РОЗДІЛ 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра менеджменту

Допущено до захисту

Р.

Завідуючий кафедрою

_________________________

Д.е.н., проф. Мостенська Т.Л.

ВИПУСКОВА КВАЛІФІКАЦІЙНА БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

На тему

«Шляхи вдосконалення фінансового планування на підприємстві»

Студент 4 курсу

денної форми навчання

спеціальності

6.03060101 «Менеджмент організацій і

адміністрування» Мельник І.Б.

 

 

Науковий керівник ст.викл. Бойко І.А.

Київ НУХТ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ 1.1. Сутність фінансового планування та необхідність його впровадження на підприємстві 1.2. Роль фінансового планування в реалізації фінансових положень підприємства і методи обґрунтування планових показників 1.3. Бюджетування як технологія фінансового планування
РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПрАТ «МОРШИНСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ВОД «ОСКАР» 2.1. Загальна характеристика підприємства 2.2. Аналіз основних показників діяльності підприємства
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ШЛЯХІВ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ ПрАТ «МОРШИНСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ВОД «ОСКАР» 3.1. Дослідження фінансового планування на підприємстві 3.2. Підвищення ефективності фінансового планування ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» з використанням методів економіко-математичного моделювання 3.3. Визначення тенденцій розвитку фінансового стану підприємства на основі планових показників та оптимізація планових рішень
ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах ринкової економіки конкурентоспроможність будь-якого підприємства може забезпечити тільки ефективне управління рухом його фінансових потоків, реалізація якого потребує від управлінців оволодіння не лише методологією фінансового менеджменту, але й вміння використовувати її на практиці. Фінансове планування є одним із таких методів і надзвичайно важливим елементом фінансового управління, спрямованим на забезпечення стійкого розвитку підприємства відповідно до його реальних фінансових можливостей із урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища. У зв’язку з цим набуває актуальності проблема використання фінансового планування як механізму управління фінансами підприємств. Недосконалість законодавчо-нормативної бази з питань фінансового планування, існування нечіткої системи підготовки і передачі планової інформації всередині підприємства та із бізнес-партнерами, відсутність єдності у теоретично-методичних підходах до обліку та аналізу планових економічних показників стримують його впровадження на вітчизняних підприємствах.

Планування розвитку соціально-економічних систем завжди знаходилось в епіцентрі уваги представників наукової спільноти, а його концептуальне підґрунтя започатковано в роботах Р. Акоффа, Р. Брейлі, С. Майєрсом, М. Поукоком, А. Тейлором. Окремі методологічні, методичні і організаційні аспекти фінансового планування на макро- і макрорівнях досліджуються зарубіжними вченими, як то Р. Кертісом, Дж. Сигел, Дж. Фіннерті, Ф. Лі Ченгом, Джай К. Шим, російськими та українськими науковцями, серед яких: О.В. Ареф’єва, О.Г. Біла, І.О. Бланк, І.Т. Балабанов, Ю.М. Воробйов, В.М. Гриньова, Кірсанова Т.О., В.В. Ковальов, Г.О. Крамаренко, Л.О. Лігоненко, Є.С. Стоянова, О.Є. Чорна, Л.А. Швайка, В.М. Шелудько та інші.

Відзначаючи вагомий внесок дослідників у цій сфері, слід зауважити, що окремі аспекти фінансового планування діяльності підприємств потребують подальших досліджень. Зокрема, це стосується розкриття місця, ролі та функцій фінансового планування у забезпеченні реалізації фінансових стратегічних цілей підприємства, впровадження та інтенсифікації розвитку бюджетування як інструменту поточного фінансового планування.

Потреба в узагальненні накопиченого досвіду і розробці нових наукових підходів до фінансового планування підприємств в умовах ринкової невизначеності обумовили вибір теми бакалаврської роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою бакалаврської роботи є обґрунтування теоретико-методичних основ та розробка практичних заходів щодо організації і реалізації фінансового планування на вітчизняних виробничих підприємствах. Для реалізації поставленої мети в роботі сформульовані наступні завдання, які були вирішені в ході досліджень:

- здійснити економічну інтерпретацію змісту поняття «фінансове планування» з точки зору основних підходів, виділених сучасними дослідниками, узагальнити принципові засади його проведення та встановити необхідність впровадження на різних типах підприємств;

