Порівняння алгоритмів визначення чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим і непрямим способами

Прямим способом

Непрямим способом

ЧГПо = РП + Іно – Зтм – ЗП – ППб – Іво, де РП – сума грошових потоків від реалізації продукції; Іно – інші надходження від опе­раційної діяльності; Зтм – кошти, виплачені за при­дбання товарно-матері­альних цінностей; ЗП – заробітна плата опера­тив­ного персоналу й АУП; ППб – сума платежів податкових і в позабюджетні фонди; Іво – інші витрати операційної діяльності

ЧГПо = Чп + Аоф + Ана ± ± D Дз ± D Зтм ± D Кз ± D Р, де Чп – чистий прибуток; Аоф, Ана – сума амортизації ос­новних засобів і немате­ріальних активів; D Дз, D Зтм – приріст (змен­шен­ня) суми дебіторської заборгованості й запасів товарно-матеріальних цін­ностей, що входять до складу активів; D Кз, D Р – приріст (зменшення) суми кредиторської за­бор­гованості та суми ре­зервного (й ін. страхових фондів) капіталу

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому пе­ріоді.

Ця стадія пов’язана з виявленням резервів оптимізації гро­шо­вих потоків підприємства та їх плануванням на майбутній пе­ріод.

Етапи аналізу:

1 етап. Дослідження динаміки загального грошового потоку (порівняння темпів приросту загального обсягу грошового обо­роту й темпів приросту активів, обсягу реалізації продукції). Для характеристики рівня генерування грошових потоків за­сто­совується показник питомої ваги грошового обороту (Пвго) на одиницю використовуваних активів:

Пвго = (ПГП + НГП) / , (9)

де – середня вартість активів підприємства за період.

Дослідження динаміки грошового потоку від операційної діяльності (визначається показник питомої ваги грошового обо­роту підприємства на одиницю реалізованої продукції (Пгорп):

Пгорп = (ПГПо + НГПо) / ВР, (10)

де ПГПо, НГПо – позитивний і негативний грошовий потік від операційної діяльності;

ВР – обсяг реалізації.

Порівняння темпів динаміки позитивного потоку й темпів ди­наміки циклу фінансового обороту здійснимо за схемою:

 

Тривалість грошового обороту з операційної діяльності (ТОГО): ТОГО = (ПГПо + НГПо) / ОРд

Тривалість циклу грошового обороту (ТЦГО): ТЦГО = ( )/ ОРд

де ОРд – одноденний обсяг реалізації.

2 етап. Розгляд динаміки обсягу та структури позитивного грошового потоку, вивчення джерел надходження грошових коштів за видами діяльності, аналіз співвідношення власного і залученого капіталу. Оскільки основним генератором грошових коштів виступає операційна діяльність, визначається коефіцієнт операційної діяльності у формуванні потоку (КУод):

КУод = ПГПо / ПГП. (11)

3 етап. Розглядається динаміка обсягу та структури нега­тив­ного грошового потоку, його характер у часі (регулярні потоки чи від надзвичайної діяльності) й розподіл за видами діяльності. Оскільки в забезпеченні розвитку підприємства головну роль відіграють інвестиційні витрати, то важливим для дослідження є коефіцієнт інвестиційної діяльності у формуванні негативного грошового потоку (КУід):

КУід = НГПід / НГП. (12)

Аналізуючи негативні грошові потоки з фінансової діяль­но­сті, слід приділяти увагу співвідношенню позикових і власних коштів.

4 етап. Розглядається збалансованість позитивного й нега­тив­ного потоків. У процесі аналізу використовується балансове рівняння:

ГПп + ПГП = ГПк + НГП,(13)

де ГПп, ГПк – сума грошових потоків на початок і кінець року.

5 етап. Розглядається динаміка формування грошового по­то­ку та його якість (Ягп):

Ягп = ЧПрп / ЧГП,(14)

де ЧПрп – сума чистого прибутку від реалізації продукції.

Для визначення достатності грошового потоку, що генеру­ється підприємством, на даному етапі аналізу визначається кое­фіцієнт достатності грошового потоку (Кд):

Кд = ЧГП / (К +Δ Зтм + Дза), (15)

де К – виплати за позички та кредити підприємства;

ЧГП – чистий грошовий потік;

Δ Зтм – зміна запасів ТМЦ, що входять до складу активів;

Дза – сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства на вкладений капітал (акції, паї, тощо).

6 етап. Вивчається рівномірність формування грошових по­токів.

Враховується, що нерівномірність надходження грошових кош­тів у часі може генерувати ряд серйозних фінансових і інвестиційних ризиків, тому величина часового інтервалу в до­слідженнях не повинна бути більше місяця.

