ЗРАЗКИ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

1. Фінансове право – це:

- галузь публічного права;

- інститут публічного права;

- галузь приватного права;

- підгалузь приватного права.

 

2. Фінансове право характеризує:

- джерела фінансового права;

- система законодавства, предмет та метод правового регулювання;

- метод правового регулювання та фінансова діяльність;

- немає правильної відповіді.

 

3. Предметом фінансового права є:

- це суспільні відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП;

- фінансові правовідносини, що виникають у ході діяльності держави з питань управління фінансами та контролю за правильністю їх використання;

- відносини, що виникають між державним бюджетом та місцевими бюджетами щодо розподілу, перерозподілу й використання державних коштів;

- сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі мобілізації коштів у публічні центра­лізовані і децентралізовані фонди держави і органів місцевого самоврядування, їх розподілу і використання.

 

4. Метод фінансового права характеризується:

- категоричним характером владних приписів;

- карним характером фінансово-правових санкцій;

- рівністю учасників правових відносин;

- невизначеністю правових приписів.

5. Структурним елементом фінансово-правової норми є:

- гіпотеза;

- зміст;

- юридичний факт;

- відповідальність.

6. Фінансова діяльність – це:

- процес створення фінансових органів держави, розподілу повноважень між ними та здійснення контролю за їх діяльністю;

- процес формування, розподілу, перерозподілу і використан­ня централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують безперебійне виконання функцій держави;

- процес прийняття законодавчих та підзаконних актів, що покликані регулювати порядок збирання, розподілу, перерозподілу грошових фондів держави;

- здійснення контролю за виконанням органами держави та муніципальними органами фінансової дисципліни.

 

7. Фінансові правовідносини – це:

- врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав і обов'язків, що реалізують приписи цих норм у сфері економічної діяльнос­ті держави;

- врегульовані нормами цивільного та трудового права суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав і обов'язків, що реалізують приписи цих норм у сфері фінансо­вої діяльності держави;

- уре­гульовані нормами фінансового права суспільно-економічні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі мобілі­зації, розподілу й використання централізованих і децентра­лізованих фондів фінансових ресурсів, і мають державно-влад­ний і майновий характер;

- врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких є носіями юридичних прав і обов'язків, що реалізують приписи цих норм у сфері господарської діяль­ності держави.

 

8. За спрямованістю фінансово-правові відносини поділяються на:

- зовнішні та внутрішні;

- матеріальні та процесуальні;

- прості та складні;

- правомірні та протиправні.

 

9. Джерелом фінансового права є:

- Конституція України, закони, Укази Президента, Бюджетний кодекс;

- Кодекс поведінки державних службовців;

- Концепція судово-правової реформи України;

- Статут вищого навчального закладу.

 

10. Фінансовий контроль – це:

- діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення законності, фінансової дисципліни і доціль­ності при мобілізації, розподілі, перерозподілі та використанні грошових коштів та пов'язаних з цим матеріальних цінностей;

- здійснення спеціальними фінансовими органами перевірки відповідності фактичної фінансової діяльності контрольованого суб’єкту фінансових правовідносин встановленим державою нормам, правилам, нормативам, що спрямована на виявлення порушень законності, фінансо­вої дисципліни й доцільності під час формування, розподілу й використання державних і муніципальних грошових коштів, усунення виявлених недоліків й притягнення до відповідальності посадових осіб винних у порушеннях фінансової дисципліни;

- діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення доцільності при мобілізації, розподілі, пере­розподілі та використанні грошових коштів та пов'язаних з цим матеріальних цінностей;

- діяльність державних органів і недержавних організацій щодо забезпечення мобілізації, розподілу, перерозподілу та ви­користання грошових коштів та пов'язаних з цим матеріальних цінностей.

 

11. Методом фінансового контролю є:

- облік, перевірка, аналіз, спостереження, ревізія, фінансово-економічна

експертиза;

- вилучення фінансових документів, арешт коштів, поетапна видача коштів;

- звітність, прогнозування;

- аудит, нагляд, зіставлення.

 

12. Рахункова палата:

- не є суб'єктом фінансового контролю;

- це постійно діючий орган фінансового контролю, який створює Верховна Рада України і підпорядкований та підзвітний їй;

- є суб'єктом фінансового контролю залежно від періоду;

- є суб'єктом фінансового контролю лише при вчиненні спільних дій із правоохоронними органами.

