Порядок Сапролегніальні – Saprolegniales

Міцелій добре розвинутий, багатоядерний, несептований. Безстатеве розмноження дводжгутиковими зооспорами, часто двох типів, які формуються в циліндричних видовжених зооспорангіях. Переважно паразити водоростей та водних тварин, поширені в прісних водоймах, рідше в морях.

Рід сапролегнія – Saprolegnia. (рис. 34). Міцелій сапролегнії несептований, складається із слабо розгалужених безбарвних гіф, які вкриті тонкою ніжною оболонкою. Цитоплазма зерниста, з добре помітними продовгуватими вакуолями. На кінцях гіф утворюються зооспорангії – довгі булавовидні здуття, відокремлені клітинною перегородкою від решти гіфи. Зооспори після дозрівання виходять через отвір на верхівці зооспорангія. Після виходу зооспор від зооспорангія лишається порожній чохол, в який може вростати наступний зооспорангій від цієї ж гіфи. Цей процес називається проліферацією, іноді він може повторюватись 5-6 разів. Зооспори, що вийшли з спорангію, мають грушовидну форму і два передні джгутики різної довжини та будови (один гладенький, інший перистий). Після нетривалого періоду активного руху ці зооспори зупиняються, вкриваються оболонкою і, внаслідок проростання, дають початок вторинним зооспорам нирковидної форми. Наявність двох різних за морфологією джгутикових стадій в життєвому циклі називають дипланетизмом. Нирковидні зооспори прямують до субстрату і проростають міцелієм. Оогонії та антеридії утворюються на коротких бокових гіфах поблизу субстрату. Перш за все помітні кулясті оогонії, які в зрілому стані виповнені темними сферичними яйцеклітинами. У сапролегнії в одному оогонії утворюється до восьми яйцеклітин. Антеридії розташовуються поряд з оогоніями. Окремий антеридій являє собою розширений кінець бокової гіфи і відокремлений від неї перегородкою. Антеридій прикладається до оогонія, дає кілька запліднюючих відростків, які проходять через пори у товстій оболонці оогонія, і переливає в яйцеклітини частину свого вмісту з одним ядром. Зазвичай кілька антеридіїв обростає один оогоній. Після запліднення яйцеклітини утворюється зигота, яка вкривається щільною двошаровою оболонкою (такі зиготи часто називають ооспорами або зигоспорами), і після деякого періоду спокою проростають, утворюючи зооспорангій з зооспорами. В деяких оогоніях ооспори утворюються партеногенетично.

Представників цього роду завжди можна зустріти у вигляді ватоподібного пуху на органічних залишках тваринного походження в річці або ставку. Найчастіше вони розвиваються сапротрофно на мертвій рибі, комахах, жабах, раках, але можуть і паразитувати на ікрі риби та жаб, а також мальках риб, наносячи цим значні збитки рибним господарствам. Найпоширенішим видом, що паразитує на рибах та їх ікрі, є S. parasitica.

Порядок Пероноспоральні – Peronosporales. Самий великий за чисельністю видів порядок в складі відділу Oomycota. Об'єднує біля 250 видів. Безстатеве розмноження – спорангіями (конідіями), які утворюються на спеціалізованих гіфах – конідієносцях (або спорангієносцях).

Рід плазмопара – Plasmopara (рис. 35). Види цього роду викликають захворювання вищих рослин – несправжню борошнисту росу. Один із видів – P. viticola – п. виноградова – викликає захворювання винограду, яке відоме також під назвою "мільдью". Міцелій гриба міжклітинний, розпростертий, з дрібними присосками. Конідієносці (спорангієносці) виходять пучками через продихи, ближче до верхівки моноподіально, майже під прямим кутом розгалужені, кінцеві розгалуження мають зубоподібні короткі гілочки. Конідії (спори) яйцеподібні, на верхівці без горбочка. Оогонії круглі, оболонка багатошарова, безбарвна або жовтувата, ооспори – жовтуваті або коричневі з гладенькою або складчастою оболонкою. Ооспори проростають навесні ниткоподібною гіфою із здуттям на кінці – первинний зооспорангій. У ньому утворюється 8-10 дводжгутикових зооспор. Зооспори, потрапляючи в краплину води на листку чи іншій тканині рослини, прямують до продихів, втягують у себе джгутики, вдягаються тонкою оболонкою і проростають нитковидною гіфою. Гіфа проникає в тканини рослини через продихи і за допомогою гаусторіїв присмоктується до клітин листка. Ріст міцелію в рослині продовжується тривалий час. Потім гриб спороносить (конідіально) і за вегетаційний період дає 7-11 поколінь безстатевого спороношення. Конідії можуть проростати зооспорами, якщо потрапляють у краплину води, або безпосередньо гіфою, якщо вони не у водному середовищі. Ооспори утворюються всередині уражених тканин і зимують в опалому листі.

Гриб уражає всі нездерев’янілі наземні органи винограду. Захворювання проявляється навесні появою на молодому листі блідо-зелених або жовтуватих плям, які з часом стають маслянистими і буріють. На нижньому боці листків, на пошкоджених ділянках листа, з’являється рясний білуватий наліт – пучки конідієносців. Основні заходи боротьби з мільдью винограду – обприскування виноградників "Бордоською сумішшю" та введення стійких до захворювання сортів винограду.

Порядок пітіальні – Pythiales. Порядок об'єднує види, які мають безстатеве спороношення у вигляді зооспорангіїв або конідій, які, в залежності від умов, проростають зооспорами або гіфами. Спорангієносці розгалужені, добре відрізняються від вегетативних гіф міцелію.

Рід фітофтора – Phytophthora. Найпоширеніший вид роду – Ph. infestans – ф. інфекційна або ф. картоплі – дуже небезпечний паразит картоплі та інших пасльонових, зокрема, помідорів, може спричинити повну втрату врожаю. Захворювання, яке викликає цей гриб, має назву "фітофтороз". Збудник захворювання поширений скрізь, найбільш інтенсивно розвивається у вологу погоду.

Цікавим фактом, пов'язаним з цим грибом, є його безпосередній вплив на історичні процеси людства, зокрема, цей гриб знищив плантації картоплі в Ірландії та Німеччині у XIX ст., викликавши масову еміграцію населення з цих країн.