Для розрахунку рівномірності грошових потоків викорис­то­вується середньоквадратичне стандартне відхилення (σ_гп) і кое­фі­цієнт варіації (СV):

, (16)

(17)

де ГП_t – сума грошових потоків у конкретних інтервалах t -пе­ріоду;

– середня величина грошового потоку в одному інтервалі t -періоду;

P_t – питома вага інтервалу t в досліджуваному періоді (час­то­та виникнення відхилень);

n – загальне число інтервалів у періоді.

Оптимальною тенденцією є наближення значення показника до «0», що є ознакою рівномірності надходжень грошових кош­тів. Таке значення показника не обов’язкове для підприємств із сезонним виробництвом.

7 етап. Синхронність формування позитивних і негативних грошових потоків у розрізі окремих інтервалів характеризує одна з форм коваріації (ККдп) та оцінюється на основі коефі­цієнта кореляції цих двох видів грошових потоків за формулою:

(18)

де Рnо – частота виникнення відхилень позитивного й нега­тив­ного грошових потоків в аналізованому періоді;

ПГП_t, НГП_t – позитивний і негативний грошові потоки в кон­кретному t -інтервалі періоду;

– стандартні відхилення позитивного й нега­тив­но­го грошових потоків;

n – загальне число інтервалів за період часу.

8 етап. Для аналізу ліквідності грошового потоку протягом періоду, що аналізується, використовується показник ліквід­но­сті грошового потоку (Кл):

Кл = ПГП / НГП. (19)

де ПГП, НГП – сума валового позитивного й негативного гро­шо­вих потоків.

9 етап. Узагальнюючим показником оцінки руху грошових коштів є коефіцієнт ефективності грошових потоків (Ке):

Ке = ЧГП / НГП. (20)

Для визначення достатності величини грошового потоку, що направляється на розвиток підприємства, встановлено коефі­ці­єнт реінвестування чистого грошового потоку в періоді, що роз­глядається (Кр):

Кр = (ЧГП – Дза) / (∆ РІ + ∆ ФІд),(21)

де Кр – коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку у періоді, що розглядається;

Дза – сума дивідендів (процентів), сплачених власникам під­приємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї й т. п.);

∆ РІ – сума приросту реальних інвестицій підприємства (у всіх їх формах) в періоді, що розглядається;

∆ ФІд – сума приросту довгострокових фінансових інвестицій підприємства в періоді, що розглядається.

Розрахунок коефіцієнту рекомендується здійснювати за ос­тан­ні три роки.

За результатами аналізу грошових потоків фінансовий ме­нед­жер може оцінити:

1. обсяг і джерела отримання грошових коштів, напрями їх витрачання;

2. здатність підприємства у процесі поточної діяльності ство­рювати стабільне перевищення сум надходження грошових коштів над сумами здійснення платежів;

3. ліквідність підприємства;

4. достатність власних коштів для здійснення інвестиційної діяльності.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства в май­бутньо­му періоді включає ряд важливих завдань:

1) збалансування грошових потоків;

2) синхронізація грошових потоків за часом;

3) максимізація чистого грошового потоку.

Збалансування грошових потоківповинне забезпечити необ­хідну пропорціональність позитивних і негативних грошових потоків.

Негативні наслідки дефіциту грошових коштів проявляються у зниженні рівня ліквідності, платоспроможності, рості кре­ди­тор­ської заборгованості як поставникам, так і бюджету, колек­ти­ву по заробітній платі, що супроводжується відповідним зни­женням рівня продуктивності праці персоналу, зростанням три­валості фінансового циклу, зниженням рентабельності викорис­тання власного капіталу та активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку виявля­ються у втраті реальної вартості тимчасово не викорис­тову­ва­них коштів від інфляції, втраті потенційного доходу від неви­ко­ристовуваної частини грошових активів у сфері коротко­стро­ко­вого їхнього інвестування, що в остаточному підсумку також негативно позначається на рівні рентабельності активів і влас­ного капіталу підприємства.

Методи збалансування дефіцитного грошового потоку спря­мовані на забезпечення росту обсягу позитивного та зниження обсягу негативного їхніх видів.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку в перспек­тивному періоді може бути досягнуто за рахунок:

- залучення стратегічних інвесторів із метою збільшення об­ся­гу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продажу частини (чи всього обсягу) фінансових інстру­мен­тів інвестування;

- продажу (чи здачі в оренду) невикористовуваних видів ос­новних засобів.

Зниження обсягу негативного грошового потоку в перспек­тив­ному періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

- скорочення обсягу та складу реальних інвестиційних про­грам;

- відмова від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи збалансування надлишкового грошового потоку під­приємства пов’язані із забезпеченням росту його інвести­цій­ної активності. У системі цих методів можуть бути використані:

- збільшення масштабів розширеного відтворення опера­цій­них необоротних активів;

- прискорення періоду розробки реальних інвестиційних про­ектів і початку їхньої реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікованості операційної ді­яльності підприємства;

- активне формування портфеля фінансових інвестицій;

- погашення довгострокових фінансових кредитів.

