Демократичні революції 1989-1990 рр. в соціалістичних країнах Східної Європи та їх особливості та результати.
Назріваюча протягом довгого часу криза наприкінці 80-х років охопила всі країни Центральної і Південно-Східної Європи. Вона проявилася в економічній;, політичній, ідеологічній і моральній сферах о Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, невправність адміністративно-командних методів управління і небажання більшості населення жити в умовах тоталітарного режиму — все це зумовило виникнення своєрідної революційної ситуації в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. В різних державах вона складалась і розвивалась неоднаково. Але загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, встановити демократичну форму правління і на основі широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства. Форми та методи демократичних революцій були різними — від "ніжної", спокійної революції в Чехо-Словаччині до кривавих зіткнень в Румунії, що призвели до численних жертв- Боротьба була спрямована на ліквідацію державного, тоталітарно-бюрократичного "соціалізму", який повністю дискредитував себе в країнах Центральної і Південно-Східної Європи наприкінці 80-х років. Революції розгорталися майже одночасно. Це пояснювалось, по-перше, зрілістю передумов та високим ступенем соціальної напруги в усіх цих країнах і, по-друге, розумінням того, що СРСР не втручатиметься у справи своїх західних сусідів: не надаватиме підтримку консервативним силам, які намагались загальмувати демократичний процес. Найбільш активно проявилися виступи проти авторитарно-бюрократичних режимів у Польщі та Угорщині. У червні 1989 р. на виборах до Сейму Польщі зазнала поразки Польська об'єднана робітнича партія (ПОРП). Вперше в історії уряд соціалістичної країни очолив безпартійний політичний діяч. Ним став один з активних діячів профспілкового об'єднання "Солідарність" Т. Мозовецький. Представник ПОРП В. Ярузельський тоді ще залишався президентом країни, але наприкінці І990 р. на загальних виборах президентом Польщі був обраний лідер "Солідарності" Лех Валєнса. Формування нового уряду було доручено представникові "Солідарності" Я. Бєлецькому. Із конституції виключається стаття "Про керівну і спрямовуючу роль ПОРП", а в січні 1990 р, ця партія зовсім перестала існувати. Новою назвою держави стала Республіка Польща. Крім того, в країні відбулися соціально-економічні зміни,, Була відновлена ринкова економіка, велику роль починають відігравати приватні підприємства. Серйозні політичні зміни відбулись у другій половині 1989 р„ і в Угорщині» Із конституції країни була виключена стаття про керівну роль Угорської соціалістичної робітничої партії (УСРП), з якої пізніше виокремилася Угорська соціалістична партія (УСП). Протягом короткого часу з'являється низка нових партій. Найбільш впливові серед них — Угорський демократичний форум (УДФ), Союз вільних демократів (СВД) і Незалежна партія дрібних господарів (НПДГ). Ліві сили поступово втрачали свої позиції. 25 березня 1990 р„ на виборах до парламенту перемогу здобули опозиційні партії (УДФ — 25% голосів; СВД — 20%; НПДГ — 13%). Уряд сформував лідер УДФ Й. Антала, який впроваджував політику розвитку ринкових механізмів; чітко визначалися європейські орієнтири зовнішньої політики. Назву країни було змінено на Угорську Республіку. У жовтні 1989 р., невдовзі після офіційного святкування 40-річчя Німецької Демократичної Республіки, масові виступи, демонстрації в Берліні та Лейпцигу примусили піти у відставку керівництво країни на чолі з Е. Хонеккером. Він заявив про своє рішення 18 жовтня на пленумі ЦК Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), а 7 листопада пішов у відставку уряд НДР у повному складі. Змінилося ставлення до ФРН. 9 листопада 1989 р. уряд НДР прийняв рішення про відкриття своїх західних кордонів для вільних поїздок до ФРН — у Західний Берлін, "Берлінська стіна" перестала виконувати свої функції СЄПН була реорганізована і змінила назву на Партію демократичного соціалізму (ПДС). Створювались нові партії та організації. На виборах до Народної палати НДР (18 березня 1990 р.) Перемогу ЗДОбуЛИ ОПОЗИЦІЙНІ СИЛИ. БІЛЬШІСТЬ голосів отримав Християнсько-демократичний союз (40,9%)- У німецькому суспільстві розгорнулася гостра полеміка з питань про строки, методи і форми об'єднання ФРН і НДР. З жовтня 1990 р. НДР перестала існувати як держава, відбулося об'єднання Німеччини,
|