 

13. Органами фінансового контролю загальної компетенції є:

- Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

- Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство надзвичайних ситуацій;

- Вища атестаційна комісія України, контрольно-ревізійна служба;

- Антимонопольний комітет України, наглядова комісія.

 

14. Ревізія – це:

- форма фінансового контролю;

- принцип фінансового контролю;

- функція фінансового контролю;

- метод фінансового контролю.

 

15. За часом проведення фінансовий контроль буває:

- поточний, наступний, підсумковий;

- попередній, фактичний, послідовний;

- попередній, поточний, наступний;

- попередній, підсумковий, комплексний.

 

16. Фінансово-економічна експертиза – це:

- форма фінансового контролю;

- метод фінансового контролю;

- елемент методики фінансового контролю;

- принцип фінансового контролю.

 

17. За підсумками ревізії оформляється:

- довідка;

- протокол;

- акт;

- постанова.

 

18. За суб'єктами здійснення фінансовий контроль буває:

- державний;

- навчальний;

- ініціативний;

- процесуальний.

 

19. Муніципальний фінансовий контроль здійснює:

- Міністерство фінансів України;

- Державна податкова адміністрація України;

- органи місцевого самоврядування;

- Президент України.

 

20. Державні доходи – це:

- сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у
вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед держа­вою;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети і слугує розв'язан­ню різних питань органами місцевого самоврядування;

- сукупність різних видів грошових надходжень у власність органів місцевого самоврядування у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються ними для фінансування діяльності з реалізації своїх завдань і функцій.

 

21. Місцеві доходи – це:

- сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у
вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед держа­вою;

- частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети і слугує розв'язан­ню різних питань органами місцевого самоврядування;

- сукупність різних видів грошових надходжень у власність органів місцевого самоврядування у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються ними для фінансування діяльності з реалізації своїх завдань і функцій.

 

22. За методом утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

 

23. За порядком утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

 

24. За юридичною формою надходжень державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

 

25. За територіальним рівнем державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- податкові та неподаткові;

- загальнодержавні та місцеві.

 

26. Залежно від джерела утворення державні та муніципальні доходи поділяються на:

- обов'язкові та добровільні;

- централізовані та децентралізовані;

- доходи від державного або муніципального господарства, юридичних осіб, громадських організацій та фізичних осіб;

- податкові та неподаткові.

 

27. Безповоротний і безвідплатний відпуск коштів із державних або муніципальних фінансових фондів на здійснення публічних потреб – це:

- фінансування;

- інвестування;

- самоокупність;

- трансферти.

 

28. Планова діяльність органів держави й місцевого самоврядування щодо цільового використання публічних коштів – це:

- державні доходи;

- муніципальні доходи;

- державні витрати;

- муніципальні витрати.

 

29. Принцип фінансування видатків, згідно з яким закріплюється необхідність суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансо­вих планів, – це:

- принцип плановості;

- принцип ефективного використання коштів;

- принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних видатків;

- принцип цільового спрямування фінансування державних витрат.

 

30. Державні доходи – це:

- єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

- сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом, використанням коштів Державного та місцевих бюджетів;

- сукупність фінансових ресурсів, що надходять у власність держави у вигляді податків, зборів та інших платежів і надходжень, які використовуються на фінансування діяльності з виконання державних завдань і функцій;

- врегульова­ні фінансово-правовими нормами економічні відносини, в яких суб'єкти держави і органів місцевого самоврядування надають кредити в грошовій формі з державного і місцевих бюджетів юридичним особам і громадянам на умовах зворотності, відплатності, строковості, добровільності і обов'язкової забезпе­ченості.

 

31. Бюджетне право України – це:

- сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю з питань використання коштів Державного та місцевих бюджетів;

- підгалузь фінансового права і являє собою сукупність фінансово-правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі формування та виконання Державного бюджету, місцевих бюджетів та порядок їх співвідношення;

- будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення дого­вору, придбання товару, послуги чи здійснення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими потрібно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому;

- сукупність суспільних відносин, що виникають при створенні, розподілі й використанні централізованого фонду коштів на рівні держави й органів місцевого самоврядування, необхідних державі й місцевому самоврядуванню для виконання їхніх завдань і функцій.

