пояснити їх значення; скласти з ними речення;
Формувати розуміння фразеологічних виразів за контекстом, ситуацією, шляхом пояснення їхнього значення.
Стимулювати самостійне використання учнями фразеологізмів у власному мовленні.
Культура мовлення
– має уявлення про нормативну (літературну) лексику та слова, що забруднюють мову;
– розуміє необхідність дотримання правил культури мовлення;
Виховувати в учнів повагу до мови та мовних норм.
Стимулювати дотримання мовних норм учнями у власному мовленні.
Розвивати контроль (самоконтроль) учнів за власним мовленням та мовленням оточуючих.
Будова слова
Учень:
Основа слова і закінчення (складові елементи основи)
– знає, що слова складаються з менших елементів: основи та закінчення; знає складові елементи основи: корінь, префікс, суфікс; уміє виділяти та позначати основу та закінчення у словах (шляхом зміни форми слова);
Активізувати процеси словотворення в учнів.
Уточнювати та диференціювати
Формувати уміння учнів виділяти основу слова та закінчення шляхом спостереженням за різними граматичними формами слів.
Формувати уміння виділяти у ряді слів з однотипним морфологічним оформленням спільний префікс, суфікс, корінь.
Корінь слова
– знає, що таке спільнокореневі слова, розрізнює слова з омонімічними коренями; диференціює спільнокореневі слова які означають назви предметів, дій, ознак;
– уміє визначати корінь у спільнокореневих словах та позначати його у слові;
– уміє добирати спільнокореневі слова із заданим коренем;
Формувати уміння виділяти у ряді слів з однотипним морфологічним оформленням спільний корінь.
Розвивати навички добору спільнокореневих слів, диференціації слів з омонімічними коренями.
Префікс
– уміє виділяти префікс у словах з однотипним морфологічним оформленням та позначати його у слові;
– розрізнює префікс та прийменник, спостерігає за написанням слів з прийменниками та префіксами без, на (без сорому – безсоромний, на столі – настільний); знає що прийменники не вживаються перед словами, які позначають дії;
– уміє утворювати слова з однаковими та різними префіксами;
Уточнювати та диференціювати значення префіксів та похідних слів з ними.
Формувати уміння виділяти у ряді слів з однотипним морфологічним оформленням спільний префікс.
Формувати навички диференціації прийменників та співзвучних префіксів (практичним способом).
Розвивати уміння творення слів префіксальним способом.
Суфікс
– уміє виділяти суфікс у словах з однотипним морфологічним оформленням та позначати його у слові;
– уміє добирати спільнокореневі слова до заданого слова (кореня); слова із заданим суфіксом; добирає та утворює спільнокореневі слова за допомогою префікса і суфікса, спільнокореневі слова з різними суфіксами; складає словосполучення (речення) з похідними словами;
Уточнювати та диференціювати значення суфіксів та похідних слів з ними.
Формувати уміння виділяти у ряді слів з однотипним морфологічним оформленням спільний суфікс.
Розвивати навички суфіксального та суфіксально-префіксального словотвору.
Правопис
Учень:
– знає, що у випадках сумнівної вимови слова мають записуватися за правилами сукупність яких називається правописом;
– знає, що правила складаються з кількох частин (визначення сумнівного звука чи морфеми, опис дії, яку слід виконати для запису перевірочного слова або вказівка на те як слід правильного записати слово);
Написання ненаголошених е, и у коренях слів
– знає правило написання ненаголошених е, и, у коренях слів; уміє добирати перевірочні слова (шляхом зміни форми слова чи пошуку спільнокореневих слів з наголошеним е, и у корені);
– правильно записує слова із названими орфограмами;
– може навести приклади таких слів;
Формувати орфографічну пильність щодо слів із сумнівною вимовою ненаголошених е, и у коренях слів.
Розвивати уміння довільної словозміни та словотвору слів з е, и у кореніз метою пошуку перевірочного слова.
Розвивати навички вибору серед ряду спільнокореневих слів та словоформ слова у якому кореневі е, и знаходяться у наголошеній позиції.
Написання глухих і дзвінких приголосних у середині та в кінці слова
– знає правило вимови та написання дзвінких приголосних у кінці слова (зуб, дуб); дзвінких приголосних у середині слова перед глухими (кігті, нігті), глухих приголосних в середині слова перед дзвінкими (боротьба, молотьба, просьба); уміє добирати перевірочні слова шляхом зміни форми слова або добору спільнокореневих слів з голосним після сумнівного приголосного;
– правильно записує слова із названими орфограмами;
– може навести приклади таких слів;
Формувати орфографічну пильність щодо слів із сумнівним звучанням дзвінких та глухих приголосних.
Розвивати уміння довільної словозміни та словотвору слів з глухими та дзвінкими приголоснимиз метою пошуку перевірочного слова.
Розвивати навички вибору серед ряду спільнокореневих слів та словоформ слова у яких глухі та дзвінкі приголосні знаходяться ї перед голосним звуком.
Написання префіксів роз-, без-.
