Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним — суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, встановлені фінансово-правовими нормами.
Суб'єктивні права — це міра дозволеної (можливої) фінансовому або фінансово-кредитному органу поведінки для задоволення інтересів держави або територіальної громади у галузі публічної фінансової діяльності, забезпечена юридичними обов'язками другого учасника правовідносини. За іншим учасником закріплено юридичний обов'язок, тобто міра належної поведінки, забезпечена можливістю державного примусу. Наприклад, у бюджетних відносинах бюджетна організація (розпорядник бюджетних коштів) матиме юридичний обов'язок щодо здійснення будь-яких платежів через уповноважені органи Державного казначейства України, яким у такому разі належать суб'єктивні права. Платник податків при розрахунку суми податку, перерахуванні його до бюджету, поданні податкової звітності є носієм юридичних обов'язків, натомість податковий орган має суб'єктивні права. Податковий орган як носій суб'єктивних прав наділено мірою дозволеної (можливої) поведінки — здійснення контролю за справлянням податків. Платника податків як носія юридичного обов'язку наділено мірою належної поведінки — у встановлених законом випадках самостійно обчислити суму податку, своєчасно сплатити його до бюджету відповідного рівня й подати податкову звітність. У процесі регулювання суспільних відносин можуть (-кластися два основних типи зв'язку між суб'єктивними юридичними правами й обов'язками. Зокрема, коли правове регулювання спрямоване на те, щоб закріпити й упорядкувати дані суспільні
відносини, виникають правовідносини пасивного типу. Певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на решту, покладаються пасивні обов'язки — утримуватися від певних дій. Так, до правовідносин пасивного типу належать фінансові відносини, що закріплюють компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності держави. З іншого боку, коли правове регулювання спрямоване на те, щоб забезпечити з правового боку розвиток, динаміку суспільних відносин, виникають правовідносини активного типу. У цьому разі на певних учасників покладаються активні юридичні обов'язки — вчинення позитивних дій, а зміст суб'єктивного права полягає у можливості вимагати такої поведінки від зобов'язаної особи. Отже, у змісті правовідносин активного типу головними є юридичні обов'язки. Суб'єктивне право іншого учасника полягає у можливості вимагати від зобов'язаної особи виконання обов'язків. Зокрема, правовідносинами активного типу є податкові відносини. Об'єктом фінансових правовідносин є публічні фонди коштів, що їх формують, розподіляють і використовують внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасники фінансових відносин. Ураховуючи значення публічної фінансової діяльності для функціонування держави, об'єкт фінансових правовідносин завжди буде пов'язаний з інтересом держави. Суб'єктами фінансових правовідносин є держава, територіальні громади в особі уповноважених органів, юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. З одного боку, учасником фінансових відносин є суб'єкти, що представляють інтереси держави у сфері публічних фінансів, зокрема Міністерство фінансів, Державне казначейство, Національний банк тощо, з іншого — суб'єктами є юридичні й фізичні особи, які, виконуючи покладені на них юридичні обов'язки, сприяють мобілізації або використанню фінансових ресурсів. Так, суб'єктами фінансових відносин можуть бути як платники податків — підприємства, організації, громадяни (в тому числі резиденти й нерезиденти, податкові агенти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів відповідних рівнів. Окремі правові інститути або під-галузі фінансового права мають особливості щодо суб'єктивного складу. Наприклад, учасниками бюджетних відносин можуть бути лише юридичні особи, громадяни в них участі не беруть. Глава 4. ФІНА НСОВО-ПР АВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ 139 Для існування фінансових правовідносин необхідні також юридичні факти, що поділяються па дії та події. Юридичні факти це життєві обставини, що приводять у дію норми прана, що призводить до певних наслідків— виникають, змінюються або припиняються правові відносини. Дії у фінансових відносинах можуть бути правомірні й неправомірні. Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на: — юридичні акти — правомірна дія учасника фінансових правовідносин, спрямована на отримання правового результату. Юридичні акти можуть бути індивідуальними. Наприклад, таким є кошторис бюджетної установи, податкова декларація платника податків, акт ревізії, складений контролером Рахункової палати України, тощо; — юридичні вчинки — правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов'язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб'єкта відносин. Наприклад, юридичним вчинком буде надання свідчень посадовою особою платника податків щодо сплати обов'язкових платежів. Неправомірні дії — це поведінка, яка не відповідає приписам фінансово-правових норм. Такою є, зокрема, несвоєчасне подання податкової звітності платником податків, нецільове використання бюджетних коштів, порушення терміну повернення банківського кредиту. Юридичні факти у вигляді юридичних подій — це обставини, що не залежать від волі їх учасників, але спричинюють виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин. За наслідками юридичні факти поділяють на правотвірні, правозмінювані та правоприпинювані. Фінансові правовідносини — це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання публічних фондів коштів.
|
