Роль великих держав у розв'язанні „холодної війни". Утворення військово-політичних блоків та їх цілі.

Перемога антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні призвела до нового співвідношення сил у світі. Принципово новим явищем було зростання могутності СРСР і його перетворення на головну діючу особу всієї міжнародної політики, чому значною мірою сприяло загальне потепління всієї політичної атмосфери в Європі у цей період, оскільки Радянський Союз зробив значний внесок у розгром нацизму

Також надзвичайно зростає могутність Сполучених Штатів. Володіючи монополією на ядерну зброю і величезною армією, маючи перевагу над іншими країнами в області економіки, науки і техніки, США перетворились на наймогутнішу й найвпливовішу країну західного світу.

Основні напрямки повоєнного мирного врегулювання були накреслені союзниками ще під час війни, коли загострилися протиріччя між державами антигітлерівської коаліції. Сталінське керівництво Радянського Союзу розраховувало встановити свій контроль у країнах, звільнених радянською армією, привести до влади комуністичні уряди і таким чином створити навколо себе зону із дружніх та залежних від СРСР держав. В свою чергу, керівні діячі США при підтримці уряду Великої Британії прагнули не допустити переходу країн Центральної та Південно-Східної Європи під контроль Радянського Союзу і не дозволити поширення соціалістичних порядків на нові території. Розгромивши своїх колишніх суперників — Німеччину, Італію та Японію, — Сполучені Штати стали претендувати на світове лідерство. Президент США Г. Трумен в посланні Конгресу в грудні 1945 р. заявив: "Перемога, яку ми отримали, поклала на американський народ тягар постійної відповідальності за управління світом".

Зростання непорозумінь між західними країнами на чолі зі США та державами, які об'єднались навколо СРСР і проголосили курс на побудову соціалізму, привело до формування двох ідеологічних і воєнно-політичних блоків, які вступили у протиборство один з одним. Наступив період різкого загострення міжнародних відносин, який увійшов до історії під назвою "холодна війна". Таким чином, головними причинами "холодної війни" були:

—перетворення СРСР та США на наддержави і виникнення між ними гострих суперечностей з питань повоєнного світу;

—розкол світу та створення "соціалістичного табору" і "капіталістичного оточення";

—встановлення радянської моделі тоталітарного суспільства в країнах Східної Європи;

—боротьба за сфери впливу між СРСР та США.

Поняття "холодна війна" включає в себе пропагандистську війну, активну участь у регіональних конфліктах, боротьбу за вплив на країни "третього світу", економічну війну, технічну, гонку ракетно-ядерних та космічних озброєнь, боротьбу розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, глобальне військове

протистояння, стратегію взаємного ядерного залякування, протистояння воєнно-політичних блоків і т; д. Хронологічно "холодну війну" можна поділити на два основних періоди: 1) 1946-1975 рр,; 2) 1979 — кінець 80-х років.,

Одним із перших пропагандистських актів холодної війни" стала промова колишнього прем'єр-міністра Великої Британії У. Черчілля, з якою він виступив 5 березня 1946 р* у Вестмінстерському коледжі м. Фултон штату Міссурі (СІЛА) в присутності президента Трумена. В цій промові У, Черчілль звинувачував Радянський Союз в агресивності і тиранії, а комуністичні партії назвав "п'ятими колонами",, що являють собою зростаючу загрозу для християнської цивілізації. Стверджуючи, що СРСР відокремив Східну Європу від усього світу "залізною завісою", Черчілль запропонував створити для боротьби проти СРСР і комунізму "асоціацію народів, які розмовляють англійською мовою", яка б володіла ядерною зброєю і могла б розраховувати на воєнну перевагу над Радянським Союзом. Ця промова вважається початком "холодної війни", Американський уряд проголосив своєю офіційною доктриною "стримування комунізму" і став широко використовувати так звану "атомну дипломатію", оскільки СРСР на той час не мав ядерної зброї. В свою чергу радянський уряд розгорнув свою політичну і пропагандистську кампанію, звинувачуючи правлячі кола СІЛА та Великої Британії в прагненні "перетворити весь світ на американську колонію". В умовах розв'язання відкритої конфронтації між колишніми союзниками відбувається пошук нових потенційних союзників, який закінчується оформленням двох протилежних один одному воєнно-політичних блоків — НАТО та Варшавського договору.

Важливим наслідком «холодної війни» стало створення воєнно-блокової системи. У період 1943-1948 рр. в країнах Східної Європи відбувався процес становлення нових політичних режимів під пильним контролем СРСР. З країнами своєї сфери впливу СРСР уклав угоди про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу. У 1947-1948 рр. ці угоди мали чітку антизахідну спрямованість. Таких двосторонніх угод було укладено 35. Вони утворювали взаємопов'язану систему. У 1948 р. в усіх країнах Східної Європи були встановлені комуністичні режими. У Західній Європі процес формування воєнно-блокової системи розпочався в березні 1948 р., коли Англія, Франція, Бельгія, Голландія і Люксембург утворили Західний Союз. Його учасники повинні були надавати військову допомогу один одному на випадок загрози їхнім інтересам. Великобританія намагалась утвердити в новоутвореному союзі своє лідерство. Об'єднане військове командування очолив англійський фельдмаршал Монтгомері.

Поштовхом до подальшого розгортання воєнно-блокової системи стала Берлінська криза влітку 1948 р. Вона була тісно пов'язана з вирішенням німецького питання. В окупованій 4-ма державами Німеччині йшли процеси, які робили неможливим її об'єднання. У радянській зоні окупації формувались органи влади, які контролювались прорадянськими діячами, які у квітні 1946 р. створили Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЄПН). Представники США та Великобританії 2 грудня 1946 р. у Вашингтоні підписали угоду про економічне і адміністративне об'єднання американської та англійської окупаційних зон і створення так званої «Бізони». Незабаром Бізонія була об'єднана з французькою зоною окупації.

На Московській конференції Ради міністрів закордонних справ І у березні-квітні 1947 р. СРСР пропонував встановити над Руром контроль чотирьох держав. Західні держави пропонували переглянути Веймарську конституцію і розширити права окремих німецьких земель. Франція домагалась права на економічне приєднання Саарської області.