Алгоритм вивчення теми. Методичні рекомендації до вивчення теми
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, що належить йому на правах власності. Майно у всіх його видах, що належить підприємству, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що йому належать і використовуються в господарській діяльності з метою отримання доходу. У залежності від характеру участі в господарському процесі та швидкості обороту розрізняють три групи активів: необоротні активи, оборотні активи та витрати майбутніх періодів. Слід з’ясувати склад перерахованих груп активів та їх особливості. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства в наступному періоді, процес формування його активів повинен здійснюватися відповідно до певної фінансової політики. Політика формування активів являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у виявленні й задоволенні потреби в окремих видах активів та оптимізації їх складу. Процес формування активів підприємства здійснюється у три етапи: 1. Визначається потреба в окремих видах необоротних активів і розраховується загальна потреба в них. Також оптимізується внутрішня структура необоротних активів. 2. Визначається потреба в окремих видах оборотних активів і розраховується загальна потреба в них. При цьому здійснюється також оптимізація внутрішньої структури оборотних активів. 3. Оптимізується співвідношення необоротних та оборотних активів в цілому. У процесі вивчення теми слід також з’ясувати особливості визначення потреби в активах нового підприємства. З урахуванням цих особливостей розрахунок потреби в активах здійснюється в розрізі таких їх видів: основних засобів, нематеріальних активів, запасів товарно-матеріальних цінностей, грошових активів та інших активів. Під активами розуміють капітал підприємства, що перебуває у виробничій формі, як сукупність майнових цінностей, що використовуються у господарській діяльності з метою отримання прибутку. Приступаючи до вивчення означеної теми, необхідно звернути увагу на визначення активів, що дається в нових положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, й різноманітні підходи, що викладені в навчальній і методичній літературі, щодо класифікації активів. Це дасть змогу системно підійти до вивчення даної економічної категорії та всебічно обґрунтувати основні принципи формування активів підприємства. Оборотні активи – сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу. Цикл кругообороту оборотних активів – це процес зміни їх матеріально-речової форми, що систематично повторюється. Політика управління поточними активами розробляється в комплексі з політикою управління поточними пасивами. Її зміст полягає: 1. у визначенні достатнього рівня та раціональної структури поточних активів; 2. у визначенні величини та структури джерел їх фінансування. У теорії фінансового менеджменту розмежовують три типи політики щодо управління оборотним капіталом: агресивна, консервативна, поміркована. Розглядаючи основні проблеми управління оборотними активами, доцільно звернути увагу на визначення стратегії управління оборотними активами й основні складові процесу управління запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами. При цьому головну увагу варто звернути на визначення оптимальних розмірів: виробничих запасів – на основі моделі Уілсона; грошових коштів – на основі моделі Баумоля і Міллера-Ора. Для здійснення оперативного управління основними складовими поточних активів пропонується застосувати ABC-метод контролю товарно-матеріальними запасами й дебіторською заборгованістю. Згадайте методику його проведення та продумайте, які показники необхідно аналізувати під час проведення ABC-аналізу запасів і дебіторської заборгованості. Вивчаючи прийоми управління складовими поточних активів, доречно зазначити, що основний зміст управління запасами зводиться до здійснення контролю за станом запасів і прийняття рішень, що націлені на економію часу й коштів за рахунок мінімізації витрат на утримання запасів, які необхідні для своєчасного виконання виробничої програми. Основними прийомами управління дебіторською заборгованістю виступають: оцінка реальної вартості дебіторської заборгованості, зменшення обсягів дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів; контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості; визначення розмірів знижок під час дострокового погашення сум дебіторської заборгованості боржниками, оцінка можливостей факторингу. Головне завдання управління грошовими коштами полягає у визначенні оптимальних їх обсягів для здійснення поточної господарської діяльності. Це завдання реалізується через застосування вищезазначених моделей та оперативного регулювання грошових потоків на основі платіжного календаря. Ефективність управління фінансами значною мірою залежить від тривалості операційного, виробничого й фінансового циклів. Дайте визначення кожного з них. При цьому майте на увазі, що тривалість перелічених циклів визначається показником оборотності у днях. Сутність політики управління операційними необоротними активами полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх оновлення та високій ефективності використання. Інтенсивність оновлення основних засобів і нематеріальних активів визначається амортизаційною політикою підприємства. Під час її розробки до уваги приймаються такі фактори: обсяги власних виробничих засобів і нематеріальних активів, методи відображення в обліку їхньої реальної вартості, реальний строк використання, методи амортизації, склад і структура основних засобів, темпи інфляції, інвестиційна активність. Оновлення основних засобів може здійснюватися в таких формах: поточний ремонт, капітальний ремонт, придбання основних засобів. Для задоволення тимчасових потреб підприємства в основних засобах, їх можна залучати в господарський оборот через оренду. Важливим моментом оренди майна є розрахунок орендної плати, до складу якої включають амортизаційні відрахування та орендний відсоток. Одним із завдань фінансової служби підприємства є фінансові обґрунтування господарських рішень, що стосуються способів залучення майна в господарський оборот.
|