Визначення та оцінка нематеріальних активів

До затвердження стандартів бухгалтерського обліку нормативні акти з бухгалтерського обліку обмежувались невичерпними пере­ліками видів нематеріальних активів без визначення їх загально­го поняття. За визначенням, що наведене у пункті 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8, нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утри­мується підприємством із метою використання протягом періоду більшого за один рік (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, з адміністратив­ною метою чи надання в оренду іншим особам. Інакше кажучи, термін "нематеріальні активи" охоплює будь-які (їх коло залиша­ється невичерпним) безтілесні об'єкти цивільного обігу, що мо­жуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою.

Відповідно до П(С)БО 8 "Нематеріальні активи" бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться за кожним об'єктом у та­ких групах:

1. Права на об'єкти промислової власності:

а) сукупність прав на об'єкти винахідництва та ноу-хау;

б) сукупність прав на захист від недобросовісної конкуренції.

Розділ 7

2. Права на об'єкти авторського та суміжних прав:

а) сукупність прав на первинні твори;

б) сукупність прав на похідні твори;

в) сукупність суміжних прав.

3. Права на знаки для товарів і послуг:

а) право на фірмове найменування;

б) право на товарний знак або знак обслуговування.

4. Права на використання природних ресурсів.

5. Гудвіл.

6. Права користування майном:

а) право користування земельною ділянкою;

б) право користування будівлею;

в) право на оренду приміщень;

г) права користування іншим майном.

7. Інші права:

а) право на провадження певної діяльності;

б) право на використання інформації про об'єкти природного
середовища, науково-технічної та іншої інформації;

в) право використання економічних та інших привілеїв;

г) інші права.

Правова сутність нематеріального активу полягає в тому, що він є елементом бухгалтерського обліку і не є безпосереднім пред­метом цивільного (господарського) обігу. Безпосередніми пред­метами цивільного обігу, які формують нематеріальні активи суб'єкта підприємництва, є майнові права (на відміну від пред­метів, що формують матеріальні активи, — це завжди майно, речі). Як правило, це виключні права.

Сутність виключного права полягає в тому, що жоден із суб'єктів цивільного обігу не може використовувати це право, поки власник такого права не дозволить цього зробити певній особі або особам. Засобами введення в обіг майнових прав є угоди про надання дозволу (ліцензії) на використання певного майно­вого права від ліцензіара (власника права) до ліцензіата (кори­стувача права). З того моменту, коли суб'єкт підприємницької

Облік нематеріальних активів

діяльності виділяє або отримує майнове право у складі відокрем­леного майна для здійснення підприємницької діяльності, таке майнове право стає нематеріальним активом.

Труднощі в оформленні комерційних операцій та обліку нема­теріальних активів дуже часто пов'язані з тим, що керівники та бухгалтери схильні плутати права на об'єкт інтелектуальної влас­ності (нематеріальний актив) з матеріальним носієм, за допомо­гою якого об'єкт інтелектуальної власності використовується (матеріальний актив). Наприклад, не є тотожними права на ви­користання комп'ютерної програми (нематеріальний актив) і компакт-диск із записаною на ньому комп'ютерною програмою (матеріальний актив).

Для того щоб внесок у вигляді майнового права був правильно оформлений та облікований як нематеріальний актив, необхідно вчинити такі дії.

1. Ідентифікувати майнове право, що є предметом внеску.

2. Визначити, чи відповідає воно критеріям, які встановлено законодавством для цього виду прав.

3. Визначити, чи підтверджено право відповідним докумен­том (у випадках, коли він потрібен для підтвердження належ­ності права).

4. Визначити, чи може конкретне майнове право бути предме­том внеску.

5. Визначитись щодо способу оцінки внеску.

6. Перевірити відповідність документів про оформлення внес­ку чинним вимогам.

На сьогодні є три класичні підходи до оцінки нематеріальних активів, а саме: витратний, порівняльний і підхід прибутко­вості. Найчастіше на підприємствах України використовують перший підхід.