Глава 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ... 577

ия держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самовря­дування. Борг класифікують за типом кредитора та за тином боргового зобов'язання.

Залежно від ринку розміщеним позики, джерела надходжен­ня коштів, валюти запозичення державний борг поділяють па внутрішній та зовнішній.

Внутрішній державний борг — заборгованість держави пе­ред домогосподарствами й фірмами даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Щороку при затвердженні Закону про Державний бюджет, Верховна Рада України затверджує граничні обсяги державного боргу на наступний рік із відповідною розбивкою сум внутріш­нього та зовнішнього боргів, а також граничний обсяг надан­ня гарантій. Закон України «Про державний внутрішній борг України» зобов'язує Верховну Раду до щорічного затвердження структури державного внутрішнього боргу на відповідний рік.

Зовнішній державний борг заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами, міжнародними фі­нансовими організаціями.

Згідно з Бюджетним кодексом України, обсяг основної суми державного боргу не повинен перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП України. У разі перевищення цієї величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний ужити заходів для при­ведення її у відповідність зі встановленими законодавством ви­могами. Такі ж параметри щодо співвідношення максимального розміру державного боргу та ВВП застосовують і в країнах ЄС.

Боргова складова у системі публічних фінансів має функціо­нальне походження від державного кредиту і в умовах економіч­ного сьогодення України набуває особливого значення. Держав­ні запозичення здійснюють для покриття бюджетного дефіциту на державному й регіональному рівнях, цільового фінансування різних програм, поповнення необхідних резервних активів.

Ретроспективний аналіз засад формування й обслуговування дер­жавного боргу України, а також управління ним дає змогу виділити кілька етапів цього процесу.

Перший із них (1991 р. — перша половина 1994 р.) характеризу­ється безсистемним утворенням і нагромадженням боргу: залучали­ся прямі кредити НБУ, надавалися урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам, урегульовувалися боргові взає­мовідносини з Російською Федерацією. Па початок 1994 р. держав-

37-219

578 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

ний борг України становив 4,8 млрд доларів (у тому числі зовніиі ній - 75%).

На другому етапі (друга половина 1994 р. — перша половина 1997 р.), одночасно з подальшим провадженням боргової політики активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внут­рішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Складні проблеми управління державним боргом виникли на третьому етапі, що розпочався з другої половини 1997 р. Необхід­ність виконання Україною своїх боргових зобов'язань у сполученні зі світовою фінансовою кризою дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловіс­ної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень спря­мовувалася на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 01.01.2000 р. загальна сума державного боргу становила 15,2 млрд до­ларів, у тому числі зовнішнього — 12,4 млрд і внутрішнього — 2,8 млрд доларів.

Водночас цей період характеризувався високою дохідністю за об­лігаціями державної позики. Проте незадовільні приватизаційні про­цеси, ненадходження податкових платежів до бюджету призвели до зростання вартості запозичень. Окрім того, інвесторами ставали й нерезиденти, тому з'явилася тенденція до трансформації державного внутрішнього боргу в зовнішній. Наприкінці 1998 р. уряд зіткнувся із серйозними труднощами щодо погашення боргових зобов'язань, за якими настав термін розрахунку. Тому вперше в Україні було запо­чатковано комплекс заходів з уповільнення темпів зростання держав­ного боргу, здійснення конверсійних процедур та продовження се­реднього терміну погашення державних боргових зобов'язань шляхом реструктуризації державного боргу України. Зокрема, для зменшен­ня тиску на видаткову частину Державного бюджету було здійснено конверсію облігацій державної внутрішньої позики. Це дало змогу подовжити термін повернення залучених коштів, зменшивши тиск виплат у 1998—1999 рр. Тому вважають, що критичним в Україні був 1999 р., коли державний борг становив 61% (48,2% прямий і 12,8% гарантований).

2000 р. став піком реструктуризації державного боргу України. Саме тоді існувала пайреальиііпа заіроза того, що кредитори вису­нуть вимоги достроково сплатити нею суму боргу за невиконання зобов'язань за позиками, що нризнело б до дефолту. Однак на той час було успішно здійснено реструктуризацію зовнішнього комерційно­го боргу на суму близько 2,2 млрд доларів СІЛА. З іншого боку, Мі­ністерство фінансів України на підставі ЗУ «Про реструктуризацію