Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

Вищезгаданий Закон закріплює статус центробанку як особ­ливого центрального органу державного управління. Нацбанк є підзвітним Верховній Раді України, Президенту України і неза­лежним від органів державної влади. При цьому підзвітність НБУ означає: 1) призначення на посаду та звільнення Голови НБУ Верховною Радою України за поданням Президента Украї­ни (конституційною більшістю голосів); 2) призначення та звіль­нення Президентом України половини складу Ради НБУ; 3) при­значення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради НБУ; 4) доповідь Голови НБУ Верховній Раді Украї­ни про діяльність НБУ; 5) надання Президенту України та Вер­ховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.

Не допускається втручання органів законодавчої й виконав­чої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повнова­жень Ради НБУ чи Правління інакше, як у межах, визначених законом.

Із Кабінетом Міністрів Нацбанк проводить взаємні консуль­тації з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснен­ня загальнодержавної програми економічного й соціального розвитку. Він підтримує економічну політику уряду в тому разі, якщо вона не заважає забезпеченню стабільності грошової оди­ниці України.

Свою діяльність НБУ будує на принципах законності, неза­лежності, підзвітності, економічної самостійності, спеціальної правоздатності, організації на базі державної власності тощо. Нацбанк є економічно самостійним органом, який здійснює ви­датки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошто­рису, а у визначених законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України. У межах утілення зазначеного принципу НБУ може виконувати ряд операцій для забезпечен­ня своїх функцій, зокрема надання кредитів комерційним бан­кам та іншим фінансово-кредитним установам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування НБУ; здійснення дисконтних операцій з векселями і чеками; купівлю-продаж на вторинному ринку цінних паперів тощо.

Спеціальна правоздатність центробанку реалізується також через наявність обмежень щодо його діяльності, в тому числі через заборону Нацбанку: бути акціонером або учасником бан­ків та інших підприємств, установ; здійснювати операції з неру-

хомістю, крім тих, що пов'язані із забезпеченням діяльності бан­ку і його установ; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає його функціям. Проте за­значені обмеження не стосуються набуття з метою покриття за­боргованості Нацбанку будь-яких прав та активів за умови їх відчуження в найкоротший термін; виконання операцій у межах визначених законом повноважень, а також участі в капіталах ін­ших підприємств та установ, що забезпечують діяльність центро­банку.

Статутний капітал НБУ є державною власністю, він ста­новить 10 млн гривень і може бути змінений за рішенням Ра­ди НБУ. Нацбанк як юридичну особу наділено всіма ознаками юридичних осіб, зокрема відокремленим майном, що є об'єктом права державної власності й перебуває у його повному господар­ському віданні.

До основних принципів, що забезпечують економічні засади діяльності банку, належить принцип діяльності без мети отри­мати прибуток. Особливі привілеї іі панівне становище цент­рального банку накладають па нього зобов'язання, які відсува­ють на другий план отримання прибутків. Оскільки ІІБУ мас змогу не обмежувати себе лише метою отримання прибутку, він слугує суспільним цілям, регулюючи параметри грошово-кре­дитного ринку, зокрема такі, як відсоткові ставки.

Така можливість одержувати доходи надає Нацбанку подвій­ного правового статусу — як суб'єкта господарської діяльності та як особливого органу державного управління. НБУ за підсум­ками року в разі перевищення кошторисних доходів над кош­торисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України на рік, що настає за звітним, позитивну різницю, частину якої в обсязі 25%, але не менше 1 млрд гривень, щорічно спрямовують на поповнення кош­тів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи, а перевищення витрат над доходами відшкодовують за рахунок Державного бюджету України на рік, що настає за звітним. Формування фондів та ре­зервів Національного банку на покриття фінансових ризиків, пов'язаних із виконанням його функцій, здійснюється згідно з положенням, затвердженим Радою НБУ. Кошторис доходів та витрат НБУ також має затверджувати Рада НБУ. Такий підхід щодо закріплення економічної незалежності НБУ є притаман-

616