Джерела бюджетного права
Джерело права як явище і як поняття, що його відображає, розглядають в юридичній літературі з різних сторін і в різних аспектах. Використовують і етмологічні, і природні (географічний, біологічний тощо), і соціальні (політичний, ідеологічний, соціальний і т. ін.), й економічні, й філософські фактори". Тра- 1 Химичева Н. И. Субьекті,] сопетского бюджетного прана/ II. II. \пмп 2 Наприклад, див. -.Марчснко М. II. Мето.. кп права / М. 11. Марченко. М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2007. 7(і() с 15-219 226 Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО ГЛЙІ І БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ 227
диційно джерело права розглядають і у формально-юридично му плані, коли увага концентрується на засобах або способах внутрішньої організації правової матерії, а також на формах її вираження зовні. На відміну від первинних (матеріальних, соціальних та інших) джерел права, формально-юридичні є вторинними джерелами права. їх випускають у вигляді законів та під-законних нормативно-правових актів, і вони існують відносно один одного в чіткому ієрархічному, субординаційному порядку, взаємопідпорядковуються, доповнюють і деталізують один одного. Із формально-юридичної точки зору, джерелами бюджетного права є норматишю-правові акти, що містять норми та приписи у сфері бюджету, бюджетної діяльності, бюджетних відносин, їх перелік міститься у ст. 4 Бюджетного кодексу України1 й охоплює: 1) Конституцію України; 2) Бюджетний кодекс України; 3) Закон про Державний бюджет України; 4) інші закони, що регулюють бюджеті правовідносини; 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України, що регулюють бюджетні відносини; 6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі й на виконання Бюджетного кодексу, інших законів, нормативно-правових актів уряду, що регулюють бюджетні відносини; 7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного кодексу та нормативно-правових актів уряду й центральних органів виконавчої влади. Крім того, до джерел бюджетного права слід віднести й міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. У бюджетного права надзвичайно багато джерел, причому не так постійного, як періодичного характеру. Причина — щорічне прийняття представницькими органами влади актів про всі бюджети, які входять до бюджетної системи країни, та актів, що 1 Хоча ст. А Бюджетного кодексу України називається «Склад бюджетного законодавства», за змістом нона ьизначас сукупність нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні підносили, що с значно ширшим, ніж просто бюджетне законодавстно, і дас підстаии гоїюрити саме про джерела бюджетного права. На підтвердження цього див.: Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / за паї-, ред. П. В. Мельника. — К.: Юрінком Іитер, 2003.- С. 13-16. ЇМ Приймають органи тікші,пгіпі влади па ним ні,шия затверджених бюджетів. І таких актіїї нараховують монад 10 тисяч, хоча ,'ДІ'ОІЯЬІІІОГО ПОПИ СТОСУЮТЬСЯ МІСЦГІІІІХ ОЮДЛеІІП, ІІПДНОЧІІГ І щодо Державного бюджету таких актів може щороку оутп кіль КШ'от (переважмо відомчого характеру). Конституція України (ст. 95) визначає загальні засади фор муііііинм бюджетної системи України, побудовані на сирлигд,/шному й пеунередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Лише Закон про Дер жавшій бюджет України визначає будь-які видатки держави па загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Отже, Конституція обмежує фінансові ресурси, якими може оперувати уряд протягом бюджетного періоду для забезпечення державної політики. Принципом бюджету є його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України має бути оприлюднено. 11 а виконання завдань та положень Конституції України було розроблено і 21 червня 2001 р. прийнято Бюджетний кодекс України — єдиний допоки кодифікований акт у сфері фінансової діяльності. Кодекс установив верховенство бюджетного законодавства, оскільки всі нормативно-правові акти мають застосовуватися у частині, що не суперечить йому та Закону про Державний бюджет України (ст. 4). У Кодексі визначено структуру та принципи бюджетної системи, дано поняття бюджетного процесу та встановлено компетенцію його учасників, висвітлено міжбюджетні відносини. Бюджетний кодекс складається із загальної та особливої частин, що має шість розділів. Бюджетний кодекс посідає чільне місце в механізмі правового регулювання бюджетних відносин. Одним із його завдань стало сприяння швидшому просуванню України до фіскальної децентралізації. У цьому плані Бюджетний кодекс орієнтується та спирається на два важливі законодавчі акти — Конституцію України та ЗУ «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (зі змінами), в яких передбачено поступове ослаблення чималої фіскальної влади, зосередженої па обласному та районному рівнях, та створення міцних бюджетів на рівні міст, сіл і селищ, здатних ухвалювати власні видаткові рішення й фінансувати їх переважно з власних джерел доходів. Водночас у чинному законодавстві й досі відсутній механізм реалізації спільної програми фіскальної децентралізації. Відпоїв* 228
|