ГЛІИ 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ

617

 

ним більшості законодавчих актів, які визначають правовий ста­тус центробанків.

НБУ наділено тими ж функціями, що й інші центральні бан­ки. Останні в більшості ринкових економік здійснюють: утілен­ня монетарної політики; регулювання національної валюти та її виключну емісію; захист національних і міжнародних резервів й управління ними; фінансові консультації уряду й парламен­ту; регулювання відсоткових ставок у межах провадженої гро­шово-кредитної політики; валютну політику; банківське регу­лювання й нагляд за банківською системою і процесом клірингу. Серед усіх завдань та функцій центрального банку діяльність у сфері грошово-кредитної політики є визначальною¹.

До системи Нацбанку входять: центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарб­ниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприєм­ства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності НБУ.

При цьому всі підрозділи провадять грошово-кредитну полі­тику під загальним, централізованим керівництвом НБУ, який наділено щонайповнішими повноваженнями щодо банківського регулювання, нагляду, контролю та здійснення банківських опе­рацій на території всієї держави. Усі територіальні управління й інші органи, які входять до системи центрального банку, підпа­дають під контроль і нагляд із боку єдиного центру, яким є Прав­ління НБУ, що його очолює голова НБУ.

Через організацію діяльності керівних органів центрального банку реалізується принцип колегіальності управління, оскільки і Рада НБУ, і його Правління є колегіальними органами. Так, Рада НБУ аналізує вплив грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України, дає рекомен­дації Правлінню НБУ щодо методів і форм прогнозування мак-ропоказників економічного й соціального розвитку України, гро-

¹ Функції центробанків проаналізовано в ряді праць. Зокрема, див.: Смит В. Происхожение центральних банков / В. Смит. — М., 1996. — 288 с; Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз / В. Л. Кротюк. - К.: Ін Юре, 2000; Ор-люк О. II. Банківська система України. Правові засади організації та діяль­ності / О. П. Орлюк. - К: Юрінком Інтер, 2003. - 368 с.

II НІНО крсДП'ГІІОЇ ПОЛІТИКИ, ПОЛІТИКИ ку|" І >у І МОрСІІЩІ, 11,1 І Ні І ІІІІЦ)

рмулюваппн, розпитку б;ш кінські и міг іемн, окремії ч норма 11 ні них актів із питань банківської діяльності; затверджу» коні торік^- 1 НіУ, встановлює форми оплати праці ного прапнінпкін, затверджує зовнішньоекономічні договори, бухгалтерський оа лане ІІБУ і публікує його, визначає порядок покриття збитків та порядок відрахування доходів державного бюджету та мас багато інших повноважень.

До повноважень Правління НБУ, в свою чергу, належать прийняття рішень щодо економічних засобів та монетарних ме­тодів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кре­дитної політики, забезпечення стабільності й купівельної спро­можності національної валюти.

І Іацбанк України у межах своїх повноважень є кредито­ром останньої інстанції для банків та організовує систему ре­фінансування; встановлює для банків правила проведення бан­ківських операцій, бухгалтерського обліку й звітності, захисту інформації, коштів та майна; регламентує систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, елек­тронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації бан­ківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання й нагляд, веде Державний реєстр банків, ліцензує банківську діяльність; представляє інте­реси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах; здійснює валютне регу-л ювання тощо.

Окреме місце відведено виключному праву центробанку на емісію, тобто випуск в обіг грошових знаків в усіх формах. Емі­сія зумовлює збільшення грошової маси в обігу. Головним кана­лом емісії грошей у промислово розвинених країнах є депозит-по-чекова емісія: збільшення депозитів на рахунках клієнтів і, відповідно, маси чеків, що обслуговують безготівковий платіж­ний обіг. У ній беруть участь комерційні банки й інші кредитні установи, а також центральний банк. Чинне законодавство пе­редбачає, що банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами.

Валютна політика, проваджувана цептробапком, — це сукуп­ність заходів у сфері міжнародних економічних відносин, здій­снювана відповідно до поточних та стратегічних цілей економіч-

618 _______________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

ної політики країни. Вона спрямована на виконання головних завдань: забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтримку пла­тіжного балансу. Відповідно до законодавства, НБУ провадить валютне регулювання, визначає порядок виконання операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали лі­цензію Національного банку на валютні операції. НБУ забезпе­чує управління золотовалютними резервами держави, здійсню­ючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках із метою впливу на курс націона­льної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит і про­позицію грошей в Україні.

Із грошово-кредитною політикою тісно пов'язане і виконан­ня такої функції, як банк банків. Функція головного банку охоп­лює три взаємопов'язані напрями: відкриття кореспондентських рахунків та супроводження міжбанківських розрахунків; прове­дення рефінансування банків; застосування інструментів рин­кової інтервенції для забезпечення контрою над грошовою ма­сою або відсотковими ставками.

Окрім того, центральний банк веде рахунки органів держав­ної влади, сальдо яких фігурує в його пасиві, й держава та дер­жавна влада у принципі не можуть бути дебіторами. Найістотні­шим є, відповідно, рахунок держави, на якому відбувається рух надходжень та виплат. У деяких країнах — Франції, Німеччині, Іспанії, Італії — надходження та видатки забезпечує Казначей­ство, а центральний банк лише реєструє їх. Казначейство Вели­кої Британії також має відкритий рахунок на всій території кра­їни, однак надходження й видатки гарантує Центральний банк. У США, навпаки, приватні банки здійснюють інтервенцію в си­стему державних рахунків. В Україні касове виконання бюдже­ту забезпечується через Єдиний казначейський рахунок, облі­ковуваний у НБУ.

Центральний банк також бере участь в управлінні депозита­ми й державними платежами, у фінансуванні держави або орга­нів управління державою (безпосередньо чи опосередковано). В його активі фігурують зобов'язання Міністерства фінансів; банки консультують державу з приводу емісій та їх реалізації, забезпечують торги та організують синдикати з придбання по­зичок, управляють боргами й виплатами з купонами тощо.

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

Спої функції Нацбанк викопує завдяки платні нормотвор-чоапі, оскільки саме пормотворчі повноваження цсптробапку надають його рішенням значення загальнообов'язкових пранил поведінки для учасників баикіисі.ких відносин.

.'Зокрема, відповідно до ст. 56 ЗУ «Про І Іаціопа./и.пип банк України», НБУ видає нормативно-правові акти з питані., на­лежних до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм влас­ності, а також для фізичних осіб. Такі акти видають у фор­мі постанов Правління Національного банку, а також інструк­цій, положень, правил, затверджуваних постановами Правління І Іаціонального банку. Нормативно-правові акти НБУ підляга­ють обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набувають чинності відповідно до законодавства України.