Синхронізація грошових потоків у часіповинна забезпечити необхідний рівень платоспроможності підприємства в кожному з інтервалів перспективного періоду при одночасному зниженні рівня страхових резервів грошових активів.

Прискорення залучення коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

1) збільшення розміру цінових знижок за продану за готівку продукцію;

2) забезпечення одержання часткової чи повної передоплати за зроблену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

3) скорочення термінів надання товарного (комерційного) кре­диту покупцям;

4) прискорення інкасації простроченої дебіторської заборго­ваності;

5) використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості: обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

6) відкриття кредитної лінії в банку, що забезпечує опера­тив­не надходження засобів короткострокового кредиту за необ­хід­ності термінового поповнення залишку грошових активів;

7) прискорення інкасації платіжних документів покупців про­дукції (часу перебування їх у шляху, у процесі реєстрації, у процесі зарахування грошей на розрахунковий рахунок і т. п.).

Уповільнення виплат коштів у короткостроковому періоді може бути досягнуте за рахунок таких заходів:

1. використання флоута. Флоут являє собою суму коштів підприємства, пов’язану вже виписаними ним платіжними доку­ментами-дорученнями (чеками, акредитивами і т. п.), але ще не інкасовану їхнім одержувачем. Флоут за конкретним платіжним документом можна розглядати як період часу між його випискою за конкретним платежем та фактичною його оплатою;

2. скорочення розрахунків із контрагентами готівкою. Наявні грошові розрахунки збільшують залишок грошових активів під­приємства та скорочують період використання власних гро­шо­вих активів на термін проходження платіжних документів по­ста­чальників;

3. збільшення за погодженням із постачальниками термінів надання підприємству товарного (комерційного) кредиту;

4. заміни придбання довгострокових активів, що вимагають відновлення, на їхню оренду (лізинг);

5. реструктуризації портфеля отриманих фінансових креди­тів через переведення короткострокових у довгострокові креди­ти.

Результати цього напряму оптимізації грошових потоків у часі оцінюють за допомогою коефіцієнта кореляції, що у процесі оптимізації повинен наближатись до значення +1.

Зростання чистого грошового потоку забезпечує підвищення темпів економічного розвитку підприємства за принципом са­мофінансування, знижує залежність цього розвитку від зовніш­ніх джерел формування фінансових ресурсів, забезпечує приріст ринкової вартості підприємства.

Підвищення суми чистого грошового потоку підприємства може бути забезпечене за рахунок здійснення таких основних заходів:

- зниження суми постійних витрат;

- зниження рівня перемінних витрат;

- здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження рівня сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики, що забезпечує під­вищення рівня прибутковості операційної діяльності;

- використання методу прискореної амортизації використо­вуваних підприємством основних засобів;

- скорочення періоду амортизації використовуваних підпри­єм­ством нематеріальних активів;

- продажу невикористовуваних видів основних засобів і не­матеріальних активів;

- посилення претензійної роботи з метою повного та своє­час­ного стягнення штрафних санкцій.

4. Планування грошових потоків підприємства. Оскільки біль­шість показників важко спрогнозувати з достатнім рівнем імовірності, то прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів грошових коштів у періоді, що планується, враховуючи лише основні компоненти потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості тощо. Прогноз здійснюється на певний період у розрізі підпе­ріодів: рік по кварталах, квартал по місяцях тощо.

Найпоширенішими прогнозними фінансовими документами надходження та витрачання грошових коштів на підприємствах виступають:

1. касовий бюджет – план надходження та витрачання гро­шових коштів, що є однією з основних форм поточного фінан­сового плану управління грошовими потоками, яка розроб­ля­ється на фінансовий рік з помісячною сегментацією;

2. платіжний календар – форма поточного фінансового плану управління грошовими потоками, що розробляється на коротко­строковий період із щоденною сегментацією.

Платіжний календар являє собою план грошових надходжень і витрат за певний період із залишком (сальдо) на поточному рахунку підприємства. Його інформаційною основою є різно­манітні плани та баланси, що складаються на підприємстві: план реалізації продукції, кошторис витрат на виробництво, кош­то­рис використання фонду оплати праці, кошторис витрат на технічне переозброєння та реконструкцію тощо.

План реалізації продукції (виконання робіт) є основним під час визначення очікуваних надходжень.

Для прогнозу надходжень від продажу (складання бюджету продажу) необхідно враховувати коефіцієнти інкасації готівки й обсяг безнадійної дебіторської заборгованості.

Коефіцієнти інкасації (Кі) відображають процент очікуваних грошових надходжень від продажів у відповідному часовому інтервалі з моменту реалізації:

(22)

де j – місяць відвантаження;

і – місяць надходження готівки за відвантажену продукцію.