- розкрити роль фінансового планування у реалізації фінансових положень підприємства та надати порівняльну характеристику ключових методів обґрунтування планових показників;

- визначити сутність, особливості, у тому числі переваги та недоліки, використання сучасної технології фінансового планування – бюджетування;

- надати детальну характеристику організаційно-правовим аспектам і результатам виробничо-господарської діяльності ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»;

- оцінити фінансовий стан підприємства у розрізі основних груп фінансово-економічних показників;

- дослідити діючу практику фінансового планування ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар»;

- підвищити ефективність і точність планування (прогнозування) фінансових показників підприємства з використанням методів економіко-математичного моделювання і трендового аналізу;

- проаналізувати тенденції розвитку фінансового стану підприємства на основі планових показників та оптимізації планових рішень.

Об’єктом дослідження виступають фінансово-економічні відносини, які виникають в процесі фінансового планування і прогнозування ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар».

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних підходів і прикладних аспектів фінансового планування діяльності підприємства.

Методи дослідження. В роботі використано як традиційні загальнонаукові, так і спеціальні методи досліджень: узагальнення, порівняння, аналіз і синтез – для уточнення економічної сутності фінансового планування, принципів, технологій і методів його реалізації; аналітичне групування, табличний і графічний аналіз, методи фінансового аналізу – для оцінки фінансового стану ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Для розробки та обґрунтування практичних рекомендацій з удосконалення фінансового планування підприємства використано методи системності, економіко-математичного моделювання, оптимізації планових рішень, балансовий метод.

Інформаційну база дослідження складають законодавчо-нормативні акти державних органів влади з питань організації і реалізації фінансового планування на вітчизняних підприємствах, фінансова звітність ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар», матеріали фахових періодичних видань, монографії, навчальні посібники, інтернет-публікації.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень бакалаврської роботи отримали форму практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів фінансового планування на підприємстві та підвищення точності планових розрахунків в умовах динамічності і невизначеності ринкового середовища.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність фінансового планування та необхідність його впровадження на підприємстві

Фундаментальні дослідження західних класиків менеджменту Р.Л. Ансоффа, І.Г. Акоффа, М.А. Поукока, А.Х Тейлора та інших про зв’язок між ефективністю господарювання та фінансовим плануванням призвели до широкого впровадження останнього у корпоративну практику. Так, в 50-х роках у США і розвинених країнах Європи фінансовим плануванням займалось 75% крупних корпорацій, а вже на початку ХХІ століття – 88% [81, с. 73]. Зокрема, відомий британський вчений М.А. Поукок наголошував, що «бізнес не може розраховувати на розвиток, а точніше, на виживання, не розробляючи планів та не контролюючи їх виконання. Плани повинні мати фінансовий контекст, оскільки різні напрямки діяльності вимірюються загальним еквівалентом – грошима» [72, с. 7]. Продовжуючи естафету іноземних колег, вітчизняний аналітик Г.М. Тарасюк дійшов висновків, що за відсутності точного і системного фінансового планування сучасні корпорації втрачають понад п’яту частину можливого прибутку [65, с. 229], що є невиправданим через гостру проблему нестачі вільних джерел фінансування.

В умовах трансформаційних економічних перетворень питання організації фінансового планування усіх аспектів виробничо-господарської діяльності підприємств в Україні набуває виняткового значення, адже забезпечує їм успіх на ринку, постійне оновлення матеріально-технічної бази та соціальний розвиток персоналу. Нині серед науковців і практиків не вироблено єдиної позиції щодо трактування змісту поняття «фінансове планування» у різних сферах економіки та бізнесу, а отже, дискусійним залишається підхід до визначення його суті, варіативні формулювання якої у фахових джерелах зведені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Наукові дефініції поняття «фінансове планування» в економічних літературних джерелах

