Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМИ

ЛЛ

 

касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.

Нова редакція цього Закону, прийнята Верховною Радою України 07.12.2000 р., внесла істотні корективи в регулювання банківської справи. Однією з головних причин реформування її була спрямованість державної політики на уніфікацію банків­ських стандартів і гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС.

Чинне законодавство визначає банк як юридичну особу, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати сукупно такі операції: залучен­ня до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття й ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. З цього визначення ви­пливає суть банківської діяльності, її характерні риси, розроб­лені теорією банківського права.

Банківську діяльність, яка є досить широким поняттям, слід розглядати як один з елементів фінансової діяльності держа­ви. Складний комплексний характер відносин, що виникають у сфері банківської діяльності, застосування імперативного й дис­позитивного методів правового регулювання спричинюють і те­оретичні проблеми у дослідженні її правової природи та прина­лежності до конкретної галузі права. Широкий спектр наукових теорій зараховує правовідносини, що виникають у сфері банків­ської діяльності, й до фінансових, і до господарських, і до ци­вільних. Водночас доцільно розглядати банківські відносини, регульовані нормами права, саме як комплексний правовий ін­ститут.

До банківської діяльності належить комплекс із трьох ос­новних операцій: 1) прийняття грошових вкладів від клієнтів; 2) надання клієнтам позичок і створення нових платіжних за­собів; 3) здійснення розрахунків між клієнтами. Ці операції є базовими й утворюють первинну сферу банківської діяльності. Спираючись на поняття «базова операція», банки можна класи­фікувати на: а) універсальні, що виконують усі базові операції на грошовому ринку та будь-які інші; б) спеціалізовані, які здій­снюють лише частину базових операцій на грошовому ринку.

Чинне законодавство України, зокрема ЗУ «Про банки і бан­ківську діяльність», дає нормативне закріплення поняття спеці-

шинованого банку- Иідіюнідмо.ля сі. І.І.імніу, іміімі и УнріїїііІ можуть функціонувати як універсалі.пі.то як і іііііі.імі юіішіі, зокрема ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (кліріппо ні). За банком закріплено прано самостійно визначати іі.шрнми своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Нідіюпгіно 11 НУ регулює діяльність спеціалізованих банків через скопоміч ні нормативи й нормативно-правове забезпечення здійснюва них цими банками операцій.

У правовому розумінні банківська діяльність є сукупніс­тю правових дій, проваджених певними суб'єктами у формі, якої вимагає закон або договір. У даному аспекті банківська діяльність становить систему постійно здійснюваних угод і опе­рацій, спрямованих на отримання прибутку.

Банк також слід розглядати як підприємство, але особливо­го виду. Якщо в діяльності звичайного підприємства гроші віді­грають головним чином роль засобу платежу, то в банківській діяльності гроші є товаром. Через цю особливість банківське підприємство є настільки своєрідпим, що об'єктивно потребує спеціального правового регулювання, відмінного під загального законодавства про підприємства.

У сучасній теорії банківської справи при характеристиці банків­ських угод, як правило, застосовують поділ банківських операцій на три групи: активні, пасивні та комісійні. Активні операції спрямовані на використання ресурсів банку (наприклад, надання кредитів, здій­снення лізингових операцій).

Пасивні операції покликані залучати кошти. Власний капітал бан­ку, наявний під час його утворення, становить незначну частину його ресурсів. Головна частина — депозити клієнтів. Депозити поділяють­ся на поточні (гроші видають на вимогу вкладника в будь-який час) та строкові (гроші можуть бути зняті з рахунків лише через установ­лений термін).

Комісійні операції — це посередницька діяльність банку: обслуго­вування платежів клієнтів, отримання грошей за борговими зобов'я­заннями (векселями, чеками), за дорученням своїх клієнтів, інкаса­ція, зберігання валютних цінностей та цінних паперів тощо.

Банківська діяльність може мати лише професійний харак­тер і є виключною. Водночас її слід розглядати як підприєм­ницьку діяльність із певною специфікою і певними, притаман­ними лише їй, особливими рисами. Оскільки банки є суб'єктами підприємницької діяльності, вони підпадають під вплив загаль-

 

 

622