 

32. Парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період у Верховній Раді Україні відбуваються не пізніше:

- 1 квітня;

- 1 травня;

- 1 червня;

- 1 вересня.

 

33. Після подання Кабінетом Міністрів України проекту закону про
Державний бюджет України до Верховної Ради України Міністр фі­нансів представляє його на пленарному засіданні не пізніше ніж через:

- день;

- три дні;

- п'ять днів;

- тиждень;

- два тижні.

 

34. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету готує Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет не пізніше:

- 15 серпня;

- 15 вересня;

- 15 жовтня;

- 15 листопада;

- 15 грудня.

 

35. Друге читання проекту закону про Державний бюджет завершується не пізніше:

- 20 серпня;

- 20 вересня;

- 20 жовтня;

- 20 листопада;

- 20 грудня.

 

36. Положення та показники міжбюджетних відносин, які були проголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні Кабінет Міністрів України доводить місцевим органам влади:

- у денний термін;

- у триденний термін;

- у п'ятиденний термін;

- у тижневий термін;

- у двотижневий термін.

 

37. Державне казначейство України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді:

- 30 листопада;

- 10 грудня;

- 20 грудня;

- 25 грудня;

- 31 грудня.

 

38. Проміжок часу, що охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування, починаючи з розробки й скла­дання проекту акта про бюджет, його розгляд і затвердження, ви­конання та складання, розгляд і затвердження звітності про вико­нання відповідного бюджету має назву:

- бюджетний процес;

- бюджетний цикл;

- бюджетний розпис;

- кошторисний процес;

- господарський процес.

 

39. До системи контролюючих органів не належать:

- митні органи;

- органи Пенсійного фонду України;

- органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- податкові органи;

- органи внутрішніх справ.

 

40. Не завершує виконання податкового зобов'язання платника
податків перед бюджетами та цільовими фондами:

- належне виконання;

- втрата ознак платника податку;

- смерть платника;

- відстрочення;

- взаємозалік із бюджетом.

 

41. До системи місцевих податків та зборів належить:

- мито;

- державне мито;

- ринковий збір;

- акцизний збір;

- податок на додану вартість.

 

42. До системи непрямих податків та зборів належить:

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди,
що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

- податок на доходи фізичних осіб;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел.

 

43. До системи обов'язків платника податків належить обо­в'язок:

- подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України;

- одержувати та ознайомлюватися з актами перевірок, проведених державними податковими органами;

- оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їхніх посадових осіб;

- сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

 

44. За податковим законодавством України не може бути об'єктом
оподаткування:

- доходи (прибуток);

- додана вартість продукції (робіт, послуг);

- юридичні і фізичні особи;

- вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники;

- спеціальне використання природних ресурсів.

 

45. Платники податків-фізичні особи не сплачують:

- податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами;

- податок на доходи фізичних осіб;

- плату (податок) за землю;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел.

 

46. До системи податкових пільг належить:

- відстрочення;

- податковий кредит;

- розстрочення;

- вилучення.

 

47. За фінансовим законодавством резидентами визнаються:

- особа, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб'єктивних фінансових прав і обов'язків у сфері фінансової діяльності держави, та має потенційні можливості бути учасником фінансових правовідносин;

- юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до зако­нодавства України з місцезнаходженням на її території. Дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордонові, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності;

- визначені Конституцією України та чинним фінансовим і бюджетним законодавством юридичні особи, які наділені бюджетною правосуб’єктністю, – певним колом прав і обов’язків у сфері бюджетних правовідносин;

- юридичні або фізичні особи, які є власниками, мають доходи і зобов'язані сплачувати податок. У податкових правовідносинах суб’єкти податку називаються платники податку, які, відповідно з чинним податковим законодавством, зобов’язані вносити кошти до бюджету або централізованого цільового фонду та своєчасно подавати фінансовим органам звіти про одержані доходи і про сплату податків;

- юридичні і фізичні особи, що виступають як платники податків і усіх видів обов'язкових плате­жів, а також органи, посадові особи, установи, що представляють публічний фінансовий інтерес і на­ділені владними повноваженнями, до яких належать податкові органи, податкові агенти, фінансові органи та державні органи, які уповноважені державою приймати податкові суми та суми мита й зборів різного виду, комерційні банки, які уповноважені приймати гроші і контролювати сплату обов'яз­кових платежів.