Автор	Визначення
Біла О.Г., Лігоненко Л.О.	обґрунтування планів у сфері фінансової діяльності підприємства, які стосуються створення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів
Бланк І.О.	процес розробки системи заходів щодо забезпечення підприємства необхідними ресурсами і підвищення ефективності фінансової діяльності у майбутньому
Брейлі Р., Майєрс С.	управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що реалізуються в деталізованих фінансових планах
Воробйов Ю.М.	процес розробки системи фінансових планів і фінансових стандартів для забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання з метою досягнення високої ринкової вартості підприємства, задоволення потреб інвесторів, власників, кредиторів та держави по виплаті дивідендів, аналогів
Ковальов В.В.	документ, що характеризує спосіб здійснення фінансових цілей підприємства, пов’язує його доходи та витрати
Крамаренко Г.О., Чорна О.Є.	цілеспрямована дія на господарську діяльність в цілому, на окремі ланки і суб’єкти господарювання з метою обґрунтування ефективності прийнятих економічних та соціальних рішень з урахуванням їх забезпеченості джерелами фінансування, оптимізації накреслених витрат і позитивних кінцевих результатів
Онисько С.М., Марич П.М.	сукупність розрахунків щодо визначення грошових доходів і нагромаджень та спрямування їх на покриття запланованих видатків і затрат за різними сферами діяльності господарства у відповідності з виробничими та інвестиційними потребами у плановому році
Семенов Г.А. і колектив авторів	процес систематичної підготовки управлінських рішень, які прямо чи опосередковано пливають на обсяги фінансових ресурсів, узгодження джерел формування та напрямів використання згідно з виробничими, маркетинговими планами, а також величину показників діяльності підприємства у плановому періоді, і які забезпечують вирішення завдань найбільш раціональним шляхом
Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті	процес аналізу дивідендної, фінансової та інвестиційної політики, прогнозування їх результатів, їх вплив на економічне оточення корпорації та прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику при виборі проектів
Швайка Л.А.	безперервний процес планування і використання фінансових ресурсів, встановлення оптимального співвідношення у розподілі доходів підприємницької структури
Шелудько В.М.	процес створення системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановлення ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формуванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей

*Джерело: [6, с. 25; 8, с. 58; 9, с. 17; 16, с. 24; 26, с. 543; 30, с. 154; 52, с. 123; 59, с. 325; 69, с. 437; 75, с. 345; 77, с. 202; 78, с. 392]

Як бачимо, більшість авторів сходяться на думці, що сутність фінансового планування полягає у науковій постановці цілей майбутнього розвитку підприємства і виробленні дієвих засобів їх реального досягнення, а власне поняття трактується з двох концептуальних позицій – як:

· управлінський процес, визначений кількісними і якісними параметрами механізму реалізації планових показників;

· документ (план) у вигляді балансу доходів та витрат, або капіталу і напрямів його вкладання, що мають бути взаємоузгодженими.

Останнє визначення наділяє фінансове планування подвійним змістом через наявність декількох груп об’єктів фінансування: ресурсів (активів і пасивів) та операцій, які формують систему фінансових відносин. Пасиви, тобто зобов’язання господарюючого суб’єкта перед власниками фінансових ресурсів, використовуються для придбання активів, і можуть бути як борговими, так і залученими у юридичних власників. В ринково-орієнтованій економіці джерелами фінансування операцій є найбільш ліквідна частина активів – грошові кошти і комерційні векселі. В цілому ж сукупність об’єктів фінансового планування можна представити схематично (рис. 1.1).

 

 

Рис. 1.1. Об’єкти фінансового планування підприємств

*Джерело: складено автором на підставі [50, с. 382; 62, с. 34–35]

Існують й дещо відмінні погляди на структуризацію об’єктів фінансового планування, зокрема, у авторського колективу під керівництвом Г.О. Крамаренко [30, с. 178], згідно яких закріплюється багаторівневий підхід до їх поділу: на нижньому рівні об’єктами планових розрахунків виступають внутрішньовиробничі підрозділи підприємства, на верхньому – підприємство в цілому, на проміжних – сукупність взаємопов’язаних виробництв і видів діяльності, які виділяються за різними ознаками, істотними для того чи іншого об’єкта планового розвитку.

Враховуючи наведене вище, вважаємо за необхідне уточнити, що фінансове планування, по-суті, є науково обґрунтованим процесом послідовної розробки фінансових планів, різних за змістом і терміном дії, та підготовки на їх основі відповідних управлінських рішень, які прямо чи опосередковано впливають на різні аспекти фінансової діяльності підприємства та відповідають його стратегічним цілям у майбутніх періодах.

