Основні терміни та визначення. Кошторис доходів та витрат, оборонні видатки, фінансування національної оборони

Кошторис доходів та витрат, оборонні видатки, фінансування національної оборони

 

Література: 1, 5, 6, 8, 10, 19, 21, 23, 26, 34, 37, 42, 48, 54, 55, 62-64, 70, 71, 74, 95, 100, 102, 106

 

 

10.1. Характер і зміст бюджетних витрат на державне управління

 

Витрати на державне управління пов'язані безпосередньо з виконанням політичних функцій і задач держави. В історії бюджетних відносин країн з ринковою економікою ці витрати у фінансовому плані завжди стояли на перших місцях, оскільки управління є однією з основних функцій держави.

Протягом останніх десятиліть питома вага витрат на цілі державного управління істотно не змінювалася, незважаючи на збільшення масштабів економіки й ускладнення соціально-політичних проблем. На сьогодні ці витрати складають в середньому 4-5 % від загальної суми витрат бюджету розвинутих країн світу. У державному бюджеті Радянського Союзу вони не перевищували 1,5%.

В Україні з моменту набуття незалежності необхідно було побудувати власну систему органів державного управління, які б забезпечували виконання функцій і задач держави. Одночасно відбувалось розмежування повноважень між державними і місцевими органами влади, що часто супроводжувалось дублюванням функцій і зростанням чисельності апарату управління. Однак на сьогодні Україна прагне створити досить організовану і розгалужену систему управління, яка була б здатна реалізовувати державну політику у бюджетній сфері.

Видатки на державне управління включають витрати:

1) на функціонування законодавчої влади - апарату Верховної Ради України, апарату Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення діяльності народних депутатів, апарату Рахункової палати Верховної Ради України, тощо;

2) на функціонування виконавчої влади - апарату Кабінету Міністрів України, апарату Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та її місцевих органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування;

3) на утримання Президента України та його апарату;

4) на утримання фінансових і фіскальних органів – Державної податкової адміністрації України, місцевих державних податкових органів, Головного контрольно-ревізійного управління України, Головного управління Державного казначейства України, місцевих органів Головного управління Державного казначейства України, Митної служби України, на створення державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів, на комп'ютеризацію: Державного казначейства та інших фінансових органів, на виготовлення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби;

5) на загальне планування і статистичні служби – проведення статистичних досліджень і переписів, ведення записів щодо сімейних бюджетів;

6) інші видатки на загальнодержавне управління – виготовлення орденів, медалей, документів до них; виготовлення та перевезення національної валюти, придбання устаткування для виробництва цінних паперів і монет; виробництво бланків цінних паперів і документів суворого обліку; утримання Пробірної палати України, утримання центру правових реформ і законопроектних робіт; утримання Фонду сприяння становленню Місцевого та регіонального самоврядування; видатки на паспортизацію населення України; видатки на запровадження нового податкового і бюджетного законодавства;

7) на утримання судової влади – Конституційного Суду України, Верховного суду України, обласних судів, районних (міських) судів, Вищого арбітражного суду, арбітражних судів, військових судів.

Зауважимо, що на державне управління спрямовуються кошти бюджетів усіх рівнів. З державного бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. З республіканського бюджету Автономної Республіки Крим утримуються органи влади і управління АР Крим. З обласних, районних і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Витрати бюджету покликані забезпечити нормальне функціонування органів і структур державного управління протягом планового періоду, а також фінансування самого процесу управління.

У зв'язку з цим актуальна задача оптимізації бюджетних витрат. Шлях їх механічного скорочення очевидно не можливий і призведе до неналежного виконання функцій держави. Бюджетні відносини з приводу витрат на державне управління специфічні і складні і тому вимагають уваги і докладного фінансово-економічного обґрунтування. Необхідно брати до уваги здійснення кожного окремого виду витрат: від їх планування, нормування до виконання всіх процедур бюджетного фінансування.

Витрати на державне управління класифікуються за функціо­нальною ознакою, тобто визначені відповідно до здійснення загальних функцій держави через його органи і структури. За своїм характером ці функції політичні: вони спрямовані на створення умов збереження існую­чого політичного ладу, підтримки соціально-політичної стабільності, загального порядку і єдиних економічних вимог для суб’єктів підприємництва в умовах ринкового господарства.

Кошти на утримання органів державної влади надходять з бюджету у відповідності з кошторисом витрат. Кожна окрема бюджетна організація чи установа (організація) розробляє свій кошторис доходів і витрат - фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

Плану­вання витрат здійснюється у формі індивідуальних і зведених кошторисів. З якісної сторони індивідуальні кошториси є єдиними, оскільки розробляються за єдиними правилами та організаційними процедурами. Формування даних кошторисів здійснюється на підставі лімітних витрат на суми асигнувань з бюджету. Вище­стояща організація доводить лімітні вимоги до усіх своїх підлеглих підрозділів у двотижневий термін після затвердження бюджету.

У процесі обґрунтування ліміту витрат у розрахунок приймається об'єктивна потреба в коштах органів державної влади, виходячи з обсягів і характеру роботи, що виконується, чисельності персо­налу, а також запланованих заходів щодо скорочення витрат.

Кошториси затверджуються керівниками відповідних вищестоящих організацій не пізніше місяця після затвердження бюджету.

Що стосується зведених кошторисів, то вони розраховуються на рівні центральних органів влади та міністерств і містять у собі індивідуальні кошториси підлеглих структур. Кошториси цент­ральних органів виконавчої влади затверджуються Міністерством фінансів України. Кошториси органів виконавчої влади, підлеглих міністерствам і іншим центральним органам виконавчої влади, затверджуються керівниками цих міністерств і інших центральних органів. Кошториси управлінь, відділів і інших підрозділів обласних, районних державних адміністрацій, затверджуються відповідно обласними державними адміністраціями після попередньої експе­ртизи в обласних фінансових управліннях.

Як бачимо, організаційні процедури кошторисного фінансування усієї вертикалі виконавчої влади досить складні.

У єдиному кошторисі витрат представлена загальна сума витрат з розподілом їх відповідно до критеріїв економічної класифікації:

- оплата праці адміністративно-управлінського персоналу;

- нарахування на заробітну плату;

- придбання предметів і матеріалів для адміністративно-управлінської діяльності;

- витрати на відрядження;

- оплата комунальних, транспортних та інших послуг;

- придбання устаткування і предметів довгострокового використання;

- капітальне будівництво;

- капітальний ремонт тощо.

Найбільша частка витрат приходиться на оплату праці (близько 75%).

Працівники органів управління відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. мають статус державних службовців [66]. Їх посадові оклади встановлюються в залежності від складності і рівня відповідальності виконавчих обов'язків. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранги, доплати за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Ранг службовцю привласнюється відповідно до обійманої посади, рівня професійної кваліфікації і результатів роботи. Усі посади в органах державної служби підрозділяються на сім категорій. Щомісячна надбавка за вислугу років виплачується в таких розмірах (табл. 10.1):

Таблиця 10.1