Посилення імперських амбіцій США на початку XXI ст.

Однак, у 1992 р. на президент­ських виборах Буш, маючи авто­ритет переможця, зненацька по­терпів поразку від молодого і ма­ловідомого демократа, губернато­ра штату Арканзас Білла Клінто­на. Поразка Буша стала завершен­ням «консервативної революції», яку протягом 12 років здійснювали республіканці. Поворот у настроях американців був зумовлений їх прагненням соціального захисту, більшої соціальної ролі держави.

Новому президенту відразу до­велось зустрітися з проблемою ет­нічних заворушень у Лос-Анжелесі, які довелось придушувати війська­ми. Ці заворушення свідчили про наявність значних соціальних конфліктів, які мають етнічну основу. "Кольорове" населення США скла­дає значну масу населення, яке зна­ходиться за межею бідності.

У 1994 р. республіканці взяли ре­ванш на виборах в сенат і палату де­путатів. Проте це їм не допомогло, на президентських виборах 1996 р. Б.Клінтон знову здобув перемогу.

За роки свого перебування в Білому домі Б.Клінтон не вдавався до радикальних реформ, проводячи прагматичну політику. Проте, ним започатковано реформи в освіті та охороні здоров'я, соціальному за­безпеченні. Важливими здобутками його правління вважається забезпе­чення подальшого поступового роз­витку економіки США, створення додаткових 10 млн робочих місць, скорочення вдвічі державного дефі­циту, боротьба з наркобізнесом.

У зовнішній політиці Б.Клінтон виступає за розширення НАТО, за участь США в урегулюванні регіо­нальних конфліктів і проведенні миротворчих акцій. Взагалі США після розпаду СРСР, як єдина над­держава, намагаються створити гло­бальну систему безпеки, залучивши до неї всі впливові держави і струк­тури світу. У проведенні свого зов­нішньополітичного курсу США вда­ються до будь-яких засобів: від мир­них до воєнних (бомбардування, ракетні удари, введення військ). Серйозними зовнішньополітичними акціями США в період президент­ства Б.Клінтона стали збройні опе­рації в Сомалі, Гаїті, Боснії, Іраці, Афганістані, Сербії (Косово).

Вибори 2000 р. стали особли­вими в історії США, вони стали випробуванням для американської демократії, системи виборів. Впер­ше створилась ситуація, коли за кан­дидатів республіканця (Дж.Буш-мо-лодший) і демократа (Ела Гора) було подано однакову кількість голосів. Після тривалих і неодноразовим пе­рерахунків голосів перевага була віддана республіканцям. Дана ситу­ація свідчила, що в американському суспільстві не існує нагальних проб­лем, на вирішенням яких потрібно мобілізувати все суспільство.

Відносне економічне благополуч­чя дало змогу адміністрації Дж.Бу-ша-молодшого основну увагу зосе­редити на зовнішній політиці. До того ж, до цього зобов'язує і ста­тус США у світі. Але активне втру­чання США у всі точки напруги, що існують у світі, зумовило наростан­ня антиамериканських настроїв. 11 вересня 2001 р. стало переломним у житті США і світу. У цей день стався терористичний напад, в ре­зультаті якого було зруйновано Світовий торговий центр у Нью-Йорку і пошкоджено будівлю Пен­тагона (Міністерства оборони США). Жертвами терористів стало близь­ко 5 тис. чол. Цей терористичний акт показав всю небезпеку терориз­му. США були поставлені перед не­обхідністю розгорнути широкомас­штабну боротьбу з тероризмом. Ця боротьба розгорнулась у декількох напрямках: врегулювання конфліктів у гарячих точках планети, зміна урядів у тих країнах, які підтриму­ють міжнародний тероризм, ліквіда­ція економічної бази тероризму, бо­ротьба з терористичними угрупован­нями тощо. Для боротьби проти те­роризму утворилась антитерористична коаліція держав світу на чолі з США. Першою серйозною акцією США стало втручання у внутрішні справи Афганістану на боці тих сил, що вели боротьбу з рухом Талібан (Цей рух підтримував діяльність те­рористичної мережі Аль-Каїда на чолі з Бен Ладеном, на яку покла­дено відповідальність за теракт 11 вересня 2001 р. та ще цілий ряд терористичних актів). Взимку 2002-2003 рр. США розгорнули масову антиіракську кампанію з метою по­валити президента Саддама Хусейна. Йому закидалося прагнення оволодіти зброєю масового зни­щення, для здійснення амбітних планів у регіоні. У березні-квітні 2003 р. війська США та Велико­британії провели блискучу операцію щодо повалення режиму Саддама Хусейна. Проте, наслідки війни бу­дуть мати довготривалий вплив на долю світу, регіону і США.

Перемога над режимом Садда­ма Хусейна не розв'язує основного завдання боротьби з тероризмом, яка буде тривалою і нелегкою.

83. Політика глобалізації США, її вплив на міждержавні відносини.

Наприкінці лл ст. політики, еко­номісти, соціалісти, громадськість заговорили про явище „глобалі­зації". Глобалізація — це термін, яким називають дедалі глибшу взаємозалежність людей і країн у всьому світі. Цей процес особливо прискорився наприкінці XX — на початку XXI ст. Це було зумовле­но припиненням „холодної війни", ліквідацією торговельних бар'єрів, об'єднанням світових фінансових ринків, розгортанням процесів інтеграції тощо. Глобалізація має всеохоплюючий характер: вона спричинила зміни в економіці, політиці, культурі і довкіллі. У до- ' повіді ООН про розвиток людини за 1999 р. зазначається: „Взаємозв'я­зок людей на всьому світі став, як ніколи раніше, глибоким, міцним і тісним. Він створює багато можли­востей і надає нового розвитку як благотворним, так і згубним яви­щам". Як і будь-яке інше людське досягнення, глобалізація має свої позитивні та негативні сторони. Позитивні сторони:

— становлення єдиної світової ци­вілізації;

— прискорення розвитку світу в результаті взаємного збагачен­ня науки і культури;

— створює умови для викорінен­ня бідності та розв'язання іншихглобальних проблем;

— зменшує ймовірність війн;

— прискорення економічного роз­витку тощо.

Негативні сторони:

— поглиблення прірви між багатими і бідними (у 80 країнах світу се­редній дохід на душу населення падає, у деяких країнах він знач­но менший, ніж 50 років тому);

— посилення впливу ТНК;

— рушійною силою глобалізації економіки є ринкові відносини, в умовах яких прибуток важить набагато більше, ніж збережен­ ня планети;

— зростання безробіття;

— зміни інвестиційної привабли­вості можуть призвести до криз економік окремих країн. (Так, під час азіатської кризи в один рік 13 млн чол. втратили робо­ту, а доходи інших скоротилисьна половину) тощо.