Як справедливо зауважує російський вчений А.В. Кудінов, основою фінансового планування є «інтереси і очікування тих, хто надає підприємству ресурси» [31, с. 43]. Ігнорування цього факту призводить до того, що власники ресурсів припиняють їх авансувати, і тільки фінансове планування може виступити в такій ситуації у якості запобіжного заходу.

Спираючись на підхід, згідно якого цільовим орієнтиром корпоративного управління є очікування акціонерів та/або господарів підприємства, мета фінансового планування вбачається у підтримці прийнятного рівня прибутковості на інвестований капітал, який для задоволення їх потреб повинен, як мінімум, відповідати рівню чистої прибутковості альтернативних фінансових вкладень. Такий підхід, з нашого погляду, можна вважати теоретично вірним, але не повним, оскільки він не враховує інтереси інших груп стейкхолдерів – кредиторів, контрагентів, персоналу, податкових структур, які очікують від планування, у першу чергу, досягнення і збереження тривалий час реальної платоспроможності підприємства. У підсумку це зводить цільове призначення фінансового планування підприємницьких структур до збалансування інтересів усіх груп зацікавлених осіб в отриманні вигоди від співпраці із ними.

З економічної точки зору значення фінансового планування полягає у забезпеченні життєздатності підприємства в умовах конкурентної боротьби та одержанні фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів, а перелік основних його завдань має наступний вигляд [25, с. 49–50; 30, с. 156; 60, с. 215–216; 46, с. 300; 50, с. 381–382]:

· забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування та оптимізація їх структури;

· гарантія виконання фінансових зобов’язань підприємства перед бюджетом, позабюджетними фондами, постачальниками матеріальних ресурсів, банківськими установами та іншими кредиторами;

· мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів;

· моніторинг ліквідності підприємства, у тому числі його кредитоспроможності як позичальника;

· контроль бюджетно-кошторисних, комерційних, фінансово-інвестиційних показників підприємства;

· урегулювання інтересів власників, акціонерів та інших інвесторів, адже бізнес-план як різновид фінансового плану є переконливим засобом обґрунтування будь-якого інвестиційного проекту.

Ефективна організація фінансового планування забезпечується реалізацією ряду принципів, сформульованих А. Файолем, пізніше доповнених Р. Акоффом [1, с. 145] і розвинутих сучасними економістами [1, с. 56; 3, с. 71–73; 13, с. 68; 57, с. 124–125; 61, с. 77; 64]. Дослідження та синтез їх варіативних переліків у контексті сучасних тенденцій розвитку економічних систем та підходів до управління ними дозволило виділити дві групи принципів: загальні та спеціальні (індивідуальні правила регламентації у специфічній області управління), характеристика яких зведена в табличній формі (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Характеристика принципів фінансового планування

№	Принципи	Зміст
	Загальні принципи
1.1	Єдності (холізму)	системний характер фінансового планування, що передбачає єдність фінансової політики, використання єдиної методології розрахунку і прогнозування фінансових показників у просторі та часі
1.2	Гнучкості	можливість коригування або перегляду раніше прийнятих планових рішень залежно від динаміки факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, у тому числі форс-мажорних обставин
1.3	Безперервності	систематична робота зі складання і коректування взаємозалежних фінансових планів у межах виробничо-господарського циклу
1.4	Участі	залучення до процесу фінансового планування фахівців з різних функціональних підрозділів підприємства, що відповідають за окремі аспекти господарської діяльності, показники якої відображаються у фінансових планах
1.5	Точності	забезпечення максимальної точності планових показників, їх конкретизація в процесі оперативної роботи
1.6	Альтернативності	проведення багато варіативних планових розрахунків і вибір найкращих альтернатив розвитку підприємства
1.7	Ефективності	оцінка витрат на організацію фінансового планування та їх співставлення з ефектом від його впровадження
1.8	Наукової обґрунтованості	реальність планових розрахунків та їх економічне обґрунтування, використання прогресивних методик розрахунку та обчислювальної техніки
1.9	Інтеграції	кожна з підсистем фінансового планування діє, виходячи із загальної стратегії розвитку підприємства, а кожний окремий фінансовий план є частиною плану більш високого рівня
	Спеціальні принципи
2.1	Стратегічної орієнтації	орієнтація окремих поточних фінансових нормативів та показників на підтримку головної цілі фінансового розвитку підприємства (максимізації ринкової вартості чи прибутковості)
2.2	Забезпечення фінансової гнучкості	планування можливостей щодо швидкого залучення додаткових фінансових ресурсів, у тому числі за рахунок кредитування
2.3	Забезпечення платоспроможності	планування оптимального запасу грошових коштів, встановлення адекватних пропорцій між активами різного ступеня ліквідності та капіталом з різними строками погашення, синхронізація грошових потоків
2.4	Забезпечення фінансової стійкості	встановлення необхідного рівня самофінансування розвитку підприємства та забезпечення збалансованості грошових потоків
2.5	Мінімізації фінансових ризиків	прогнозна оцінка рівня фінансового ризику та пошук шляхів їх мінімізації задля підтримки достатнього запасу фінансової безпеки