 

48. До принципів, на яких будується система оподаткування, не належить:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- законність;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дис­кримінації.

 

49. Державний борг – це:

- відносини щодо випуску, обслуговування та погашення боргових

- зобов'язань держави;

- борг державного рівня перед іноземними державами;

- врегульовані фінансово-правовими нормами відносини суб'єк­тів держави й органів місцевого самоврядування щодо одер­жання кредитів (позик) у грошовій формі від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів на умовах зворотності, відплатності, строковості та добровільності;

- загальна сума непогашених позик з нарахованими відсотками.

 

50. Короткостроковий державний борг становить:

- 3 роки;

- до 1 року;

- 6 місяців;

- від 1 до 5 років.

 

51. Серед заходів щодо управління і обслуговування державного боргу не застосовуються:

- конверсія, консолідація;

- рефінансування;

- уніфікація, анулювання;

- реструктурування.

 

52. Як правило, щодо внутрішніх позик здійснюють:

- новацію, конверсію;

- відстрочення, рефінансування, новацію;

- конверсію, консолідацію, уніфікацію;

- рефінансування, анулювання.

 

53. Рефінансування – це:

- метод управління державним боргом, який полягає у погашенні старої заборгованості шляхом випуску нових позик.;

- зміна термінів дії раніше випущених позик;

- зміна первинних умов позики щодо прибутковості;

- домовленість між позичальником і кредитором щодо замі­ни зобов'язання за фінансовим кредитом іншим зобов'язанням.

 

54. До функцій Кабінету Міністрів України в частині управлін­ня державним боргом не належить:

- внесення змін до Державного бюджету України в частині зовнішнього та внутрішнього боргів;

- визначення порядку і умов здійснення державного запозичення;

- надання державних гарантій;

- зміна умов угод щодо державного запозичення та державних гарантій.

 

55. У процесі управління державним боргом необхідно враховувати:

- рівень інфляції;

- економічну та політичну ситуацію в країні;

- ступінь ризику країни щодо неповернення боргу;

- усі варіанти правильні.

 

56. Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути:

- кошти, отримані державою у процесі приватизації;

- державні запозичення;

- кошти бюджету;

- усі варіанти правильні.

 

57. За місцем розміщення позики поділяють на:

- ринкові, неринкові,

- державні, регіональні;

- внутрішні, зовнішні;

- державні, місцеві.

 

58. Основними відмінностями між податками і позиками є такі:

- податки безповоротно сплачуються державі, а запозичені кошти

- підлягають поверненню;

- позики є переважно добровільними, а податки мають примусовий характер;

- функціонування державної позики зумовлює утворення державного боргу, а податки не вимагають додаткових витрат на відшкодування;

- усі варіанти правильні.

 

59. Банківська система України:

- одноступенева;

- двоступенева;

- триступенева;

- багатоступенева.

 

60. До другої ланки банківської системи належать:

- банки;

- кредитні установи;

- банки та кредитні установи;

- інші банки.

 

61. До основних функцій Національного банку належать:

- видання нормативних актів та грошова емісія;

- регулювання діяльності комерційних банків та забезпечення стабільності грошової одиниці України;

- встановлення нормативів та управління грошовими потоками;

- розробка основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням.

 

62. Процентні ставки та комісійна винагорода за операції комерційних банків встановлюється:

- Національним банком України;

- Верховною Радою України;

- Радою Національного банку України;

- комерційними банками.

 

63. Страхова діяльність банків:

- дозволяється;

- дозволяється за наявності ліцензії;

- дозволяється за наявності ліцензії Національного банку України;

- забороняється.

 

64. Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вар­тістю не більше:

- 25 відсотків капіталу банку;

- 15 відсотків капіталу банку;

- 30 відсотків капіталу банку;

- 50 відсотків капіталу банку.

 

65. Національний банк України є:

- особливим центральним органом державного управління;

- органом виконавчої влади;

- органом законодавчої влади;

- незалежним державним органом.

