Соціальна взаємодія, типологія.

Семінарське заняття № 5

Тема: «Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль»

Соціальна взаємодія, типологія.

Головною особливістю соціального життя є взаємодія індивідів, соціальних груп у межах відповідних соціальних інститутів. Соціальна взаємодія — система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших. У процесі її реалізується соціальна дія партнерів, відбувається взаємне пристосування дій кожного з них, одностайність у розумінні ситуації, усвідомленні її смислу дій, певний ступінь солідарності між ними. Види соціальної взаємодії класифікують:

— за кількістю суб'єктів взаємодії: між двома людьми, між індивідом і групою, між групами;

— за характером взаємовідносин суб'єктів взаємодії: односторонні та двосторонні, солідарні (узгоджені) та антагоністичні (ворожі);

— за терміном: короткочасні й довгочасні;

— за наявністю (відсутністю) організованості: організовані та неорганізовані;

— за свідомістю взаємодії: усвідомлені та неусвідомлені;

— за «матеріальністю» обміну: інтелектуальні (ідейні), почуттєві (емоційні) та вольові.

Існують два основних рівні дослідження соціальної взаємодії: міжособова (основний фокус досліджень на мікрорівні) та інституційна інтеракція (на макрорівні суспільства). У будь-якому соціальному контексті поєднуються елементи їх обох. Аналізу соціальної взаємодії присвячено чимало наукових теорій.

Типологія соціальних взаємодій складається залежно від характеру актів, тобто. дій, скоєних взаємодіючими суб'єктами. Існує велика кількість варіантів, їх Сорокін розбирає найважливіші. Просто назву їх:

залежно від продукування інеделания (стримування і терпіння);

взаємодія одностороннє і двостороннє;

взаємодія тривале і тимчасове;

взаємодія антагоністичне ісолидаристическое;

взаємодія шаблонне і нешаблонне;

взаємодія свідоме і несвідоме;

взаємодія інтелектуальне,чувственно-емоциональное і вольове.

3. Типологія соціальних взаємодій складається залежно від провідників. Тут Сорокін виділяє: а) форми взаємодії залежність від природи провідників (звукове,свето-цветовое,двигательно-мимическое,предметно-символическое, у вигляді хімічних реагентів, механічне, електричне, теплове); b) взаємодія безпосереднє і опосередковане.