Варіант 20 2 страница

Д

Депозитні суми – це кошти, які тимчасово перебувають у бюджетної установи (наприклад, хворі, які перебувають на лікуванні, здають кошти на зберігання).

Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або
зобов’язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обіг, встановлюються законодавством.

Державна грошова лотерея – це лотерея, яка пе­редбачає наявність призового фонду в розмірах не менше 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України не менше як 30 відсотків від доходів, що залишаються після відрахувань до призового фонду.

Державний або муніципальний борг – це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини суб'єк­тів держави й органів місцевого самоврядування щодо одер­жання кредитів (позик) у грошовій формі від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів на умовах зворотності, відплатності, строковості та добровільності.

Державний або муніципаль­ний кредит – це врегульовані фінансово-правовими нормами відносини, в яких позичальником виступає держава або муніципальний орган, а кредитором – фізична або юридична особа.

Державне або муніципальне кредитування – це врегульова­ні фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного і місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, відплатності, строковості, добровільності і обов'язкової забезпеченості.

Державне і муніципальне внутрішнє запозичення – це такі запозичення, які держава або орган місцевого самоврядування здійснює шляхом випуску дер­жавних або муніципальних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку.

Державне і муніципальне зовнішнє запозичення – це такі запозичення, які держава або міська рада із населенням понад 800 тис. Жителів здійснюють шляхом укладання угоди про позику та випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державний фінансовий контроль – фінансовий контроль що здійснюють органи дер­жави, наділені певною компетенцією чи уповноважені на здійснення контрольних дій.

Державні доходи – сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій.

Джерело сплати податку – це дохід платника, з якого він сплачує податок і який може бути безпосередньо пов’язаний з об’єктом оподаткування. Загальним джерелом сплати є доходи від реалізації продукції, виконання робіт або надання послуг, але, залежно від того, з якого елемента доходу сплачується податок, визначаються особливості його впливу на фінансові інтереси платника податку.

Джерела фінансового права – це форма вира­ження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що містять норми фінансового права і проявляються як законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Дивіденд – платіж, який здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за пра­вилами бухгалтерського обліку.

Диспозиція – це основна частина норми фінансового права, яка вказує на модель поведінки суб'єктів фінансових правовідносин.

Діяльність із надання побутових послуг – це діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також із використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчен­ня строку дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі стра­хування, або досягла віку, визначеного договором, який не може передбачати часткових виплат протягом перших 10 років його дії, крім тих, що провадяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до встановлення застрахованій особі інвалідності І групи, при цьому – страхова виплата провадиться незалежно від терміну сплати страхових внесків (платежів, премій).

Додаткові перевірки – перевірки, які здійснюють для з'ясування питань, що не ставилися під час проведення первинної перевірки, найчастіше у зв'язку з обставинами, які знов виникли.

Допомога – це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві в роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають у певних випадках.

Доступність – принцип забезпечення дохідливості норм податкового законодав­ства для платників податків і зборів (обов'язкових платежу).

Дотація – кошти, що передаються без цільового призначення з одного бюджету іншому, в твердій сумі і безповоротно для остаточного збалансу­вання бюджету.

Дотримання фінансової дисципліни і режиму заощаджен­ня – це принцип законності у фінансовій діяльності, точне і неухильне дотримання порядку, строків, звітності тощо.

Доходи з джерелом їх походження з України – будь-які дохо­ди, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяль­ності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, припи­саного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомо­го майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Е

Економічна обґрунтованість – принцип встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

Емісійна вартість цінного паперу – це вартість, за якою емітент продає цінні папери на первинному ринку.

Емісійний дохід – сума перевищення надходжень, отриманих
емітентом від продажу власних акцій або інших корпоративних прав та
інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій або інших
корпоративних прав та інвестиційних сертифікатів (при їх первинному розміщенні), або над ціною зворотного викупу при повторному розміщенні
інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів.

Є

Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України – це платіж, який є загальнодержавним збором і який справляється у пунктах пропуску через державний кор­дон України. Порядок справляння єдиного збору визначає Кабінет Міністрів України.

Єдиний казначейський рахунок – це рахунок, відкритий Державному казначейству в Національному банку України для обліку коштів і здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. Він є основним рахун­ком держави для проведення фінансових операцій і ефективно­го управління коштами державного й місцевих бюджетів через Систему електронних платежів Національного банку.

Єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податко­вих законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обо­в'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

Єдиний податок – це спрощена форма оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, який було введено Указом Президента України «Про спрощену систему оподат­кування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 28 червня 1999 р. де дозволено суб'єктам малого підприємництва за їх вибором перейти на сплату єдиного податку.

З

Завідомо неправдива інформація – це об­ман держави або кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів, в результаті чого цим суб’єктам може бути заподіяна реальна майнова шкода.

Забороняючи фінансово-правові норми – це такі норми фінансового права, які приписують не чини­ти дій, що порушують або підривають фінансову дисципліну.

Збір за видачу ордера на квартиру – це збір, що сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що надає право на заселення такої квартири, згідно зі ст. 5 Декрету «Про місцеві податки і збори».

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі – це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за використання радіочастотного ресурсу України – це збір за використання радіочастотного ресурсу є загально­державним збором, що передбачено ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», справляння якого здійснюють на підставі Закону України «Про радіочастотний ресурс України» від 1 червня 2000 року. Справляння цього збору має на меті формування джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного використання радіочастотного ресурсу в Україні.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища – це обов’язковий платіж за використання окремих видів при­родних ресурсів, порядок використання яких регулює земельне, водне, лісове законодавство, за­конодавство про надра, про охорону атмосферного повітря тощо. Зазначений збір є загально державним збором, що визначе­но ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

Збір за спеціальне використання природних ресурсів – це специфічний збір за спеціальне використання природних ресурсів, яке полягає в тому, що його назва відбиває смислове на­вантаження платежу, але не дає однозначного його визначення.

Збір за участь у бігах на іподромі – це збір, що сплачують юридичні осо­би та громадяни, які виставляють своїх коней на змагання ко­мерційного характеру.

Збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства – це обов'язковий платіж, який введено Законом України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмеляр­ства» від 9 квітня 1999 року і здійснюється у відповідності з постановою «Про затвердження Порядку справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 29 червня 1999 ро­ку № 1170 і сам Порядок сплати – наказом ДПАУ «Порядок заповнен­ня і подання звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» від 28 березня 2002 року було затверджено форми звіту.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування – це збір, що сплачують відповідно до Закону України від 26 черв­ня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування». Відповідно до ст. 14 Закону «Про систему оподаткування» збори на обов'язкове пенсійне страхування входять до системи оподаткування України і сплачуються до державного цільового позабюджетного фонду. З метою контролю за своєчасністю та повнотою сплати цих зборів держава покладає обов'язок на платників цих зборів зареєструватись в органах Пенсійного фонду України.

Звичайна процентна ставка за депозит – процентна ставка, що
встановлюється залежно від строків та розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим та встановлювати однакові пра­вила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору визначається для банківських установ Національним банком України, для небанківських фінансових установ – державним органом, визначеним законом.

Звичайна ціна – звичайною вважаєть­ся ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Зворотний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг

Зміст податкових правовідносин – це встановлене податковим законом коло прав і обов'язків суб'єктів податкових правовідносин.

Зміст фінансової діяльності держави – це фінансове забезпечення усіх функцій держави, оскільки реалізація будь-якої державної функції вимагає певного фінансування.

Зміст фінансово-правових відносин – це система відносин, що виникають в процесі формування і ви­трачання фондів коштів державою та органами місцевого самоврядування.

Змішані податки – податки, що сплачують як юридичні, так і фізичні особи, наприклад, податок із власників транспортних засобів, земельні податки тощо.

Зобов'язуючі фінансово-правові норми – це норми фінансового права, які приписують суб'єктам правовідносин здійсни­ти певні дії, скеровані на мобілізацію або витрачання коштів державою.

Зовнішній державний борг – це сукупність заборгованості держави за позичками на зовнішньому ринку.

Зовнішньо-правові фінансові правовідносини – це правовідносини які виникають з питань законодавчого забезпечення регулювання фінансової діяльності держави та муніципальних органів, безперебійного функціонування держави щодо постійного управління фінансовою діяльністю, мобілізацією, розпо­ділом та використанням коштів, які є частиною внутрішнього валового продукту і національного доходу країни.

