Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ... тивні інструменти для передачі кредитного ризику; (9) фінансові ко­нтракти щодо різниці.

 

тивні інструменти для передачі кредитного ризику; (9) фінансові ко­нтракти щодо різниці.

Директива містить перелік послуг з інвестування та види інвести­ційної діяльності, зокрема прийняття та передача замовлень щодо одного чи більше фінансових інструментів; виконання замовлень від імені клієнтів; здійснення операцій за власний рахунок; управління активами; консультування з інвестування; андеррайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на основі твердих зобов'язань; розміщення фінансових інструментів без твер­дих зобов'язань; керування багатосторонніми торговельними засоба­ми. Директива визначає критерії прозорості й інтегрованості фінан­сового ринку.

В Україні, відповідно до статей 1 та 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-Ш (зі змінами), до фінансових послуг та операцій з фінансовими активами належать: випуск пла­тіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; довірче управління фінансовими активами; діяльність з обміну валют; залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо їх подальшого повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику (й на умовах фінансового кредиту); надання гарантій та поручительств; переказ грошей; послуги у сфері страхування й накопичувального пенсійного страхування; торгівля цінними паперами; факторинг. До фінансових послуг можна зараховува­ти також інші операції, що відповідають визначеним вище кри­теріям.

Право на здійснення операцій з надання фінансових послуг належить фінансовим установам, а у випадках, коли це прямо передбачено законом, і фізичним особам—суб'єктам підприєм­ницької діяльності. Надання фінансових послуг переважно є виключним видом діяльності фінансової установи. Дане об­меження, як і решта обмежень щодо надання окремих фінан­сових послуг, закріплено в законах про діяльність відповідних фінансових установ та нормативно-правових актах державних органів, що регулюють ринки фінансових послуг. Разом із тим у нормативно-правових актах може передбачатися можливість надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статутом не є фінансовими установами. У та­кому разі відповідно до законодавства фінансові послуги нада-

питимуть суб'єкти підприємницької діяльності на підставі дого­вору.

11 ід ринками фінансових послуг розуміють сферу діяль­ності учасників ринків фінансових послуг із метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінан­сових послуг належать професійні послуги на ринках банків­ських, страхових, інвестиційних послуг, операцій із цінними па­перами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

У широкому розумінні фінустановами є установи, організа­ції, що займаються рухом, інвестуванням або кредитуванням грошових коштів, діяльністю з фінансовими інструментами або паданням фінансових послуг. Фінансові установи входять до фінансової системи держави і виконують операції з фінансо­вими ресурсами, беруть участь у здійсненні або регулюванні фі­нансових відносин та зв'язків.

За ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа — це юридич­на особа, яка надає одну чи кілька фінансових послуг і яку внесено до відповідного реєстру, встановленого законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбар­ди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інститу­ти спільного інвестування (корпоративні й пайові інвестиційні фонди) та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг з урахуванням вимог антимо-нопольного законодавства та законодавства про захист від не­добросовісної конкуренції.

За чинним законодавством, фінансові установи можуть ство­рюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо зако­ни з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень. Наприклад, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» закріплює, що банки можна ство­рювати у формі акціонерного товариства або кооперативного банку (ст. 6). Корпоративні інвестиційні фонди, відповідно до ст. 7 ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)», створюють у формі відкрито­го акціонерного товариства. Особа набуває статусу фінансової установи лише після внесення про неї запису до відповідного

39*

612. ____________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБ І Г ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

державного реєстру. Такими є Державний реєстр фінансових установ, Державний реєстр банків тощо.

Публічні аспекти організації діяльності на ринках фінансо­вих послуг передусім полягають у сфері організації та здійснен­ня державного регулювання таких ринків.

Чинне законодавство визначає як мету державного регу­лювання ринків фінансових послуг в Україні:

1) провадження єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;

2) захист інтересів споживачів фінансових послуг;

3) створення сприятливих умов для розвитку та функціону­вання ринків фінансових послуг;

4) надання умов для ефективної мобілізації й розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг і захисту прав їх учасників;

6) дотримання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства;

7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;

8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг;

9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фі­нансових послуг.

Реалізація зазначених цілей на практиці передбачає застосу­вання правового інструментарію, серед якого провідне місце по­сідають механізми та способи правового регулювання, визначе­ні нормами фінансового права. Водночас певний регулювальний вплив на функціонування ринків фінансових послуг чинять норми господарського права (наприклад, стосовно запобігання монополізації та недопущення недобросовісної конкуренції) й адміністративного права. Зрозуміло і те, що власне фінансові послуги будуються, переважно, на цивільно-правових засадах.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових по­слуг здійснюється шляхом:

1) ведення державних реєстрів фінансових установ та ліцен­зування діяльності з надання фінансових послуг;

2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансо­вих установ;