 

66. Банківська холдингова група – це:

- об'єднання банківського та промислового капіталу;

- об'єднання банківського, наукового та промислового потенціалу;

- об'єднання, в якому частка банківського капіталу становить не менше 50 відсотків;

- банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

 

67. Фінансова холдингова група складається:

- винятково з банків;

- винятково з установ, що надають фінансові послуги;

- переважно або винятково з установ, що надають фінансові послуги;

- щонайменше з одного банка і материнської компанії, яка має бути фінансовою установою.

 

68. Взаємодія Національного банку України та Кабінету Міністрів України здійснюється на таких засадах:

- Національний банк та Кабінет Міністрів України проводять взаємні консультації з питань грошово-кредитної політи­ки, розробки і здійснення загальнодержавної програми еконо­мічного та соціального розвитку;

- Національний банк підтримує економічну політику Кабі­нету Міністрів України, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності грошової одиниці України;

- Національний банк України є підзвітним і підконтрольним Кабінету Міністрів України;

- Національний банк та Кабінет Міністрів відповідають пе­ред Верховною Радою України за виконання Державного бюд­жету.

 

69. До видів юридичної відповідальності за порушення фінансового законодавства належить:

- кримінальна;

- матеріальна;

- економічна;

- політична.

 

70. Підставою для адміністративної відповідальності за порушення фінансового законодавства є:

- злочин;

- фінансове правопорушення;

- адміністративне правопорушення;

- дисциплінарний проступок.

 

71. Незаконне скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави є:

- адміністративним проступком;

- фінансовим правопорушенням;

- злочином;

- дисциплінарним проступком.

 

72. Ознакою адміністративного правопорушення є:

- суспільна шкідливість;

- суспільна небезпечність;

- суспільна користь;

- незначна суспільна небезпека.

 

73. До адміністративної відповідальності за порушення у сфері фінансового законодавства особа притягається:

- судом;

- органами Державної податкової служби;

- органами внутрішніх справ;

- адміністративними комісіями.

 

74. Продаж або інша незаконна передача приватизаційних папе­рів особою, яка не є власником цих документів, їх купівля або роз­міщення та інші операції з приватизаційними документами без на­лежного дозволу, викрадення приватизаційних паперів – це:

- злочин;

- адміністративне правопорушення;

- фінансове правопорушення;

- дисциплінарний проступок.

 

75. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіжних карток або їх використання чи збут – це:

- злочин;

- адміністративне правопорушення;

- фінансове правопорушення;

- дисциплінарний проступок.

 

76. До кримінальної відповідальності за порушення фінансового законодавства особа притягається:

- судом;

- органами внутрішніх справ;

- органами Державної податкової служби;

- територіальною громадою.

 

77. Емісія громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку – це:

- злочин;

- адміністративне правопорушення;

- дисциплінарний проступок;

- фінансове правопорушення.

78. Ухилення від передбачених законом обов'язкової здачі на афінаж або обов'язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних мета­лів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, а також ухилення від обов'язкової здачі на афінаж або для обов'язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорого­цінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів – це:

- злочин;

- адміністративне правопорушення;

- фінансове правопорушення;

- дисциплінарний проступок.

 

79. Бюджетна система в Україні:

- однорівнева;

- дворівнева;

- трирівнева;

- багаторівнева.

 

80. За складання проекту закону про Державний бюджет України відповідає:

- Президент України;

- Прем'єр-міністр України;

- Голова Верховної Ради України;

- Міністр фінансів України.

 

81. В Україні застосовується така форма обслуговування Державного бюджету України:

- казначейська;

- касова;

- змішана;

- усі варіанти правильні.

 

82. Інструкції головним розпорядникам бюджетних коштів з підготовки бюджетних запитів розробляє:

- Комітет Верховної Ради України з питань бюджету;

- Кабінет Міністрів України;

- Національний банк України;

- Міністерство фінансів України.

 

83. Бюджетний процес в Україні проходить:

- одну стадію;

- дві стадії;

- три стадії;

- чотири стадії.

84. Проект закону про Державний бюджет України розробляє:

- Верховна Рада України;

- Міністерство фінансів України;

- Кабінет Міністрів України;

- Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

 

85. Державний бюджет України складається з таких структурних частин:

- загальний і спеціальний фонд;

- дохідна і видаткова частини;

- резервний фонд, таємні видатки;

- усі варіанти правильні.

