Чужомовні запозичення. Походження електротехнічних термінів

У різний час електротехнічна термінологія поповнювалася за рахунок грецьких, латинських, німецьких та французьких запозичень. У середині ХІХ ст. з’являється багато перекладних праць, які заклали основи української наукової електротехнічної термінології. Її становлення тісно пов’язане з науковою діяльністю І.Пулюя.

Найбільшу кількість запозичень (22%) становлять латинізми, які з’явилися в українській мові в 60-70-х рр. ХІХ ст., напр.: адаптер, детектор, трансформатор, модулятор.

Із грецької мови запозичені назви приладів, пристроїв та процесів, що становлять 19%: гетеродин, магніт, п’єзоелектрика, реостат, синхронізація. Ці електротехнічні терміни з’явилися в 50-70-х рр. В українській мові функціонує ціла низка електротехнічних термінів, запозичених не безпосередньо з мови-джерела, а через іншу мову. Переважна більшість таких термінів (близько 12%) має греко-латинське походження, зокрема: амплітрон, ігнітрон, тахогенератор, феромагнетизм тощо.

Важливу роль у мові науки та техніки відіграють міжнародні терміноелементи. З них легко побудувати терміни тоді, коли з національних терміноелементів зробити це не вдається. Серед латинських словотворчих компонентів, характерних для української електротехнічної термінології, варто виділити такі: de (демодулятор), ferrum (феромагнетики), re (реактор), ultra (ультрафільтр) та ін. До грецьких словотворчих компонентів, за допомогою яких утворюються електротехнічні терміни, належать auto (авторегулятор), anti (антиферомагнетизм), macro (макрогенератор), metron (ватметр), micro (мікроіндикатор) тощо.

Чимало термінів запозичено з німецької мови: вентиль, дросель, зумер, кабель, вебер, ом, демпфування. Ці запозичення є назвами пристроїв, одиниць вимірювання та процесів. З англійської мови запозичено 17% термінів на позначення пристроїв, одиниць вимірювання, ізоляційних речовин: адаптер, вариконд, діелектрик, емітер та ін. Вони з’явилися в українській мові в 90-х рр. ХІХ ст.

Запозичені терміни стали основою створення цілих термінологічних гнізд, які лексично збагатили українську термінологію: конденсатор – конденсаторний, конденсувати, конденсований, конденсатор електричний, тощо.

Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Процес метафоризації – це вміння пізнавати одні предмети через інші, а нові явища – через порівняння з уже відомими. Підставою для метафоричного переносу є:

Функціональна та зовнішня схожість (жила, слово, хвилі). Порівняймо: жила – «судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини» і «провід кабелю». Підстава для переносу – переносити що-небудь (функціональна) і вигляд трубки (зовнішня).

Найбільша кількість термінів створює на основі метонімічного переносу «процес – предмет»: витік, вихід, вхід, загородження, заземлення, запис, притиск, прокладка, стік тощо. Наприклад: заземлення – «з’єднання з землею» і заземлення – «провідник і напівпровідник,що використовується для з’єднання електричних установок із землею».

Перенос «процес – результат», властивий створенню термінів виклик, збій, обмотк, згин, розрив тощо. Наприклад: вимір – «визначення будь-якої величини чогось» і вимір – «величина, що вимірюють».

На основі перенесення «процес – величина» утворені терміни гучність, опір, освітленість, яскравість тощо: гучність – «дзвінке звучання, далека чутність» і гучність – «суб’єктивна оцінка інтенсивності сприйняття на слух звукового коливання».

Морфологічна деривація – основний спосіб словотворення в українській мові й один із найбільш продуктивних у електротехнічній термінології. Морфологічним способом утворено близько 32% аналізованих термінів.

Одним з основних способів творення електротехнічних термінів є суфіксація. Більшість термінів утворено за допомогою суфіксів -ач, -ість, -изм, -іj-, -ціj-, -аціj-, -к-, -н’-, -н’н’-, -ник, -тор/-атор на національній мовній основі. Вони мають різну продуктивність. Основним засобом творення українських девербативних електротехнічних термінів на позначення предметних понять є суфікс -ач. Їхніми твірними основами виступають дієслова недоконаного виду на –а-, -ува, напр.: вимика-(ти) – вимикач, заземлюва-(ти) – заземлювач, підсилюва-(ти) – підсилювач та ін. Нерідко словотворчими засобами термінологічних назв є іншомовні суфікси. Для вираження різноманітних процесів в українській електротехнічній термінології використовуються іменники, реформовані на основі словотвірних типів із суфіксами -іj-, -ціj-, -аціj-, напр.: генерува-(ти) – генерація, індукува-(ти) – індукція, синхронізува-(ти) – синхронізація та ін. Твірними для таких дериватів з погляду синхронної системи словотвору є дієслівні основи на -ува-; -ізува-/-изува-. Зазначені віддієслівні словотвірні типи особливо продуктивні в цій терміносистемі. Префіксально-суфіксальний спосіб відзначається невисокою продуктивністю у творенні української електротехнічної термінології. Чималі труднощі для диференціації прикметників становить їхній семантичний і структурний зв’язок з твірними основами. Такий характер сучасних структурно-семантичних зв’язків прикметників з твірними основами спричинився до того, що дослідники словотвору неодностайні в принципах поділу прикметників із префіксами прийменникового походження за способами творення. Деякі мовознавці пояснюють це явище полімотивацією похідних основ. В.М.Русанівський вважає, що терміни з першо- можна умовно розглядати на тлі словосполучень, якщо вважати першу частину складання слів скороченим прикметником: першоджерело, першоелемент тощо. Ці терміни, розгортаючись у відповідні словосполучення, перетворюються на суму слів, позбавлених єдиного змісту.

Серед словотворчих засобів поповнення лексичного складу української електротехнічної терміносистеми важливе місце належить абревіації. У цій термінології наявні такі структурні типи абревіатур: а) ініціальні, б)комбіновані (змішані), в) графічні (умовні) скорочення.