Визначити коефіцієнти інкасації можна на підставі аналізу погашення дебіторської заборгованості та здійснення негайної оплати реалізованої покупцям продукції, іншої реалізації.

До кошторису виробничих витрат потрібно включати ін­формацію про суму та час здійснення витрат, необхідних для виконання плану реалізації продукції. У плануванні витрат, зо­крема під час визначення суми витрат на закупку обладнання, матеріалів і напівфабрикатів, беруть участь виробничі служби, у першу чергу, служби підготовки виробництва, постачання, комп­лектації.

Платіжний календар відображає очікувані грошові доходи та витрати у плановому періоді та призначений для планування змін обсягу грошових коштів і майбутніх фінансових потреб. Він є засобом «ранньої діагностики» фінансового стану під­при­ємства. Якщо планується позитивне сальдо, то можна розрахо­вувати на отримання додаткового доходу. Якщо ж на стадії про­екту виявлено нестачу фінансових коштів, то в керівника є час для вжиття необхідних заходів.

5. Забезпечення ефективного контролю грошових потоків під­приємства.

У процесі моніторингу поточної фінансової діяльності під­приємства контролюють виконання встановлених планових завдань із формування необхідного обсягу грошових коштів та їх витрачання в передбачених напрямах, рівномірність форму­вання грошових потоків у часі, здійснюються інші види конт­ролю.

Управління грошовими коштами підприємства може здій­сню­ватись на основі статичного та динамічного підходів.

Статичний підхід до характеристики грошей визначає їх як наявний залишок коштів, що знаходиться в розпорядженні під­приємства. Він ігнорує фактор часу під час визначення гро­шо­вих коштів.

Динамічний підхід полягає у визначенні грошових потоків, що характеризують обсяги залучених або використаних гро­шо­вих коштів за певний період.

За змістом доцільно виділити такі види грошових потоків:

а) фіскально-бюджетні платежі щодо сплати відповідних по­датків, зборів і платежів до бюджетів різних рівнів. Вони мають характер відчуження в результаті перерозподілу вартості вало­вого національного продукту;

б) фінансово-кредитні платежі, що пов’язані з тимчасовим користуванням грошима (кредити, депозити, придбання цінних паперів, акцій);

в) фінансово-розрахункові платежі, що обслуговують госпо­дар­ські взаємозв’язки між підприємствами з приводу поста­чан­ня й реалізації товарів, робіт, послуг, виплати заробітної плати працівникам, дивідендів, кооперативних і дисконтних виплат чле­нам споживчих товариств.

У процесі кругообігу капіталу грошові кошти то вивіль­ня­ються, то знову прямують як виплати, що здійснюються на поповнення оборотного й основного капіталу. Тому важливою їх характеристикою виступає напрям руху. За цією ознакою грошові потоки господарюючих суб’єктів поділяються на вхідні й вихідні.

До вхідних грошових потоків відносять потоки, що відо­бра­жають: залучення капіталу з різних джерел; інкасацію виручки від продажів; форми розрахунків; політику знижок і відстрочок платежів покупцям; надходження орендної плати; надходження від продажу основних засобів; отримання доходів по цінним паперам. Процес управління обліковими потоками становить зміст облікової політики господарюючого суб’єкта.

До вихідних грошових потоків відносять: авансування капі­талу в оборотні активи; вкладення капіталу у здійснення інно­ваційно-інвестиційних проектів; погашення кредиторської за­бор­гованості; сплата податків і податкових платежів; виплата заробітної плати; погашення кредитів і сплата відсотків за ними; виплати дивідендів; короткострокові фінансові вкладення.

Окрім руху грошових потоків, який супроводжується зміною власника грошового потоку, на підприємствах виникають облі­кові потоки, до яких відносять нарахування, що не супро­вод­жуються рухом грошових коштів між підприємствами та їхніми контрагентами. До облікових потоків грошових коштів відно­сять амортизаційні відрахування, списання витрат на собі­вар­тість продукції тощо.

У стандартній фінансовій звітності грошові потоки класи­фікуються за видами діяльності. За цією ознакою їх поділяють на грошові потоки від: операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Основні джерела для забезпечення раціонального вико­рис­тання грошових коштів і запобігання виникненню кризи пла­тіж­ної неспроможності підприємства пропонується складати бюд­жет руху грошових коштів. Під час розрахунку бюджету ке­ру­ються таким важливим правилом: враховується час фактичних надходжень і платежів грошових коштів, а не час виконання господарських операцій.

Для ефективного управління грошовими потоками засто­со­ву­ються такі заходи із збільшення (зменшення) потоку грошових коштів підприємства (табл. 7).

Таблиця 7

Комплекс заходів щодо збільшення (зменшення)