*Джерело: [1, с. 56, 145; 3, с. 71–73; 13, с. 68; 55; 57, с. 124–125; 61, с. 77; 64]

Зростання значущості фінансового планування на мікрорівні визначається тим, що воно традиційно є однією з ключових функцій фінансового управління. Як показує вітчизняна практика, на малих і середніх підприємствах ця функція або взагалі відсутня, або її виконує власник, однак не завжди такий крок є виправданим. По-перше, відмова від фінансового планування повинна бути зваженим рішенням, обумовленим специфікою господарської діяльності підприємства або простотою поточних операцій, планувати які не має сенсу. У випадках, коли підприємство розраховує на збільшення прибутковості та оптимізацію бізнес-процесів, відсутність фінансового планування заздалегідь буде справляти гальмівний вплив на його розвиток. По-друге, у разі делегування функцій фінансового планування власнику існує висока імовірність того, що він відволікатиметься від виконання безпосередніх обов’язків (загально-управлінських функцій), що, як наслідок, може негативно позначитись на результатах роботи підприємства. По-третє, малі підприємства відчувають значно більше проблем, пов’язаних із залученням банківських кредитів і позикових коштів з інших джерел, ніж великі, тому потреба фінансового планування постає перед ними гостріше.

Результати експериментальної роботи українських науковців М.С. Лисенко [36, с. 15–18], Ю.О. Литвина і В.І. Матвійчука [37, с. 68–85] дозволили виокремити чотири типи підприємницьких структур, де впровадження фінансового планування вважається вкрай необхідним, а для деяких – обов’язковим, як то:

1) Новостворені підприємства, адже започаткування їх діяльності неможливе без економічного обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план (різновид фінансового плану).

2) Діючі підприємства, які перебувають у стані реструктуризації або диверсифікують виробництво. Конкурентне середовище вимагає від сучасних підприємств освоєння випуску інноваційних видів продукції (послуг), провадження прогресивних технологій і удосконалення організації управління, що супроводжується фінансовими витратами і вимагає планування адекватної величини доходів, як мінімум, на їх покриття, і, як максимум, задля отримання прибутку.

3) Підприємства з часткою іноземного капіталу в статутному фонді, адже західні партнери, інвестуючи кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть отримати гарантії їх повернення, окупності з урахуванням часового фактору, забезпечення прийнятного ступеня господарського ризику. Багаторічний досвід фінансового планування більшості іноземних інвесторів дозволяє реалізувати його на вітчизняних підприємствах з використанням новітніх методичних підходів, інформаційних систем та у відповідності із міжнародними стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

4) Державні підприємства, діяльність яких контролюється і має підтримку галузевих міністерств та відомств, традиційно здійснюють фінансове планування, мета якого – ефективне експлуатування державного майна та задоволення державних потреб в належних доходах від сплати частини прибутку у вигляді податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів різних рівнів та позабюджетних цільових фондів.

Щодо останнього пункту слід вказати, що порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного і казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50% акцій (часток, паїв) належать державі, передбачає процедуру, яка є обов’язковою для таких підприємств [3, с. 126]. Тому в цьому випадку упровадження фінансового планування не розглядається як рекомендаційний захід, а є законодавчим приписом, уніфікація положень якого віднесена до компетенцій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Недооцінка ролі фінансового планування в рамках реалізації фінансової стратегії підприємства веде до значних економічних втрат, тому подальші дослідження спрямовані на її ідентифікацію та розкриття внутрішнього механізму використання цієї управлінської функції.

