Загострення суперництва двох наддержав СРСР і США за лідерство у повоєнному світі. „Доктрина Трумена".

Перемога антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні призвела до нового співвідношення сил у світі. Принципово новим явищем було зростання могутності СРСР і його перетворення на головну діючу особу всієї міжнародної політики, чому значною мірою сприяло загальне потепління всієї політичної атмосфери в Європі у цей період, оскільки Радянський Союз зробив значний внесок у розгром нацизму

Також надзвичайно зростає могутність Сполучених Штатів. Володіючи монополією на ядерну зброю і величезною армією, маючи перевагу над іншими країнами в області економіки, науки і техніки, США перетворились на наймогутнішу й найвпливовішу країну західного світу.

Сталінське керівництво Радянського Союзу розраховувало встановити свій контроль у країнах, звільнених радянською армією, привести до влади комуністичні уряди і таким чином створити навколо себе зону із дружніх та залежних від СРСР держав. В свою чергу, керівні діячі США при підтримці уряду Великої Британії прагнули не допустити переходу країн Центральної та Південно-Східної Європи під контроль Радянського Союзу і не дозволити поширення соціалістичних порядків на нові території. Розгромивши своїх колишніх суперників — Німеччину, Італію та Японію, — Сполучені Штати стали претендувати на світове лідерство. Президент США Г. Трумен в посланні Конгресу в грудні 1945 р. заявив: "Перемога, яку ми отримали, поклала на американський народ тягар постійної відповідальності за управління світом".

Зростання непорозумінь між західними країнами на чолі зі США та державами, які об'єднались навколо СРСР і проголосили курс на побудову соціалізму, привело до формування двох ідеологічних і воєнно-політичних блоків, які вступили у протиборство один з одним. Наступив період різкого загострення міжнародних відносин, який увійшов до історії під назвою "холодна війна". Таким чином, головними причинами "холодної війни" були:

—перетворення СРСР та США на наддержави і виникнення між ними гострих суперечностей з питань повоєнного світу;

—розкол світу та створення "соціалістичного табору" і "капіталістичного оточення";

—встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи;

—боротьба за сфери впливу між СРСР та США.

У посланні президента до конгресу від 12 березня 1947 року для США висувалася роль світового жандарма. Передбачалося надання економічної допомоги Туреччині, Греції та пізніше Італії. „Доктрина Трумена” стала відповіддю на прихід до влади комуністів у Східній Європі. Греція, у якій йшла громадянська війна і Туреччина також були під тиском СРСР, але після отримання допомоги, але після отримання допомоги, комуністи у цих країнах програли вибори.

Під приводом протидії «комуністичній небезпеці», нібито загрозливій Греції і Туреччині, президент просив конгрес «на користь національної безпеки США» асигнувати в 1947/48 році 400 млн. дол. для надання цим країнам термінової воєнної і економічної «допомоги» і пропонував направити до Греції і Туреччини озброєння, радників для навчання їх армій, спостереженням за використанням цієї «допомоги». Програма набрала сили закону після схвалення 15 травня її проекту конгресом і підписання 22 травня президентом США. Були підписані угоди з Грецією (20 червня) і Туреччиною (12 липня). Греції виділялося 300 млн. дол., Туреччині - 100 млн. дол. Доктрина Трумена була не тільки засобом втручання США у внутрішні. справи цих країн і перетворення їх територій. у воєнно-стратегічний. плацдарм. Вона відкрито проголошувала політику «холодної війни». Логічним. продовженням і розвитком доктрини Трумена став план Маршалла 1947, створення НАТО, «доктрина Ейзенхауера-Далеса», нагнітання міжнародної напруженості.