Порядок Фізаральні – Physarales

Найчисленіший порядок класу, який характеризується наявністю макроскопічних фанероплазмодіїв, яскраво забарвлених у різні відтінки червоного, жовтого, рожевого або коричневого кольорів. Плодові тіла представлені плазмодіокарпами, еталіями та спорангіями. Капіліцій майже нерозгалужений, гладкий або має вузликоподібні потовщення, утворені відкладами вапна. Перидій та ніжки спорангіїв також містять вапно. У видів, що утворюють спорангії на ніжках, часто наявна колонка, яка, проте, як і ніжка, утворюється субгіпоталічним шляхом. Спори темнозабарвлені.

До порядку належать види, які зустрічаються зазвичай на гнилій деревині, в лісовій підстилці або на піднятих над землею гілочках. Найвідомішими представниками є роди Physarum, Fuligo та Mucilago.

Рід фізарум - Physarum утворює макроскопічні, добре помітні фанероплазмодії. Вони мають віялоплдібну форму і складаються з системи розгалужених жилок. Жилки товсті при основі, далі рівномірно, переважно дихотомічно галузяться і потоншуються. Кожна жилка складається з периферичного шару гелеподібної, обмежено рухомої цитоплазми та центральної зони з рідкої і дуже рухливої цитоплазми, яка почергово пульсуюче рухається вперед та назад, обумовлюючи явище, відоме під назвою човникових рухів цитоплазми. Рух у передньому напрямку дещо довший, ніж у зворотньому, і завдяки цьому на передньому боці цитоплазми утворюються псевдоподії, за допомогою яких плазмодій рухається.

Плодові тіла фізаруму - це переважно сферичні спорангії на видовженій ніжці, рідше - плазмодіокарпи. Перидій та капіліцій спороношення слизовика містять багато вапна, яке легко виявляється простою реакцією на скипання зі слабким розчином соляної кислоти. Одним з найпоширеніших видів є фізарум зелений (Physarum viride), що утворює великі скупчення з численних зеленкуватих спорангіїв на видовжених ніжках. Перидій розтріскується на неправильні фрагменти, капіліцій в місцях галуження має вузлики з аморфного вапна.

Рід фуліго — Fuligo є одним з найпоширеніших фізарових слизовиків. Він належить до відомих їстівних представників міксомікотових. Яскраво-жовті фанероплазмодії фуліго септичного (Fulogo septica), які сягають 20 см у ширину та до 5 см завтовшки, на території Українських Карпат місцеві жителі вживають у їжу. У смаженому вигляді вегетативне тіло цього слизовика за смаком нагадує яєшню.

Плодові тіла слизовика представлені еталіями. Вони мають подушковидну форму, вкриті досить товстим щільним і ламким кортексом, який може бути забарвлений у білуватий, сірий, жовтий, бурий і навіть червонуватий колір. Кортекс просякнутий вапном, яке відкладається на поверхні у вигляді добре помітних дрібних кристалів. Всередині еталій виповнений спорами, скупчення яких мають зеленувато-сірий або чорно-фіолетовий колір. Нитки капіліцію розгалужені, безбарвні, і в місцях галужень інкрустовані веретеновидно здутими вапняковими вузликами. Еталії фуліго часто можна зустріти на пеньках, відмерлих рослинних залишках (листі, опалих гілках) або прямо на землі влітку та на початку осені.

Рід муциляго - Mucilago також утворює еталії. Вони забарвлені у білий, сірий або кремовий колір, і утворюються після злиття багатолопатевих спорангіїв, внаслідок чого набувають характерної форми намету з багатьма поверхневими складками. Всередині еталію розташовуються темнуваті спори та капіліцій, утворений звапняковілими платівками, які позбавлені вапнякових вузликів.

Муциляго часто можна зустріти в лісах, особливо - хвойних. Переходячи у стан спороношення слизовик часто виповзає на гілочки, які по відношенню до поверхні грунту розташовубться більш-менш вертикально.