1.2. Роль фінансового планування у реалізації фінансових положень підприємства і методи обґрунтування планових показників

Практика економічного життя підтверджує, що чим вищим є рівень нестабільності ринку, тим значнішу роль відіграє для його учасників фінансове планування [43, с. 23]. Саме застосування методів та інструментів планових розрахунків «покликано максимально зменшити вплив невизначеності на фінансовий стан і результати діяльності підприємства, сприяти стабілізації економічних процесів» [15, с. 171].

Фінансове планування націлене на реалізацію задекларованих фінансових завдань підприємства та передбачає розробку системи прогнозних документів стратегічного і тактичного характеру. У контексті зазначеного традиційне включення до фінансового планування трьох підсистем – стратегічної (перспективної), поточної і оперативної – дає можливість встановити черговість вирішення цих завдань.

Проблема впровадження стратегічного фінансового планування, як відмічає П.А. Стецюк в роботі [63], полягає в економічній доцільності. Так, більшість вітчизняних підприємств позбавлені можливості вибору різних видів фінансової стратегії у зв’язку з існуючими реальними обмеженнями щодо формування фінансових ресурсів за рахунок власних джерел та доступу до зовнішніх. Функціонуючи під егідою стратегії фінансової рівноваги або виживання, підприємства меншою мірою потребують детальних прогнозних розрахунків, проте для переважної частини їх власників (керівників) домінуючою стратегічною метою залишається збереження економічної самостійності [63, с. 100]. У будь-якому випадку, розробка фінансової стратегії є початковим етапом фінансового планування, від адекватності вибору якої залежить не лише виваженість управлінських рішень, але й висока якість фінансового менеджменту загалом. Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування, що базується на «узагальненні та аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників» [38, с. 82]. Засобом реалізації фінансової стратегії підприємства є фінансова політика – корпоративна і за різними аспектами фінансової діяльності, інструментом обґрунтування якої на засадах зворотного зв’язку виступає фінансовий план. За твердженням українських дослідників К.А. Малишенко і О.С. Бондаренко, «складання фінансового плану дозволяє виявити перші помилки, а також реальність поставленої мети та її досягнення, тобто є своєрідним критерієм оцінки фінансових завдань підприємства» [42, с. 120].

Стратегічні цілі формуються і затверджуються на рівні керівництва і спрямовані на координування роботи всього персоналу підприємства, однак їх деталізація можлива тільки на наступній стадії – поточного фінансового планування, результати якого є наслідком оперативних планових калькуляцій.

Кожній із вказаних вище підсистем фінансового планування властиві певні форми фінансових планів, часові межі та цільова спрямованість, систематизовані в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Складові елементи системи фінансового планування підприємства у контексті реалізації його фінансових положень

Підсистема планування	Особливості підсистеми планування	Плановий період
Стратегічне (перспективне) планування	Зміст: розробка загальної фінансової стратегії та фінансової політики підприємства у відповідності із корпоративними цілями і завданнями	3 – 5 років
Мета: досягнення відповідності між фінансовими діями та економічним потенціалом підприємства; зміцнення ринкової позиції та конкурентних переваг; забезпечення фінансової стійкості; запобігання негативного впливу несприятливих подій та формування системи моніторингу для своєчасного реагування на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища; визначення джерел фінансування та пріоритетних напрямів їх використання на підприємстві; орієнтація на вирішення проблем, які впливають на життєздатність підприємства як відкритої системи
Форми планів: стратегічний фінансовий план; бізнес-план; прогноз бухгалтерського балансу; прогноз звіту про фінансові результати; прогноз звіту про рух грошових коштів

