Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ... них правових принципів, що

623

них правових принципів, що визначають статус суб'єкта підпри­ємницької діяльності, в тому числі встановлених Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодек­сом України, іншими законами України.

Банківське законодавство має забезпечувати на належному рівні регулювання банківських правовідносин, які мають ряд ознак. Зокрема, банківським правовідносинам притаманна наяв­ність спеціального суб'єкта — банку або кредитної організації та спеціального об'єкта — фінансових інструментів (грошей у без­готівковому й готівковому вигляді, цінних паперів, валютних цінностей). У банківських правовідносинах завжди безпосеред­ньо або опосередковано бере участь держава. І ще одна риса — відсутність вільного вибору в сторін щодо визначення форм правовідносин та правил їх реалізації, що дає підстави стверджу­вати про наявність імперативного методу правового регулюван­ня у зазначених суспільних відносинах.

Підставами для виникнення, зміни або припинення банків­ських правовідносин є правові норми, які містяться у законода­вчих актах, підзаконних актах (передусім це нормативні акти центрального банку); адміністративних актах (зокрема, ліцензії на банківські операції); договорах або угодах кредитно-фінансо­вих установ як між собою, так і з клієнтами (юридичними й фі­зичними особами).

Аналізуючи нормативно-правову базу, можна визначити особливості, притаманні саме банківському законодавству. По-перше, це його міжгалузевий характер. До норм банківської сфе­ри діяльності належать також норми публічного (конституцій­не, фінансове, адміністративне, господарське, кримінальне) та приватного (цивільне, цивільно-процесуальне) права. Усе це свідчить про комплексність банківського законодавства.

Банківське законодавство — це система всіх упорядкова­них певним чином нормативно-правових актів, що регу­люють відносини у сфері банківської діяльності. Воно є зов­нішньою формою банківського права, яке відображає його внутрішню сутність (структуру).

Основні джерела банківського законодавства такі: Консти­туція (Основний Закон) України; загальні закони; спеціальні закони; укази Президента України та постанови Кабінету Міні­стрів України; нормативні акти Національного банку України; локальні акти кредитно-фінансових установ; міжнародні право-

пі акти, звичаї та стандарти; банківські правила та звичаї. Свою дію нормативно-правові акти у сфері банківського права спря­мовують на регулювання відносин, одним з учасників яких обо­в'язково є банківські установи як елемент банківської системи країни.

Банківська система — складова фінансової системи держа­ви, що підпадає під загальну дію економічних законів, чинних у громадянському суспільстві. Вона є внутрішньо організованою, взаємопов'язаною, має загальну мету і завдання.

Банківська система є складовою кредитної системи дер­жави й становить сукупність різних за організаційно-пра­вовою формою та спеціалізацією національних банківських установ, що існують у межах єдиної фінансової системи і єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу (певний історичний період).

В Україні побудовано дворівневу банківську систему, яка базується на взаємовідносинах між банками у двох площинах — по вертикалі та по горизонталі. По вертикалі — відносини під­леглості між центральним банком як таким, що керує, управляє, і низовими ланками— комерційними банками; по горизонта­лі — відносини рівного партнерства між будь-якими низовими ланками. Розподіл адміністративних функцій і операцій, пов'я­заних з обслуговуванням центральним банком грошового обігу, дає змогу враховувати інтереси двох категорій клієнтів — комер­ційних банків і урядових структур, причому перевагу віддають функціям «банк банків» та управлінню діяльністю банківських установ із метою регулювання та контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.

Банківська система України складається з НБУ та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені й діють на території України відповідно до положень ЗУ «Про банки і бан­ківську діяльність». Банки в Україні функціонують як універ­сальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією вони можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банки в Україні створюють у формі відкритого акціонерно­го товариства або кооперативного банку. За формою власності банки можуть бути державними або заснованими на приватній чи змішаній формі власності. Зокрема, державний банк — це банк, 100% статутного капіталу якого належать державі. Держав-