 

86. Проект Основних засад грошово-кредитної політики на наступний рік подає до Верховної Ради України:

- Міністр фінансів України;

- Кабінет Міністрів України;

- Національний банк України;

- Державне Казначейство України.

 

87. Резервний фонд бюджету повинен мати такий обсяг відповідно до обсягу видатків загального фонду певного бюджету:

- 1 % від обсягу видатків загального фонду;

- 2% від обсягу видатків загального фонду;

- 3% від обсягу видатків загального фонду;

- 4% від обсягу видатків загального фонду.

 

88. Проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період подається до Верховної Ради України не пізніше ніж за... днів до початку парламентських слухань з питань бюджетної політики:

- за 5 днів;

- за 4 дні;

- за 3 дні;

- за 1 день.

 

89. Парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період відбуваються не пізніше:

- 1 квітня;

- 20 квітня;

- 1 червня;

- 30 червня.

 

90. Існують такі види звітності про виконання бюджету:

- оперативна, місячна;

- квартальна, річна;

- місячна, квартальна, річна;

- оперативна, місячна, квартальна, річна.

91. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає:

- Голова Верховної Ради України;

- Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету;

- Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України;

- Голова Національного банку України.

 

92. Проект закону про Державний бюджет України подається до Верховної Ради України не пізніше:

- 1 червня;

- 15 вересня;

- 30 вересня;

- 1 жовтня.

 

93. Бюджетна класифікація України складається:

- з однієї складової частини;

- з двох складових частин;

- з трьох складових частин;

- з чотирьох складових частин.

 

94. Класифікація видатків бюджету за функціями, з виконанням яких пов’язані видатки – це:

- функціональна класифікація видатків бюджету;

- економічна класифікація видатків бюджету;

- відомча класифікація видатків бюджету;

- програмна класифікація видатків бюджету.

 

95. Прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється після:

- 1 (6) жовтня;

- 10 (15) жовтня;

- 15 (20) жовтня;

- 20 (25) жовтня.

 

96. Складання проектів бюджетів – це:

- перша стадія бюджетного процесу;

- друга стадія бюджетного процесу;

- третя стадія бюджетного процесу;

- четверта стадія бюджетного процесу.

 

97. Класифікація видатків бюджету за економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки – це:

- функціональна класифікація видатків бюджету;

- економічна класифікація видатків бюджету;

- відомча класифікація видатків бюджету;

- програмна класифікація видатків бюджету.

 

98. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України готує:

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Міністерство фінансів України;

- Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.

 

99. Друге читання проекту закону про Державний бюджет
України завершується не пізніше:

- 30 жовтня;

- 1 листопада;

- 10 листопада;

- 20 листопада.

 

100. Виконання бюджету – це:

- перша стадія бюджетного процесу;

- друга стадія бюджетного процесу;

- третя стадія бюджетного процесу;

- четверта стадія бюджетного процесу.

 

101. Доопрацьований проект закону про Державний бюджет України вноситься на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні не пізніше:

- 20 листопада;

- 25 листопада;

- 30 листопада;

- 1 грудня.

 

102. Класифікація видатків бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів – це:

- функціональна класифікація видатків бюджету;

- економічна класифікація видатків бюджету;

- відомча класифікація видатків бюджету;

- програмна класифікація видатків бюджету.

 

103. Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України до:

- 30 листопада;

- 1 грудня;

- 31 грудня;

- 1 січня.

104. Річний звіт про виконання Закону України про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів Верховній Раді України не пізніше:

- 30 січня року, наступного за звітним;

- 1 квітня року, наступного за звітним;

- 30 квітня року, наступного за звітним;

- 1 травня року, наступного за звітним.

 

105. Класифікація видатків бюджету за бюджетними програмами – це:

- функціональна класифікація видатків бюджету;

- економічна класифікація видатків бюджету;

- відомча класифікація видатків бюджету;

- програмна класифікація видатків бюджету.

 

106. Податок – це обов'язковий внесок до:

- Державного бюджету України;

- місцевих бюджетів;

- державних цільових фондів;

- бюджету відповідного рівня.

 

107. Платниками податку на прибуток підприємств є:

- будь-які суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку;

- будь-які суб'єк