Аналіз ліквідності підприємства

Фінансовий стан підприємств можна оцінювати з точки зору його короткострокової і довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Ліквідність підприємства- це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття усіх необхідних платежів у термін їх сплати.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку). Наступним за ступенем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у випадку необхідності вони можуть бути швидко перетворені на гроші.

Дебіторська заборгованість - теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для перетворення їх у гроші спочатку необхідно їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його в гроші, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання або поточні зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, на балансі у підприємства повинно бути достатньо грошей для сплати поточних зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані у порядку зменшення ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, з огляду на викладене вище, поділяються на групи:

1. Найбільш ліквідні активи.

2. Активи, що швидко реалізуються.

3. Активи, що реалізуються повільно.

4. Важкореалізовані активи.

Пасиви за ступенем строку їх оплати поділяються на чотири групи:

1. Негайні пасиви

2. Короткострокові пасиви.

3. Довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви.

Інформація, що характеризує величину оборотних активів, наведена в II розділі активу балансу.

Відомості про короткострокові зобов'язання підприємства містяться в IV розділі пасиву балансу. Аналіз ліквідності підприємства, зважаючи на викладене вище, здійснюється шляхом складання балансу ліквідності (таблиця 1.11). Саме його складання і є першим етапом методики аналізу ліквідності підприємства.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, за умови коли:

А1 >П1;

А2 > П2;

A3 > ПЗ;

А4 < П4.

Таблиця 1.11

Аналіз ліквідності балансу (баланс ліквідності)

 

 

 

Актив	На початок року	На кінець року	Пасив	На початок року	На кінець року	Модифікація
На початок року	На кінець року
Найбільш ліквідні активи			1. Негайні пасиви			-609005	-25167
Активи, що швидко реалізуються			2. Короткостро­кові пасиви			-76216	-14257
Активи, що реалізуються повільно			3. Довгострокові пасиви
4. Складно-реалізовані активи			4. Постійні пасиви			-54080	-10780
Баланс			Баланс

Другим етапом методики аналізу ліквідності підприємства виступає визначення фінансових коефіцієнтів, що характеризують ліквідність підприємства. Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів.

Основними серед них є:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності).

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається:

поточні активи (підсумок II розділу активу)/поточні зобов'язання (підсумок IV розділу пасиву).

За цим коефіцієнтом одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка даного показника полягає у тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання, головним чином, за рахунок оборотних активів, отже, якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить від галузі та від виду діяльності. У західній обліково-аналітичній практиці наводиться критичне нижнє значення цього показника. Експертним шляхом установлено, що оборотні активи повинні вдвічі перевищувати поточні зобов'язання.

Якщо на підприємстві відношення оборотних активів і поточних зобов'язань нижчі, ніж 1:1, то це говорить про високий фінансовий ризик, оскільки підприємство не в змозі сплатити свої рахунки. Співвідношення 1:1 припускає рівність поточних активів і короткострокових зобов'язань. Але, зважаючи на різний ступінь ліквідності активів, можна припустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані, а тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1:1, то можна зробити висновок про те, що підприємство володіє значним обсягом вільних ресурсів, що сформувалися завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Водночас, з точки зору менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відтягування грошей у дебіторську заборгованість може бути пов'язане з невмілим управлінням активами. Скорочення величини коефіцієнта поточної ліквідності може статися під впливом двох факторів:

1. Зменшення оборотних активів.

2. Значного зростання поточних зобов'язань. Для з'ясування причин
модифікації цього показника необхідно проаналізувати зміни в складі джерел
коштів і їх розміщенні в порівнянні з початком періоду аналізу.

Дана операція являє собою третій етап методики аналізу ліквідності підприємства.

Аналіз модифікації у складі коштів і джерел їх утворення подано у таблиці 1.12.

Таблиця 1.12 Аналіз змін у складі коштів і джерел їх утворення

Актив

Статті активу	Приріст, тис. грн.	%
1. Грошові запаси і короткострокові фінансові вкладення	-40	13,4
2. Дебіторська заборгованість		27,4
3. Запаси ТМЦ		2,4
4. Основні кошти та інші активи
Баланс		18,2

Пасив

Статті пасиву	Приріст, тис. грн.	%
1. Розрахунки з кредиторами за нетоварні операції (оплата праці за розрахунками з органами соцстрахування, з бюджетом та ін.)		36,7
2. Кредиторська заборгованість		7,6
3. Короткострокові позики банку		148,7
4. Джерела власних коштів
Баланс		217,3

Згідно наведених у таблиці 1.12 даних можна зробити такі висновки.

Недостатність високоліквідних засобів підприємства призвела до того, що значний обсяг строкових зобов'язань виявився покритим активами з відносно невисокою оборотністю (дебіторською заборгованістю покупців; запасами товарно-матеріальних цінностей).

При цьому, на підприємстві застосовують украй небезпечну в умовах інфляції фінансову політику збільшення обсягу кредитування своїх покупців: порівняно з минулим роком дебіторська заборгованість зросла на 127,4, а кредиторська - тільки на 107,6%.

