Фактори формування ринку державних цінних паперів

Ринок державних цінних паперів - важливий компонент фінансових ринків світу. У фінансовому світі цінні папери держави використовуються як еталон вільного від ризику доходу, як вічна альтернатива іншим вкладам капіталу. Формування ринку держав­них цінних паперів відбувається після виникнення ринку цінних па­перів корпорацій. Це особливо важливо для країн з перехідною економікою, уряди яких звикли вилучати значну частку доходів юридичних осіб і користуватися прямими кредитами центрального банку для покриття видатків бюджету. Світова практика свідчить, що всі розвинені країни використовують випуск державних цінних паперів як неемісійне джерело для фінансування дефіциту бюджету.

Для кожної країни характерна своя специфіка в емісії та розповсюдженні державних цінних паперів, зумовлена особливо­стями історичного та економічного розвитку країни та ринку по­зичкових капіталів, повноваженнями різних рівнів державного

управління.

У колишньому СРСР до кінця 80-х років в обігу знаходи­лися переважно облігації державних позик. Обіг акцій обмежу­ється головним чином, 20-ми роками. Перші радянські державні позики були випущені у натуральній формі (у 1992 p. - хлібна, а у 1923 p. - хлібна, цукрова). Облігації цих позик продавалися за гроші, проте їх власникам надавалося право одержати під час оп­лати вартість облігацій натурою (зерном, цукром). Облігації гро­шових позик радянська держава почала випускати з 1922 року.

Облігації державних позик розміщувались як серед насе­лення, так і серед державних і кооперативних підприємств. З 1962

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

року було припинено розміщення облігацій серед державних підприємств, а з 1946 року - серед колгоспів. З 1927 року Радянсь­ка держава почала регулярне розміщення облігацій із розстроч­кою сплати. Випуск таких облігацій було припинено лише у 1958 році, аза 1974- 1990рр. держава ці облігації викупила. З 1938 ро­ку в СРСР випускалися в обіг також облігації державних 3%-них внутрішніх виграшних позик, що вільно продавалися населенню за готівку та купувалися в установах Ощадного банку (раніше -в ощадних касах). У практиці розміщення облігацій державних позик у СРСР застосовувалися різні їх види: процентні, процент­но-виграшні, безпрограшні та виграшні.

Проблеми, пов'язані з виконанням зобов'язань за обліга­ціями колишнього СРСР щодо своїх громадян, які є їх власника­ми, повинна вирішувати Україна. Указом Президента України від 15 червня 1994 року № 306/94 "Про першочергові заходи що­до компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень" передбачається викупити у на­селення облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року. Викуп інших цінних паперів колишнього СРСР має проводитись поступово у міру вишукування відповідних коштів.