Корпоративні облігації

Корпоративні облігації - це свідоцтво про надання їх влас­никам довгострокової позички корпорації, фірмі, підприємству, тобто це облігації, емітовані юридичними особами. Випуск облі­гацій - більш вигідний спосіб формування додаткового капіталу, ніж випуск акцій, тому що проценти за облігаціями сплачуються з прибутку корпорацій до виплати податків. Крім того, власники облігацій не одержують права голосу, оскільки вони не співвлас­ники корпорації, а її кредитори. Корпоративні облігації більше піддаються ризику, ніж державні облігації, проте доходи за ними

значно вищі.

Залежно від характеру забезпечення облігації поділяють­ся на заставні та беззаставні. Заставні емітуються під застави майна корпорації та цінних паперів. Заставна облігація - це юри­дичний документ, що підтверджує згоду корпорації заставити під

Ринок фінансових послуг: теорія і практика

свій борг землю, споруду та інше майно, яке їй належить і дає право кредитору на оволодіння заставленими активами у разі не­сплати боргу. Облігації під заставу інших цінних паперів забезпе­чуються не майном, а іншими акціями та борговими зобов'язан­нями фірми. У разі несплати боргу заставні цінні папери стають власністю того, хто володіє заставними облігаціями. Забезпечен­ням беззаставних облігацій виступає загальна платоспромож­ність корпорації. Такі облігації випускають, звичайно, фінансове сталі корпорації, які мають високий кредитний рейтинг.

За порядком оплати розрізняють облігації з правом до­строкового відкликання та облігації без такого права (безвідклич­ні) — за аналогією із зворотними і беззворотними акціями.

Існують також облігації конвертовані та неконвертовані. Конвертовані облігації можна обміняти на прості акції тієї ж кор­порації, коли це буде вигідно. Враховуючи цю пільгу, процент на конвертовані облігації установлюється нижчим, ніж на неконвер­товані. Власники неконвертованих облігацій, з одного боку, одер­жують стале джерело доходу у вигляді процента, а з іншого боку, мають можливість (яку дають акції) примножити капітал.

В Україні облігації підприємств можуть бути випущені лише після реєстрації цього випуску в Державній комісії цінних паперів та фондового ринку. Якщо облігації пропонуються для відкритого продажу, емітент зобов'язаний подати до ДКЦПФР для реєстрації також інформацію про випуск таких облігацій. Реєстрація випуску облігацій та інформації про випуск облігацій здійснюється в порядку, визначеному Тимчасовим положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх випуск, затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 року №210.

Облігації можуть випускатися підприємствами усіх перед­бачених законодавством України форм власності: об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на су­му, що становить не більше 25 відсотків від розміру статутного фонду і лише після оплати всіх випущених акцій. Таке обмежен­ня щодо випуску облігацій, встановлене Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" (ст.11), має певні недоліки, тому що не передбачає інших емітентів облігацій підприємств.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно оберта-

Ходаківська В. 11-, Беляєв В. В

ються або з обмеженим колом обігу.

Аналіз стану українського фондового ринку з позицій обігу на ньому облігацій дозволяє зробити висновок про те, що вітчизняні емітенти віддають перевагу емісіям акцій. Це пояс­нюється тим, що акція за своєю природою є менш ризиковим для емітента цінним папером, ніж облігація.

Емісія облігацій може здійснюватись практично всіма суб'єктами підприємницької діяльності, за винятком інвес­тиційних фондів та інвестиційних компаній, яким це заборонено (п. 17 Положення про інвестиційні фонди та компанії).