Продовження табл. 1.3

Поточне планування	Зміст: Розробка поточних фінансових планів за окремими аспектами фінансової діяльності підприємства з метою деталізації стратегічних завдань, їх перевірки на прийнятність та практичної апробації	До одного року з розбивкою по кварталах
Мета: виявлення дефіциту або профіциту грошових коштів; пошук додаткових джерел фінансування; планування структури доходів та витрат за основною, інвестиційною та фінансовою діяльністю; підтримка платоспроможного стану підприємства і високий кредитний рейтинг
Форми планів: план руху грошових коштів; план звіту про фінансові результати; план бухгалтерського балансу; план дебіторської і кредиторської заборгованості
Оперативне планування	Зміст: Розробка і доведення до виконавців оперативних планових завдань за усіма аспектами фінансової діяльності підприємства, реалізація довго-, середньо- і короткострокових фінансових планів	Квартал, місяць, декада
Мета: детальне планування доходів та витрат структурних підрозділів підприємства та координація їх руху; виявлення низькорентабельних, збиткових і високодоходних виробництв (видів операцій); прийняття оперативних фінансових рішень; встановлення причин відхилень фактичних показників від планових; за необхідності – регулювання виробничо-збутових процесів
Форми планів: платіжний календар (оперативний план грошових платежів і надходжень); касовий план (оперативний виплат руху готівки через касу); кредитний план; податковий календар; бюджети (матеріальний, трудовий, додаткових вкладень капіталу, адміністративно-управлінських витрат, готівки); кошториси

*Джерело: [30, с. 162–178; 38, с. 79–84; 59, с. 333–357; 68, с. 174; 70, с. 307–311]

 

Слід наголосити, що детальна розробка фінансових планів, особливо оперативного характеру, зокрема, наведені в табл. 1.4, є обов’язковою процедурою для великих підприємств зі складною організаційною структурою. Підприємства партнерського та одноосібного типу фінансового управління можуть обмежитись складанням фінансових планів потреби у капіталі, який комплексно включає план виробництва, витрат і надходжень грошових коштів, а також план фінансових результатів [48, с. 409].

Всі підсистеми фінансового планування підприємства знаходяться у взаємозв’язку і здійснюються у ієрархічній послідовності, яку, зазвичай, представляють алгоритмом логічно-структурованих дій (рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Послідовність окремих етапів фінансового планування підприємства

*Джерело: складено автором на підставі [25, с. 51; 42, с. 120; 53, с. 219]

Як бачимо з табл. 1.3 та рис. 1.2, підсистеми фінансового планування є одночасно окремими етапами розробки фінансової стратегії та спрямовані на її деталізацію в ході поточного управління.

Віддаючи належне існуючим теоретичним та методичним положенням в царині фінансового планування, розглянутим до цього, його визначальну роль у забезпеченні збалансованого фінансового розвитку підприємства зводимо до наступного:

1) Фінансове планування виступає інструментом регулювання системи економічних відносин щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів, тобто забезпечує реалізацію резервів їх зростання та раціоналізацію використання на підприємстві.

2) Фінансове планування координує фінансові цілі різного порядку (стратегічні і поточні), дозволяє оптимізувати фінансові рішення конфліктного характеру (прибутковість – рівень фінансового ризику – ліквідність). Така координація різнорвневих та різнонаправлених цілей дозволяє, з одного боку, спрямувати діяльність підприємства на реалізацію головної стратегічної мети функціонування, а з іншого – забезпечити необхідні пропорції формування активів, капіталу, грошових потоків в процесі його розвитку і «прямування» до стратегічної мети.

3) Фінансове планування виступає інструментом мінімізації фінансових ризиків підприємства, так як власне його процес здійснюється з урахуванням фактору ризику, а багатоваріантність планових розрахунків передбачає формування алгоритмів реагування і поведінки підприємства в альтернативних ситуаціях, що генерують фактори зовнішнього і внутрішнього середовища.

4) Фінансове планування, виступаючи однією з найбільш важливих функцій фінансового управління, є своєрідним інтегрованим елементом в його системі, що узгоджує і координує такі функції фінансового менеджменту, як формування інформаційної бази, фінансовий контроль та стимулювання виконання прийнятих управлінських рішень в сфері фінансів, так як певною мірою забезпечує можливість реалізації цих функцій.

5) Фінансове планування є важливим елементом корпоративного планового процесу. Кожен менеджер, незалежно від функціональних інтересів, повинен бути ознайомлений із внутрішнім механізмом розробки фінансових планів і вбачати сенс у контролі планових показників, принаймні настільки, наскільки це визначається його компетенціями і посадовими обов’язками.

Отже, фінансове планування є невід’ємною складовою внутрішньо фірмового планування, реалізація якого є необхідною умовою досягнення підприємством стратегічної мети, оскільки узгоджує окремі фінансові цілі та координує їх з іншими цільовими настановами підприємницької діяльності.

Планування фінансових показників підприємства здійснюється за допомогою загальнонаукових і спеціальних методів. З точки зору економіч