Термінологічний словник. Вартість капіталу – це ціна, що підприємство платить за його залучення з різних джерел

Вартість капіталу – це ціна, що підприємство платить за його залучення з різних джерел. Концепція такої оцінки ви­хо­дить із того, що капітал має відповідну вартість, яка формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових у системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни капіталу, який залучається, а визначається цілий ряд напрямів господарської діяльності підприємства в цілому.

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів.

Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених акціонерним товариством у його учасників.

Власний капітал – це власні джерела фінансування під­приємства, що без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Власний капітал – це фінансові кошти окремого суб’єкта господарської діяльності, що належать йому на правах власності й використовуються для формування визначеної частини його активів. У кількісному вираженні сума власного капіталу зав­жди дорівнює сумі чистих активів підприємства.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання – це всі можливі форми залу­чення позичкового капіталу на термін його корисного викорис­тання та погашення більше одного року.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат­ковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Інвестований капітал – сума власного та запозиченого ка­піталу (довгострокового боргу) цілісного майнового комплексу.

Інвестований капітал – сума коштів, яку підприємство спря­мовує на формування активів, що відображається в під­сум­ку пасиву балансу.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також до­датково вкладений капітал, що також може бути поділений за джерелами утворення.

Інший додатковий капітал – це суми до оцінки необо­рот­них активів підприємства, вартість активів безоплатно отри­ма­них підприємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Кредитоспроможність підприємства – характеризується своєчасністю під час розрахунків за раніше отриманими креди­тами, поточним фінансовим станом і можливістю за необ­хід­ніс­тю мобілізувати кошти з різноманітних джерел.

Кредитоспроможність підприємства – це можливість підприємства швидко, на пільгових умовах залучати кредитні ресурси. Залежить вона від наявності ліквідних активів і його фінансової стійкості.

Неоплачений капітал – нараховані дивіденди акціонерам, але не сплачені своєчасно.

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Непрямий метод розрахунку загальної потреби в капіта­лі – базується на використанні показника «капіталоємність про­дукції». Даний показник дає уявлення щодо розміру капіталу, який використовується, із розрахунку на одиницю виробленої (реалізованої) продукції.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума доходу, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку.

Оптимальна структура капіталу – таке співвідношення власного й позикового капіталу, при якому забезпечується фі­нансова стійкість, платоспроможність підприємства, ефек­тив­ність використання активів і власного капіталу, низький ризик втрати фінансової стійкості та ефективність фінансового ме­недж­менту в цілому.

Оптимальна структура капіталу – це таке співвідношення використання власних і позикових засобів, при якому забез­пе­чується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юри­дичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здій­снен­ня його господарсько-фінансової діяльності.

Передстартові витрати, призначені для створення нового підприємства – це відносно невеликі суми фінансових засобів, які необхідні для розробки бізнес-плану та фінансування, що пов’язане з цим дослідженням.

Позичковий капітал – це форма залучення зовнішніх коштів від інвесторів, кредиторів, постачальників із метою розвитку під­приємства. Позичковий капітал поділяється на довго­стро­ко­вий і короткостроковий (поточний).

Позичковий капітал – це частина авансованого капіталу, сформована за рахунок ще не повернутих позичкових джерел, що повинні бути відшкодовані кредиторам через певний строк у зумовленій формі.

Позичковий капітал - це фінансові кошти, що залучаються підприємством для формування визначеної частини активів із зобов’язанням повернути їх позикодавцю в обумовлені терміни. Позичковий капітал набуває форми фінансових зобов’язань під­приємства. За такими зобов’язаннями, звичайно, сплачуються відсотки за користування чужими фінансовими ресурсами, що залежать від норми позичкового відсотку на грошовому ринку, тривалості використання цих ресурсів та інших умов.

Показник вартості капіталу – це критерій оцінки та фор­му­вання відповідного типу політики фінансування підприєм­ством своїх активів (у першу чергу – оборотних).

Політика формування фінансової структури капіталу – частина фінансової стратегії підприємства, що полягає в опти­мізації структури капіталу, завдяки чому забезпечується висока рентабельність власного капіталу й низький ризик втрати фі­нан­сової стійкості.

Поточні зобов’язання (короткострокові позики) – це всі можливі форми залучення позичкового капіталу на термін його використання та погашення, що не перевищує одного року.

Прямий метод розрахунку загальної потреби в капіталі – базується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству розпочати господарську діяльність.

Резервний капітал – зарезервована частина коштів для стра­хування фінансової діяльності підприємства.

Резервний капітал – це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал – це сума резервів, створених підпри­єм­ством відповідно до діючого законодавства або статутних до­кументів.

Розподілений прибуток – характеризує частину сформо­ва­но­го прибутку, що на даний момент вже розподілена й не ви­ко­ристана у процесі господарської діяльності.

Стартовий капітал – призначений для безпосереднього формування активів нового підприємства. Наступне наро­щу­ван­ня капіталу розглядається як форма розширення діяльності під­приємства й пов’язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір ста­тут­ного капіталу для інших підприємств, зафіксований у ста­тут­них документах.

Статутний капітал – це сукупність у грошовому екві­ва­ленті внесків засновників в майно під час створення підпри­єм­ства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначеними засновницькими документами.

Структура капіталу – структура засобів підприємства, от­ри­маних за рахунок різних джерел довгострокового фінансу­вання.

Структура капіталу – це співвідношення власних і по­зи­ко­вих фінансових засобів, що використовує підприємство у про­цесі господарської діяльності.

Фінансова структура капіталу – це співвідношення влас­ного й позикового капіталу, використовуваного ланками ло­гіс­тичної системи у процесі господарської діяльності.

Цільове фінансування – створені за рахунок чистого при­бутку спеціальні фонди, що мають суворе цільове призначення (амортизаційний фонд, фонд виробничого й соціального роз­вит­ку, фонд оплати праці).