Внаслідок цього значні суми, отримані підприємствами за короткостроковими позиками банку, були в основній масі передані покупцям і замовникам (як дебіторську заборгованість); частина отриманих на позиковій (платній) основі коштів пішла на «безкоштовне» кредитування постачальників (аванси видані) і використана на поповнення запасів товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, підприємство порушило основний принцип успішної фінансової політики, оскільки допускає кредитування своїх дебіторів на тих же умовах, на яких само одержує кредити. Коефіцієнт поточної ліквідності в літературі досить часто називають ще коефіцієнтом достатності оборотного капіталу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так:

Оборотні активи - запаси / поточні зобов'язання.

Цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту поточної

ліквідності, тільки він обчислюється по вужчому колу поточних активів, коли з розрахунку вилучена найменш ліквідна їх частина - виробничі запаси.

Вилучаються матеріальні запаси не тільки через те, що вони менш ліквідні, а в основному через те, що грошові кошти, одержані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за затрати на їх закупку. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли при ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. Достатнім коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1: 1.

На практиці багато підприємств мають більш низький коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх ліквідності необхідно проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язане в основному, зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають ще коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається так:

Грошові кошти (каса + роз. pax. + вал. pax. + інші кошти) / поточні зобов'язання. Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути по мірі необхідності погашена негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2: 1. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги бо малодостовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред'являли йому свої боргові вимоги.

Для оцінки ліквідності, окрім коефіцієнтів, застосовуються й інші показники.

Величина власних оборотних коштів,що розраховується: власний капітал + довгострокові кредити банків + довгострокові позики - підсумок розділу І активу балансу.

Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. Слід розрізняти поняття «оборотні кошти» і «власні оборотні кошти». Оборотні кошти (синоніми: оборотний капітал, мобільні активи, поточні активи) - це кошти, що здійснюють оборот (гроші -> кошти -> гроші) протягом року чи одного виробничого циклу. Вони складаються з двох частин:

а) постійного оборотного капіталу (синонім - системна частина оборотних
активів). Це та частина оборотних активів, необхідність в якій відносно
постійна протягом усього операційного циклу;

б) змінного оборотного капіталу (синонім - варіююча (змінна частина
оборотних активів). Необхідність у цій частині виникає лише в пікові моменти
виробничого циклу.

Оборотні кошти характеризують активи підприємства (II розділ активу балансу). Власні оборотні кошти - це джерела коштів, а саме - частина

власного капіталу підприємства, що розглядається як джерело покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Інколи складається і зворотна ситуація, коли поточні зобов'язання перевищують поточні активи. Тоді одним із джерел покриття основних коштів і позаобігових активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансовий стан підприємства вважається в цьому випадку нестійким. Потрібно терміново вжити негайних заходів щодо його покращання.

Ліквідність підприємств характеризує також показник маневреності власних обігових коштів (капіталу, що функціонує).

Він визначається: грошові кошти / капітал, що функціонує.

Цей показник характеризує ту частину власних обігових коштів, які знаходяться в формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність.

Для підприємства, що нормально функціонує, цей показник змінюється від нуля до одиниці. Найбільш прийнятне орієнтовне значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.

Частка оборотних коштів у активах розраховується за формулою:

оборотні активи / всього активів.

Частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі розраховується як відношення власних оборотних коштів до оборотних активів.

Частка запасів в оборотних активах розраховується як відношення запасів до оборотних активів.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів розраховується як відношення власних оборотних коштів до величини запасів і характеризує ту частину вартості запасів, що покривається власними оборотними коштами. Рекомендоване значення цього показника- 50%.

Коефіцієнт покриття запасів розраховується співвідношенням величини «нормальних» джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника менше 1, то поточний фінансовий стан підприємства вважається нестійким.

Таким чином, можна зробити висновок, що ліквідність - це спроможність, зважаючи на викладене вище, будь-якого з активів трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, впродовж якого ця І трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність.

З метою встановлення рівня ліквідності підприємства визначається індексі ліквідності, що вказує кількість днів, необхідних для перетворення поточних активів у готівку, цей розрахунок являє собою четвертий етап аналізу ліквідності.

З метою визначення індексу ліквідності складається така таблиця (табл. 1.13). І

Таблищ 1.13 Розрахунок індексу ліквідності

 

Показник	Сума, тис. грн.	Кількість днів, необхідна для перетворення активів	Разом
А			3(гр.1х гр.2)
1. Готівка			—
2. Дебіторська заборгованість
3. Товарні запаси		ЗО
Усього

Згідно з наведеними у таблиці даними, індекс ліквідності = 7400000 / 340000 = 21,76 дня. Отже, даному підприємству необхідно 22 дня для перетворення поточних активів у готівку.

Слід підкреслити, що, говорячи про ліквідність підприємства, часто ототожнюють це поняття з платоспроможністю. Однак ці поняття не тотожні. Так, коефіцієнти ліквідності можуть характеризувати фінансовий стан як задовільний, однак, за своєю суттю, ця оцінка помилкова, якщо в поточних активах значна питома вага припадає на низьколіквідні активи та короткострокову дебіторську заборгованість.