– знає правило написання префіксів роз‑, без-; уміє переносити слова з префіксами;
– правильно записує слова із названими орфограмами;
– може навести приклади таких слів;
Розвивати навички морфологічного аналізу префіксів.
Формувати уміння практичним способом диференціювати префікси роз-, без- зі співзвучними прийменниками.
Формувати орфографічну пильність щодо слів з префіксами роз-, без-.
Написання слів з апострофом після префіксу
– правильно записує слова з апострофом після префікса перед я, ю, є, ї;
– може навести приклади таких слів;
Закріплювати правильну вимову, читання та правопис слів з апострофом.
Удосконалювати навички морфологічного аналізу префіксів.
Формувати орфографічну пильність щодо слів з роздільною вимовою приголосного і йотованого на межі префікса і кореня.
Збіг приголосних
– уміє спостерігати за написанням слів зі збігом приголосних на межі префікса і кореня (роззувати, беззубий); та на межі кореня і суфікса (сонний, осінній);
Удосконалювати навички звукового аналізу слів з подовженням, та подвоєнням приголосних.
Розвивати навички морфологічного аналізу коренів, префіксів, суфіксів.
Формувати орфографічну пильність щодо слів з подвоєнням та подовженням приголосних.
Орфографічний словник
– знає про призначення орфографічного словника;
– уміє працювати з орфографічним словником для правильного написання слів, до яких не можна підібрати перевірочні слова;
– знає слова, написання яких слід запам’ятати: абрикос, айстра, адреса, автомобіль, агроном, акваріум, апельсин, асфальт, бензин, бетон, велосипед, верблюд, гербарій, директор, квартира, комбайн, космонавт, кукурудза, метро, очерет, партизан, пиріг, писання, п’ятниця, солдат, спасибі, театр.
Закріплювати знання алфавіту.
Формувати уміння користуватися словником, пошуку слів у словнику за першими літерами.
Частини мови
Іменник
Учень:
Визначення іменника
– має загальне уявлення про іменник (питання, значення, синтаксична роль у реченні), диференціює слова, які означають назви істот та неістот, виділяє їх у реченні (тексті) за питаннями хто?, що?;
– уміє добирати іменники за питаннями за семантикою
Закріплювати уміння визначати лексико-граматичне значення іменників як назв предметів.
Розвивати навички добору іменників за лексико-граматичним значенням предметності та питаннями хто?, що?
Формувати уміння диференціювати іменники назви істот та неістот, адекватно ставити питання до них.
Однина і множина іменника
– знає як називаються числові форми іменників; розрізнює числові форми іменників, уміє утворювати форми однини і множини іменників;
– наводить приклади іменників у формі однини та множини, іменників що не змінюються за числами
Закріплювати диференційне граматичне значення числових форм іменників число іменників, уміння співвідносити числові форм іменників з обсягом множин предметів (один чи багато).
Розвивати уміння довільно змінювати іменник за числами.
Рід іменника
– знає назви родів іменника;
– уміє визначати чоловічий, жіночий та середній рід іменників за їхньою початковою формою;
– уміє добирати іменника заданого роду;
Формувати уміння визначати рід іменника шляхом узгодження його з особовим займенником 3-ї особи однини.
Розвивати уміння класифікувати іменник за родами, добирати іменник заданого роду.
Велика буква в словах
– вживає на письмі велику літеру у власних назвах: іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл, річок, фабрик, заводів;
– наводить приклади таких слів;
Закріплювати навичку добирати слова, що є іменами людей, кличками тварин, назвами міст, сіл, річок.
Формувати орфографічну пильність щодо власних назв.
Дієслово
– має загальне уявлення про дієслово (питання, значення, синтаксична роль у реченні); уміє ставити питання до дієслів, виділяти їх у реченні (тексті) за запитаннями що робить?, що зробив? що робить? що зробить? що буде робити?;
– правильно узгоджує дієслова з іменниками (з прийменникам і без прийменників); уміє утворювати дієслова у формі доконаного та недоконаного виду, теперішнього, минулого та майбутнього часу;
– уміє протиставляти дієслова за значенням (до будинку за ходять, а з будинку виходять);
Закріплювати уміння визначати лексико-граматичне значення дієслів як назви дій.
Розвивати навички добору іменників за лексико-граматичним значенням дії та питаннями хто?, що?
Закріплювати уміння визначати число та рід дієслів, узгоджувати дієслова з іменниками у роді та числі.
Розвивати уміння довільно змінювати дієслова за особами, числами родами, часами, видами (практично), адекватно ставити питання до різних граматичних форм дієслів.
Закріплювати навички префіксального творення дієслів.
Уточнювати та диференціювати значення похідних дієслів.
Прикметник
– має загальне уявлення про прикметник (питання, значення, синтаксична роль у реченні);
– уміє ставити запитання до прикметників, виділяти їх у реченні (тексті) за запитанням; узгоджувати прикметники з ім
Машины и механизмы для нарезки овощей В зависимости от назначения овощерезательные машины подразделяются на две группы: машины для нарезки сырых и вареных овощей...