І

Ідентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема. їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Імперативність норм фінансового права – це обов'язковість виконання приписів і застосу­вання примусової сили держави у межах санкцій, що вміщені в нормі фінансового права.

Інвестиційний податковий кредит – це відстрочка плати по­датку на прибуток, що надається суб'єкту підприємницької діяльності на виз­начений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснен­ня інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

Інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання
основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних
паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні,
фінансові та реінвестиції.

Індивідуальні акти – це правомірна дія суб'єкта фінан­сових правовідносин, з якою пов'язані юридичні наслідки (наприклад, подання до податкової адміністрації податкової декларації про доходи, що підлягають оподаткуванню).

Інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими нормами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів – юридичних та фізичних осіб, а також: від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, відплатності.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) – інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, що створені відповідно до законодавства.

Іпотечний сертифікат (у тому числі іпотечний сертифікат участі та іпотечний сертифікат з фіксованою дохідністю) – особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпо­теками відповідно до закону.

К

Казначейські зобов'язання – це вид державних цінних папе­рів, які добровільно розповсюджуються серед населення, свід­чать про внесення їх держателем коштів до бюджету і да­ють право на одержання фіксованого доходу протягом усього терміну володіння цими цінними паперами.

Казначейська система виконання бюджету – це означає зведення всіх коштів бюджетів усіх рівнів на єдиному рахунку, який відкривають на ім'я органів Державного казначейства в установах уповноважених банків.

Камеральні перевірки – перевірки, що проводять за місцем знаходження органу фінансового контролю.

Капітальні видатки – це видатки розвитку, а по­точні, в свою чергу, поділяються на адміністративно-госпо­дарські і операційні.

Капітальна інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Компенсаційна або відновлювана функція – че­рез страхування частина національного доходу, що знаходить­ся в страхових фондах, буде використана на відшкодування нанесеної шкоди, тобто при настанні страхового випадку страховики відшкодову­ють збитки страхувальника.

Компетенція – принцип встановлення і скасування податків і зборів (обов'яз­кових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищни­ми, міськими радами.

Комплексні перевірки – перевірка, що здійснюється, як правило, групою фахів­ців, в ході якої перевірці підлягає широке коло взаємозалеж­них питань господарської діяльності контрольованого суб’єкту.

Комунальний податок – це платіж, що сплачують юридичні особи, крім бю­джетних і сільськогосподарських, які одержують дотації гро­мадських та тих, де 50 відсотків працюючих – інваліди.

Конверсія – це метод управління державним боргом, який полягає у зміні розміру доходності позики шляхом зниження або підвищення відсоткової ставки позики. Як правило, ставка знижується, інакше державі невигідно.

Консолідація – це метод управління державним боргом, який полягає у продовженні строку її випущених позик.

Консолідований іпотечний борг – зобов'язання за договорами про іпотечний кредит, реформовані кредитодавцем відповідно до зако­ну.

Контрольна функція – це функція страхування, відповідно до якої здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним провадженням страхової операції.

Корпоративні права – це право власності на статутний фонд (кап­італ) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управ­ління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а та­кож активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, неза­лежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Кошти – гривня або іноземна валюта, яка визнана законодавством держави як засіб оплати та валютного обігу.

Кошти спільного інвестування (ІСІ) – це кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників серти­фікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, ство­рених відповідно до закону та інші надходження.

Кошторис – це основний плановий документ бюджетної ус­танови, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповід­ний плановий період (місяць, квартал, рік) чи на відповідні захо­ди, надаються повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначається обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджет­них призначень.

Кошторисний процес – це врегульована нормативно-правовими актами діяльність бюджетних організацій та установ щодо складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів доходів і видатків цих установ та організацій.

Кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Кредити Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) – це державна зовнішня позика, яка спрямовується НБУ на формування резер­вів та покриття дефіциту платіжного балансу.

Кредити Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) – це кредитування, яке ЄБРР здійс­нює як зовнішнє пряме та спільне фінансування інвестиційних проектів. Основні об'єкти кредитування ЄБРР – це приватний сектор та об'єкти ключової інфраструктури (малий та середній бізнес, енергетичний сектор, телекомунікації, система водопоста­чання, агропромисловий комплекс, готельна інфраструктура).

