Становлення соціалістичного тоталітаризму в країнах Східної і Південно-Східної Європи. Роль СРСР в утвердженні тоталітаризму в Східній і Південно-Східної Європі.

Після ліквідації нацизму й відновлення національної незалежності у країнах Південно-Східної Європи у 1943-1945 рр. владу завоювали уряди; Національних фронтів, і на зміну старому ладові прийшов новий, під назвою "народна демократія".

Поступово провідну роль почали відігравати марксистські партії. Вони вбачали у ладі "народної демократії" перехідний етап до соціалізму. Комуністи націоналізували власність національної буржуазії (використали її підприємницьку ініціативу для розв'язання завдань відбудови господарства) і повели наступ на її політичні та економічні позиції.

Цей процес відбувався в 1945-1946 рр» Водночас ущемлювалися права буржуазних і дрібнобуржуазних партій, які змушені були перейти в опозицію, а їхніх лідерів, котрі не емігрували, заарештовували.

З 1947-1948 рр. у цих країнах реалізується ленінський план будівництва соціалізму, тобто розпочинаються індустріалізація і кооперація сільського господарства. Колективізація мала примусовий, насильницький характер. Усі методи й форми колгоспного будівництва в СРСР переносились у ці країни. Практично в кожній із них склалися культи власних вождів — Б. Берута (Польща), К. Готвальда (Чехо-Словаччина), М„ Ракоші (Угорщина) та ін.

Таким чином, у більшості країн Східної і Півден-но-Східної Європи на кінець 40-х років запанував державний устрій тоталітарного типу, влаштований на радянський взірець. Цей устрій одразу ж був приречений на перманентні соціально-політичні кризи.

У 50-ті роки у країнах Східної Європи почала наростати внутрішня нестабільність, зумовлена кількома причинами. По-перше, смерть Сталіна 1953 р. і початок "відлиги" в СРСР привели до деякої лібералізації політичного курсу керівництва країн регіону. По-друге, індустріалізація за радянським взірцем, що здійснювалась у країнах Східної Європи, призвела до значного погіршення матеріального становища насамперед селянства, оскільки основні капіталовкладення спрямовувались у промисловість. Хоча становище робітників і службовців, як засвідчили події у Польщі та НДР, було не набагато кращим. По-третє, економічні реформи у 50-ті роки практично зводились нанівець догматичним втручанням вищого партійного керівництва, що призводило до авантюристичної політики у сфері економіки. Вчетверте, на вияв внутрішньої нестабільності вплинули успіхи країн Західної Європи у відновленні економіки в повоєнний період.

АБО

У результаті перемоги над фа­шизмом у другій світовій війні в краї­нах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи склалася нова по­літична ситуація. Визволення цих країн супроводжувалось віднов­ленням незалежності або зміною по­літичного режиму, там де вона збе­рігалась. У всіх визволених країнах утвердилось загальне виборче пра­во і багатопартійність, були прове­дені аграрні реформи, ліквідовано велике землеволодіння, націоналізо­вана власність колабораціоністів і фа­шистів. Лад, який утвердився в краї­нах Східної Європи, отримав назву народної демократії. Народна демо­кратія вважалась перехідним станом суспільства, яке відкидає тоталі­таризм і прагне демократичного іде­алу. До влади в цих країнах прийш­ли антифашистські сили — комуніс­тичні, соціал-демократичні, ради­кальні партії, у більшості країн об'є­днані в народні (національні) фрон­ти. Значну роль у народних фрон­тах відігравали комуністичні партії.

Пориваючи з фашизмом і авто­ритарними режимами, населення Східної Європи пов'язувало своє життя з демократією, пропонуючи різні модифікації цієї генеральної ідеї суспільного розвитку. В цих умовах комуністи, які займали крайні ліві позиції на політичній арені, зробили спробу з'єднати ос­новні положення марксизму з но­вими політичними реаліями.

У міру того, як вирішувались загальнонаціональні завдання, між членами коаліцій Народного фрон­ту наростали протиріччя. Такий роз­виток подій був закладений при­родою народної демократії, яка була не представницькою, а «де­мократією за згодою».

У процес утворення представ­ницької демократії втрутився Ра­дянський Союз. Радянська армія, що знаходилась на території Схід­ної Європи, істотно впливала на політичну ситуацію, забезпечую­чи могутню підтримку прокомуніс­тичним силам у цих країнах. Навіть там, де комуністи спочатку не мали переваги в парламенті (По­льща, Угорщина), завдяки радян­ському тиску вони контролювали важливі посади міністрів внут­рішніх справ, державної безпеки, збройних сил.

У той час, як комуністи корис­тувались підтримкою СРСР, а праві сили були дискредитовані в роки війни співробітництвом з фашиз­мом, центристські сили опинились в скрутному становищі. Західні де­мократії відмовились їх підтриму­вати і вони були розколоті й підко­рені комуністами. Коли почалась «холодна війна», спираючись вже на завойовані позиції і прямий тиск з Москви, комуністи легко і без кровопролиття встановили свою владу протягом 1947-1948 рр.

Прийшовши до влади, компартії приступили до побудови соціаліз­му. Відбувалась прискорена націоналізація великої та середньої про­мисловості, здійснювались репресії проти союзників комуністів по На­родному фронту. У 1947 р. на на­раді комуністичних і робітничих партій радянське керівництво в особі Жданова і Маленкова зажа­дало від «братніх партій» здійснен­ня повної націоналізації, ліквідації коаліційних урядів, ліберальних і соціал-демократичних партій. Но­вий орган, утворений на нараді — Комінформбюро — вимагав визна­ти радянський зразок побудови соціалізму єдино можливим. В Угорщині, Румунії, Югославії, Ал­банії було ліквідовано багато партійність. У Чехословаччині, НДР, Польщі, Болгарії різні політичні партії стають частинами керованих комуністами коаліцій. Вся повнота влади була сконцентрована в ру­ках виконавчого апарату, який практично злився з апаратом ком­партійним. З'явились місцеві «Ста­ліни». Тим самим, з демократією було покінчено, хоча при цьому формально зберігались конститу­ція, загальне виборче право, регу­лярно проводились вибори. В га­лузі економіки почалось проведен­ня індустріалізації й колективізації. Ринкова економіка була замінена плановою. Відбулась кардинальна зміна соціальної структури суспіль­ства. Зникли класи підприємців і значною мірою самостійність се­лян. Більша частина працездатно­го населення була зайнята в дер­жавному секторі.