Альтернативи розвитку фінансової системи: формульний підхід
В Україні, нажаль, дотепер ще не створено обгрунтованої системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричинює зниження інвестиційних можливостей суб'єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обгрунтована інвестиційна політика держави, яка забезпечить сприятливість та прогнозованість інвестиційного клімату в системі нарощування економічного потенціалу країни. Базові засади щодо сприятливості інвестиційного клімату об'єктивно грунтуються на законодавчо-нормативному рівні. Зокрема, державне регулювання інвестиційної діяльності як одного з пріоритетів формування ефективно функціонуючої фінансової системи визначають: => показники економічного і соціального розвитку України; => державні та регіональні програми розвитку національного виробництва; => державні і місцеві бюджети через механізми передбачених в них обсягах державного фінансування інвестиційної діяльності.
Закономірно, що керівництво державними інвестиціями забезпечується через систему загальнодержавних та місцевих органів державної влади, які реально можуть впливати на рівень збалансованості фінансової системи держави. Управління державними інвестиціями, як чинник урегульованості фінансової системи, ґрунтується на цілеспрямованому здійсненні конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є: => прогнози економічного і соціального розвитку України; => схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; => цільові науково-технічні і комплексні програми; => техніко-економічні обґрунтування доцільності таких інвестицій. Прийняття рішення про інвестиції з коштів бюджетних асигнувань потребує системного підходу до визначення пріоритетів. Сьогодні вибір пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності в Україні пов'язаний з першочерговими завданнями фінансової урегульованості та стабілізації економіки, довготерміновими завданнями, спрямованими на її перебудову та підвищення купівельної спроможності населення. Пріоритетність залежить від відповідних цільових комплексних, галузевих (міжгалузевих) і територіальних програм, за якими Міністерство економіки України спільно з Міністерством фінансів визначають найневідкладніші завдання, які об'єктивно впливатимуть на забезпечення збалансованості фінансової системи держави. Обсяги державних інвестицій коштів державного бюджету за поданням Уряду затверджує Верховна рада України в Державній програмі економічного і соціального розвитку. Слід зазначити, що загальний обсяг бюджетних асигнувань спрямовується не лише на виконання цільових комплексних програм, а й на розвиток соціальної інфраструктури загальнодержавного значення з формуванням переліку цих об'єктів. Останнє, в свою чергу, дозволяє провадити ефективну політику щодо управління фінансовою системою. Для пріоритетних об'єктів інвестування у соціальній сфері передбачено дві форми інвестування: => з коштів бюджетних асигнувань; => з коштів державного кредиту. Соціальну сферу у містах і селищах міського типу передбачено розвивати коштом місцевих бюджетів відповідних Рад. Державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві — одна із головних форм реалізації загальнодержавних інвестицій. Кабінет Міністрів України розміщує замовлення (контракт), як правило, на конкурсних засадах з урахуванням економічної вигідності. Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти та програми підлягають обов'язковій державній експертизі. У разі потреби експертизу окремих інвестиційних проектів і програм можуть проводити експертні комісії, що створюються Верховною Радою України. Ефективність функціонування фінансової системи держави, як базового напрямку формування інвестиційного клімату, реалізується не лише через державне фінансування інвестицій, а також через задіювання наступних важелів: => системи податків, податкових ставок; => проведення кредитної та амортизаційної політики; => надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництва; => визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; => політики ціноутворення; => проведення експертизи інвестиційних проектів тощо. Систему регулювання умов інвестиційної діяльності, як основи прогнозованості інвестиційного клімату коригують залежно від економічної політики держави у кожний конкретний період та залежно від ступеня інвестиційної активності суб'єктів господарювання тощо. Усі наведені кроки в системі інвестиційного клімату мають сприяти нарощуванню рівня сукупного споживання вітчизняних товарів та сукупних інвестицій у вітчизняну економіку, що дозволить забезпечити ефективність функціонування фінансової системи або ж, інакше кажучи, стабілізувати економіку України. Виходячи з вищенаведеного, рівняння 3.2 набуває наступного вигляду: ∑∏ = ∑Сопт + ∑Іопт + ∑Сд + ∑Іd, (3.4) де ∑Сопт — оптимізоване сукупне споживання; ∑Іопт — оптимізовані сукупні інвестиції.
При цьому, слід враховувати також, що останні два члени рівняння 1.4 можуть бути записаними наступним чином: ∑Cd = ∑Cd 1+ ∑Cd 2+ ∑Cd 3 + ∑Cd4+ ∑Cd5, (3.5) ∑Іd = ∑Іd1 + ∑Іd2+ ∑Іd3. (3.6) Практично контроль за змінами обсягу інвестицій відповідно до залежності 3.4, дозволяє активно впливати на ефективність функціонування фінансової системи території.
|