Фонд погашення облігацій

Щоб накопичити достатню суму грошей для погашення об­лігацій, підприємства можуть створювати спеціальні фонди. Фонд погашення облігацій належить до активів підприємства, яке вкла­дає в нього кошти протягом певного часу перед датою погашення. У Балансі він відображається як довгострокові інвестиції.

Найчастіше ці фонди створюються в комерційних банках, які сплачують відсотковий дохід, що додається до сальдо фонду пога­шення облігацій наприкінці кожного року. Підприємство може також утримувати такий фонд без права розподілу. Фонд може ство­рюватися протягом усього строку дії позики або певного періоду.

Відсотки на кошти фонду відображаються як зростання фонду за дебетом рахунка "Фонд погашення облігацій" і за кредитом відповідного рахунка доходів. При погашенні облігацій кошти фонду використовують для сплати суми основного боргу.

Нараховані на кошти фонду відсотки відображаються у Звіті про фінансові результати.

Ситуація на фінансовому ринку мінлива, і, зрозуміло, сума отриманих грошових коштів не буде збігатися із сумою заборго­ваності за облігаціями. Будь-який надлишок повертається AT, дефіцит погашається акціонерним товариством.

Фонд погашення облігацій можна створити й на самому підприємстві. Для цього на нерозподілений прибуток наклада­ються тимчасові обмеження: певну величину нерозподіленого

Розділ 5

прибутку виділяють із суми, яка б могла бути використана в інший спосіб.

Принцип повного розкриття інформації вимагає, щоб обмежен­ня щодо нерозподіленого прибутку відображались у фінансових звітах або в окремих примітках до них.

Інші довгострокові фінансові зобов'язання відображаються у розділі III Пасиву Балансу в рядку 450.

5.3. Визначення орендних операцій згідно з П(С)Б0 14 "Оренда"

Україна зараз перебуває на етапі переходу до ринкової еконо­міки. За таких умов підприємствам інколи вигідніше взяти необ­хідний об'єкт основних засобів у тимчасове користування в іншого об'єкта, тобто орендувати, ніж придбати його у власність.

П(С)БО 14 "Оренда" визначає методологічні засади формуван­ня у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Норми П(С)БО 14 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юри­дичними особами незалежно від форм власності, за винятком бюджетних установ.

Слід зазначити, що відповідно до п. З дія П(С)БО 14 не поши­рюється:

1) на орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів.

Перш ніж перейти до детального розгляду відображення операцій оренди у фінансовому та в податковому обліку необхідно зупинити­ся на розгляді ключових понять цієї теми, основою для визначення яких буде нормативно-правова база України, зокрема П(С)БО 14 "Оренда", Закони України "Про прибуток підприємств" та "Про лізинг". Адже в сучасних умовах поряд із поняттям "оренда" до­сить часто використовують запозичений іноземний термін "лізинг".

Отже, орендар — це підприємство, яке взяло будь-яке майно в оренду, а той, хто надав це майно — орендодавець. У ролі орендаря та орендодавця можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи.

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди 337

Оренда — це угода, за якою орендар набуває права користу­вання необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку (П(С)БО 14).

Взаємовідносини орендаря та орендодавця регулюються дого­вором оренди.

Виходячи з умов, на яких передається в користування оренда­рю орендодавцем власність, оренда поділяється на операційну та фінансову.

Операційна оренда — це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права кори­стування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основ­них засобів їх власнику після закінчення строку орендної угоди.

При цьому право власності на орендовані основні засоби зали­шається в орендодавця протягом всього строку дії договору оренди.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби зараховуються на позабалансовий рахунок 01 "Орендовані необоротні активи" за вартістю, що зазначається в договорі. Регістрами аналітично­го обліку таких основних засобів є копія інвентарної картки цьо­го об'єкта або витяг з інвентарної книги, що має бути додана бух­галтерією орендодавця до акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки (витяги) зберігає бухгалтерія орендаря окремо.

Прийняті в оперативну оренду основні засоби обліковуються в орендаря за інвентарними номерами орендодавця. Амортизацію об'єкта операційної оренди нараховує орендодавець.

Плата, належна за користування об'єктом операційної орен­ди, визначається іншими операційними витратами відповідного звітного періоду. На підставі документів, що засвідчують повер­нення об'єкта орендодавцю, бухгалтерія орендаря списує його з позабалансового рахунка 01 "Орендовані необоротні активи" та вилучає з картотеки відповідну інвентарну картку (витяг) і збе­рігає разом з актом приймання-передачі.

Фінансова оренда — це оренда, що передбачає передачу орен­дарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

22 — 4-1132

Розділ 5

1) орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з по­
чатку строку оренди дорівнює справедливій вартості об'єкта орен­
ди або перевищує її.

Як зазначалося вище, у міжнародній банківській практиці великого поширення набув лізинг.

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначе­ний строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодав-ця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (Закон "Про лізинг").

Аналогічно до оренди, лізинг, залежно від особливостей здійс­нення лізингових операцій, можливий двох видів — фінансовий чи оперативний.

Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укла­дення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший ніж строк, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної у день укладення договору.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладен­ня якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не мен­ший строку, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізин­гу, визначеної в день укладення договору.

Майно, передане за договором фінансового лізингу лізингодав­цем (суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі банків­ська або небанківська фінансова установа, який передає в кори­стування об'єкт лізингу), зараховується на баланс лізингоодержу-вача (суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в кори­стування об'єкти лізингу за договором лізингу) позначкою, що це

Облік довгострокових зобов'язань за облігаціями та з фінансової оренди 339

майно отримано у фінансовий лізинг. Передача (повернення) об'єк­та лізингу має бути зафіксована актом приймання-передачі.