Кредитні відносини – це врегульовані фінансово-правовими нормами, суспільні (економічні) відносин, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі юридичним та фізичним особам на умовах зворотності, строковості, відплатності і добровільності за рахунок Державного або місцевих бюдже­тів.

Кредит під цінні папери – це надання кредиту під папери, що засвідчують відносини позики: кошти, які залучаються юридичною особою-боржником (дебітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів. Правила емісії (випуску), продажу та погашення (викупу) зазначених цінних паперів, а та­кож вимоги до їх емітентів встановлюються відповідним законодавством.

Курсова вартість цінного паперу – це вартість, за якою кредитор придбаває цінний папір на ринку.

Л

Лізингова (орендна) операція – господарська операція у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Лімітна довідка – це індивідуальний правовий акт, який містить затверджені бюджетні асигну­вання (бюджетні призначення) та їх помісячний розподіл й інші показники, що визначаться на підставі нормативів. Лімітна довідка, видана фінансовими органами, слугує підставою для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Ліміт загальної суми боргу – це встановлений чинним фінансовим законодавством максимальний розмір дер­жавного боргу на певну дату.

Ломбардна операція – операція фізичних чи юридичних осіб з
отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова уста­
нова згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних
цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредит) під заставу.

Лотерея – господарська операція, яка передбачає продаж гравцю права на участь у розігруванні призу за випадковою вірогідністю за кошти або в обмін на інші цінності, а також безоплатне отримання такого при­зу у власність, у разі визнання такого гравця переможцем.

М

Матеріальний актив – основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та
нематеріальних активів.

Матеріальні норми – це кількість матеріальних цінностей, які витрачаються на одиницю виміру (кількість електроенергії на освітлення 1 м² площі, набір продуктів на хворого на день тощо). Якщо матеріальну норму перевести за діючими цінами, ми одержимо фінансову норму, яка може бути і бюджетною, якщо в цій установі всі витрати покриваються з бюджету.

Матеріальні фінансово-правові нор­ми – норми, що закріплюють види і обсяг коштів, які повинні надійти у централізовані й децентралізовані фонди коштів від юридич­них і фізичних осіб, обсяги видатків, які будуть профінансовані за рахунок цих фондів, джерела утворення кредитних ресурсів тощо.

Матеріальні фінансові правовідносини – полягають у матеріальних фінансових правовідносинах з реалізації прав та обов'язків суб'єктами щодо отримання, розподілу й використання визначених фінансових ресурсів, виражених у конкретному розмірі чи певному виді доходів і видатків.

Методи фінансової діяльності держави – це сукупність прийомів і способів за допомогою яких здійснюється виконання державою функцій фінансової діяльності.

Методи фінансового контролю – це сукупність визначених фінансовим законодавством способів і прийомів проведення фінансового контролю, за допомогою яких досягаються необхідні державі та суспільству результати у сфері фор­мування, розподілу й використання публічних грошових фондів.

Метод фінансово-правового регулювання – це сукупність визначених фінансовим законодавством прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання якісно однорідних, відокремлених суспільних відносин і досягається необхідний суспільству результат у сфері цих відносин.

Місцеві доходи – це сукупність різних видів грошових надходжень у власність органів місцевого самоврядування у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються ними для фінансування діяльності з реалізації своїх завдань і функцій.

Муніципальний фінансовий контроль – фінансовий контроль, що здійснюють органи місцевого самоврядування.

Н

Надійна гарантія – це форма бюджетного кредитування, яка полягає у державній гарантії за рахунок бюджетних коштів, що дається юридичним особам, які мо­жуть отримати кредити від іноземних банків, фінансових та інших міжнародних організацій. Ці гарантії може нада­вати держава і місцеві органи самоврядування за рахунок від­повідних бюджетів.

Наступний фінансовий контроль – це вид фінансового контролю, який здійснюють після завершення конкретної фінансово-господарської операції чи після закінчення певного звітного періоду.

Невиробничі фонди – це капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

Недержавне пенсійне забезпечення – пенсійне забезпечення, яке здійснюється недержавними пенсійними фондами, страховими орган­ізаціями та банками відповідно до Закону України «Про недержавне пенс­ійне забезпечення».